Максим знайшов наречену. Довго шукав. Легковажну дівчину йому не треба було. Придивлявся до жінок вже дорослих, серйозних.
На роботі була одна така. Але йому не подобалася її балакучість і сарказм. Причому такий єхидний, навіть трохи жорсткий. Подумав, що від таких треба триматися на відстані.
І ось знайомство. Йому 35, їй менше. Є одне але: два рази була заміжня.
Два рази заміжня – це не ознака якогось негативу. Хтозна, чоловіки теж різні бувають. Життя є життя.
А обличчя у неї привітне, голос ласкавий. Згадав:
-А як же ж говорить, ніби річечка дзюрчить. І очі в неї хороші. Вона погляд не ховає. Дивиться прямо: мовляв, мені приховувати немає чого.
Походили-потоваришували. І він помітив у ній хазяйновитість, розсудливість, милу серцю душевну стабільність. Начебто, не сварлива. І не метушлива. Хороші якості!
Весілля класичного не влаштовували. Влаштували вечірку в її рідній домівці. На краю міста невелика садиба, обнесена парканом. Як в селі. У дворі кури ходять. Городик.
Оскільки було літо, то столи поставили на вулиці.
Максима вразило, що у неї дуже багато жіночої рідні. Тітки, племінниці, кузини – численні балакучі і дуже рухливі родички.
Коли приїхали з реєстрації, одна з її тіток сказала:
-Будь завжди напоготові. Особливо до її рідні.
Він дуже здивувався.
Стали жити в його однокімнатній квартирі. Через пару днів після весілля відразу вийшли на роботу. Ніякого медового місяця, ніякої подорожі. Все буденно.
Її мама, а його теща, часто приходила в гості. Радісно дивилася на зятя і говорила, що нарешті її дочка заміжня за справжнім чоловіком.
Тому що перший непутящий виявився. Другий теж такий собі. Все йому не подобалося: живемо не так, говоримо не так, їмо не те, думаємо не про те. Розлучитися з такою людиною довелося. І додавала:
-Розумієш, ми люди прості. Без другого дна. Ми відкриті і працьовиті.
Через місяць дружина попросила допомогти матері. Вона затіяла ремонт в залі, тобто головної кімнаті в будинку.
-Бачиш, – міркувала вона, – в нашій родині чоловіків немає. Так вийшло. Тільки один дядько Петро. А йому далеко за сімдесят.
Почав допомагати. Вірніше, робив сам. Тому що теща метушилася по господарству. І говорила йому, що це лежить там, а те знаходиться ось там. Це для ремонту.
Іноді він приїжджав після роботи години на дві, але велика частина роботи, звичайно, припадала на вихідні.
Приблизно за півтора місяці зала була приведена в порядок. Теща задоволена. За чаєм вона сказала, що через якийсь час потрібно буде зробити ще її спальню. Підлога, стеля і стіни. Тому що вона схожа на сарай.
По дорозі додому він запитав у дружини, чому її мама робітників не запросить? Вона начебто працює. Судячи з усього – заробляє. Дружина подивилася на нього довгим поглядом. І сказала:
-Навіщо платити, коли все можна зробити самим. Безкоштовно. Економити треба.
Через місяць він вже лагодив старенький паркан. Це вже у дядька Петра. А ще у нього в лазні потрібно було встановити нову піч. Стару прибрати. Нову поставити. Нову піч потрібно було купити. Разом з дядьком Петром. Поїздити по магазинах і купити.
Тітка Леся придбала кухонний гарнітур. Привезли кілька упаковок. Від послуг збирача вона відмовилася. Гордо сказала:
-У нас в сім’ї є чоловік.
І Максим кілька днів розбирався в схемі збірки, намагаючись зрозуміти, що як кріпиться і на чому тримається.
Двоюрідна сестра Іванка купила нову люстру. Її потрібно встановити, підвісити. А потім прийшов час спальню ремонтувати – у тещі.
І він зрозумів, що після одруження ні разу не був десь у місті. Жодного вихідного дня він не провів вдома. З ранку до вчора – тітка Леся, дядько Петро, теща, Іванка.
Після спальні теща попросила змінити на кухні ламінат. Тому що старий потріскався і вигляд втратив. Вона повідомила це за чаєм. У них в будинку. Він відмовився. Сказав, що у нього є робота. Своя. Власна. Невідкладна.
Теща подивилася строго і видала:
-Добре, тоді через вихідний.
Він відповів, що через вихідний він все-таки хоче піти десь погуляти. А ще вони з дружиною, може, зберуться в гості.
Дружина сказала:
-Допомога мамі важливіша за прогулянки і гостей.
Ну і Максим остаточно все вирішив…
Він знову один в своїй невеликій квартирі. Бажання шукати іншу дружину вже не було. Може, доля подарує йому зустріч? Він подумав: шукати не треба. Якщо долі захочеться, вона сама зведе. А поки – просто жити. Потихеньку…