-Юля, ти погана хазяйка! – прямо з порога заявила Тамара Павлівна, коли Юля з чоловіком зайшли в квартиру.
Знову свекруха прийшла до них в гості, поки нікого не було вдома.
Тамара Павлівна раніше працювала вчителькою і дуже любила всіх повчати. Якщо щось робиться не так, як вона сказала – тут же сварка.
Юля теж була жінка з характером і слухатися свекруху відмовлялася.
Славко, чоловік Юлі, у сварки між дружиною і матір’ю не вступав.
Сваритися з кимось із них йому зовсім не хотілося.
-Здрастуйте, Тамара Павлівна! – відповіла їй Юля, намагаючись зберігати спокій. – Що знову не так?
-Що не так? – обурено запитала Тамара Павлівна. – Та у тебе в шафі речі неакуратно складені!
-А що ви робили в моїй шафі і за моєї відсутності? – Юля застигла від здивування.
Тамара Павлівна на секунду, аж притихла.
-Я до сина прийшла! Я що, не маю права навідати свого сина? – нарешті сказала вона.
-Ну так і навідуйте, – так само спокійно відповіла їй Юля. – А навіщо по шафах лазити? Я і без вас розберуся, як що складати в моєму будинку і в моїй шафі.
Тамара Павлівна розізлилася. Невістка на неї не тільки не зважає, а ще зухвало говорить.
Вона почала виговорювати своєму синові про погане виховання його дружини і про те що він нічого їй на каже.
-Так, Славко! І справді, – раптом посміхнулася Юля. – А чому це ти ніколи не підтримуєш ні мене, ні матір?!
-Давайте просто не будемо сваритися! – спробував пом’якшити обстановку Славко. – Я вас обох люблю.
-Тоді скажи своїй дружині, щоб шанобливо ставилася до матері! – заявила Тамара Павлівна
-А ти скажи своїй матері, щоб не шастала по моїх шафах, – сказала Юля на адресу свекрухи.
Славко стояв і не знав, що робити і що комусь сказати, щоб нікого не образити.
-Ти й далі поводитимешся, як підкаблучник? – насідала на нього мати.
-Ти й далі поводитимешся, як мамин синок, або все-таки станеш дорослим чоловіком? – запитала його Юля.
-Ти хочеш, щоби ми розійшлися? – раптом запитав Славко у матері. – Чи хочеш, щоб ми завжди сварилися?
-Ні, – розгублено відповіла Тамара Павлівна. Вона не чекала від сина такого. – Ти хочеш сказати, що через мене у вас сварки? Та я тобі тільки добра й бажаю!
-Тоді приходь до нас у гості коли ми вдома, – якомога дружелюбніше сказав їй Славко. – І будь ласка, не треба лазити по шафах.
-Підкаблучник! – вигукнула Тамара Павлівна. – Я можу взагалі не приходити, якщо тобі твоя нечупара дорожча за матір!
Тамара Павлівна сподівалася, що своїми словами присоромить сина, але щось пішло не так.
Юля, здавалося, зітхнула з полегшенням і сказала:
-Ну, тоді давайте ключі, вам же вони тепер не знадобляться.
-Ага зараз! – з викликом відповіла їй свекруха. – Приходитиму тоді, коли захочу! Я до сина приходжу!
-Ну тоді запамʼятайте, – також із викликом відповіла їй Юля. – Ви приходите у мій дім, де мої порядки. І не треба мені вказувати, що робити і як мені жити.
Тамара Павлівна кліпала очима і робила ображений вигляд. Здавалося ще трохи і вона заплаче.
-Юль, ну не треба так з мамою, – промимрив Славко.
-А як треба? – крикнула Юля.
Їй вже набрид цей безкоштовне додаток до її чоловіка у вигляді свекрухи.
-Віддавайте ключі від квартири і забирайте свого синочка!
І не чекаючи, коли свекруха віддасть їй сама ключі, взяла їх з її рук, дістала з шафи сумки, в яких Славко привіз свої речі, коли переїхав до неї жити, і поставила на підлогу.
-Збирай речі і вперед разом зі своєю матір’ю! Набридло!
Юля кричала і складала речі чоловіка на підлогу. Славко стояв і не рухався. Він не хотів іти від Юлі, йому з нею було добре. І він навіть уявляти не хотів, що йому знову доведеться жити з матір’ю.
-Юля, не гарячкуй! – нарешті сказав він.
Він намагався заспокоїти дружину, але Юля вже розійшлася – вона складала речі, збирала взуття і не збиралася зупинятися.
-Підкаблучник! – сказала Тамара Павлівна.
Їй було неприємно бачити, як Слава підлещується до дружини.
-Досить втручатися в моє життя! – раптом сказав він матері.
-Ідіть геть з мого дому! – ще більше розізлилася Юля. – Бачити вас більше не хочу!
Вийшовши з дому, Славко подивився матері в очі і тихо сказав:
-Все життя ти мені зіпсувала…
Славко пішов жити до батька. Батько з матір’ю вже давно були розлучені і жили окремо один від одного.
З матір’ю йому не хотілося розмовляти, а батько його дуже підтримав.
Славко з Юлею помирилися тільки через півроку.
Він показав таку наполегливість, що Юля вирішила дати йому ще один шанс.
Ось тільки спілкування з Тамарою Павлівною майже припинилося.