Віра вийшла заміж 3 роки тому. Роман на той момент був перспективним хлопцем, подавав величезні надії, йому пророкували велике майбутнє.
Принаймні його мама Юлія Семенівна так говорила:
— Мій Рома, Віро, обов’язково досягне запаморочливого успіху! Він у мене хлопчик із особливим складом розуму!
Я вірю, що рано чи пізно син стане великим вченим-біологом. Потрібен лише час.
Працював Роман лаборантом у приватній установі. Залицявся до Віри красиво: влаштовував романтичні вечори, ходив разом із дружиною по виставках фотографів — Віра захоплювалася фотографією.
Нареченою 24-річна дівчина була багатою. Батьків Віри ще до знайомства з Романом не стало, у спадок їй дісталися дві квартири: двокімнатна та однокімнатна.
У двокімнатній дівчина жила, а іншу здавала. Заробляла вона більш ніж пристойно: створювала сайти, монтувала весільні відео, підробляла фотографом на різних заходах.
Спочатку Юлія Семенівна до нареченої сина ставилася добре. Вони цілком мило при зустрічі спілкувалися, щось обговорювали. Свекруха у справи сина та його другої половинки до певного часу не лізла.
А проблеми у відносинах розпочалися приблизно рік тому. Віра провела паралелі, коли вона стала гідно заробляти.
Рома чомусь запишався і став потребувати до себе особливого ставлення, хоча сам при цьому продовжував працювати лаборантом за скромну зарплату:
— Як довго, Віро, ми харчуватимемося булками з котлетами та сосисками? Ти хочеш, щоб у мене проблеми почалися? На столі завжди має бути свіжа їжа!
Мама, між іншим, у мене теж працювала, але годувала нас, як годиться: на обід супчик, на вечерю котлетки з пюрешкою і все свіжоприготовлене.
Жодних магазинних вареників та пельменів.
Віра, не відволікаючись від роботи, чоловікові пояснювала:
— Романе, я можу, звичайно, готувати тобі двічі на день, хоча ти й чудово знаєш, що це заняття я не люблю.
Я згодна, але дохід тоді значно зменшиться. Я щодня втрачатиму приблизно 4 години — за цей час я оброблю один весільний фільм або два фотоальбоми повністю.
Роману, звичайно, не хотілося, щоб дружина заробляла менше, але й харчуватися абияк, набридло.
Щойно йшлося про гроші, то Роман замовкав, далі сварку не провокував.
До речі, претензії у чоловіка до дружини були ще й щодо прибирання — він не розумів, чому Віра періодично просить його мити посуд та пилососити.
Віра і на це знаходила пояснення:
— Романе, дивись, ти працюєш до п’ятої вечора, повертаєшся додому і лягаєш спати.
Встаєш годині о восьмій, плавно перетікаєш на диван, включаєш телевізор і проводиш перед ним залишок вечора.
Я в цей час працюю. У мене банально немає часу на прибирання: я намагаюся взяти більше замовлень, щоб гроші були.
Наприклад, на машину відкласти, або додому щось купити — пральну машину вже давно треба міняти, вона стара.
Я не зрозумію, невже тобі складно помити дві тарілки та дві чашки? Справа 2х хвилин.
Я не прошу тебе килими у вітальні та спальні чистити щіткою – досить просто пройтися пилососом.
Від котика залишається шерсть, її ж треба прибирати.
Улюблений кіт Віри — Маркіз, теж був предметом суперечок подружжя. Роман від щирої душі недолюблював його.
Кіт за кілька років так і не прийняв нового господаря. Романа Маркіз ігнорував, вдавав, що його не існує і, на додачу до цього, частенько капостив.
Роман багато разів просив дружину віддати пухнастого у добрі руки, але Віра категорично відмовлялася:
– Це мамин кіт. – пояснювала жінка чоловікові. — Він, можна сказати, єдина пам’ять, яка залишилася мені від батьків.
Я його люблю і віддавати його не збираюся. Ти просто припини його зачіпати, тоді він тобі і так «віддячувати» перестане. Він же розуміє, він розумний кіт.
Роман за звичкою постійно скаржився мамі на непокірну дружину. Юлія Семенівна дивувалася, коли слухала розповіді сина:
– Рома! Що собі дозволяє твоя Віра? Це куди годиться – чоловік молодий у повному розквіті сил і недоїдає? Потрібно негайно виправляти ситуацію!
Може, ти, синочку, приходитимеш до мене на обід і на вечерю? Я сама тебе годуватиму!
— Ні, мамо, це не вихід! – відмовлявся Роман. — Я так на роботу спізнюватимуся, ти ж живеш за півтори години від лабораторії.
Віру потрібно якось напоумити, можливо ти з нею поговориш?
Юлія Семенівна розмовляла й неодноразово. Тільки Віра на слова свекрухи не звертала уваги:
– Мене все влаштовує. – відповіла Віра матері чоловіка. — Я не розумію, чим Роман незадоволений? Продукти я завжди купую свіжі, доставку замовляю у перевірених місцях.
Я запропонувала йому вихід, але він його не влаштував. Рома хоче, щоб я і заробляла пристойно, як зараз, і побут на собі повністю тягла, а так не вийде.
Юліє Семенівно, у мене просто часу на це не вистачить фізично, а по господарству Рома мені допомагати відмовляється. Тому все залишиться так, як є.
Мені ні Вам, ні вашому синові більше запропонувати нема чого. Ну, чи хай сам собі готує.
– Але так не можна, Віро! — сварила невістку Юлія Семенівна. – Ти що не розумієш? Він чоловік, твій чоловік! Ти маєш стежити за його харчуванням.
Що він собі приготує? Він не вміє!
Віро, я тебе прошу, припини ставитися так до мого сина. Він такий молодий, а вже, мабуть, проблеми із шлунком має.
Це ж не жарт — другий рік поспіль харчуватися, чим попало?
— Нехай до вас їздить, і ви його годуйте. Мені здається, це чудовий варіант.
— Та я пропонувала. Він не хоче. Каже, що на дорогу туди-назад багато часу витрачатиме і постійно спізнюватиметься на роботу.
Домовитись не вдалося. Віра втрачати заробітки та йти на поводу у чоловіка не збиралася.
Їй останнім часом стало здаватися, що Роман надто нахабніє, заробляє менше в рази, а гонору стільки, начебто повністю її утримує.
Через постійні сварки шлюб перестав бути щасливим. Віра від чоловіка почала втомлюватися.
2 місяці тому Вірі підвернулося вигідне замовлення. Потрібно було 2 дні поспіль знімати весільну церемонію – заміж виходила дочка дуже забезпеченої людини, тож урочистості планувалися на два дні.
Сума за весь пакет (зйомка плюс обробка фотографій та відео створення кліпів та фотоальбомів) виходила більш ніж пристойною — заплатити Вірі обіцяли 100 тисяч.
Вона, не роздумуючи, погодилася.
Чоловіка попередила:
– Романе, я на 2 дні поїду. Спочатку весілля буде у місті, потім у котеджному селищі. Гроші маєш, продукти теж. Голодним не залишишся.
– А чому так довго? — обурився Роман. — Що я один два дні робитиму?
Ти, якщо їдеш, будь ласкава їжі приготувати хоча б. Ти ж чудово знаєш, що я не довіряю цим доставкам.
І взагалі, Віро, я проти — ти дві ночі ночуватимеш невідомо де, невідомо з ким, а я тут переживатиму за тебе.
– Романе, припини! — не витримала Віра. — За ті гроші, які я отримаю за це замовлення, тобі потрібно буде працювати щонайменше півроку. Що за вибрики?! Я не зрозумію, а відколи ти ревнивим став?
Готувати я не буду – мені потрібно встигнути вже наявні замовлення доробити і роздати замовникам. Ти доросла людина, що ти питання з харчуванням самостійно вирішити не можеш?
Роман і вирішив. Коли Віра втомлена, але задоволена повернулася додому, в квартирі застала свекруху.
У коридорі одразу вловила запах тушкованої капусти.
Віра роззулась і пройшла в спальню — вона вирішила спочатку переодягнутися, а потім уже дізнатися у дорогої свекрухи, що вона тут робить.
У кутку в спальні невеликою гіркою лежала її дорога апаратура, недбало звалена в купу, а один об’єктив, зовсім недавно куплений за пристойні гроші, був зламаний.
У Віри зашуміло в голові. Вона акуратно поклала рюкзак із фотоапаратом на ліжко і кинулась на кухню.
Юлія Семенівна виглядала незворушно:
— О, з’явилася вже трудівниця наша! Оце й бардак ти тут розвела, я тобі скажу!
Вчора весь день на прибирання витратила. Пил по кутах. Шерсть від цього кота скрізь абсолютно: на кріслах, і на дивані, і на ліжках.
Холодильник порожній, нормальної їжі немає. Я взагалі не зрозумію, як із тобою живе мій син?
– Техніка … Чому МОЯ техніка валяється на підлозі?!
– Я її по кімнаті позбирала і все в одному місці поклала, щоб тобі простіше шукати було, щоб ти не гасала потім і свої деталі не шукала. Дякую, між іншим, могла б сказати.
— Об’єктив… Поламаний дорогий об’єктив! — ледве стримуючись, сказала Віра. — Хто мені його відшкодовуватиме?
— Романе, Рома! Йди сюди! — одразу покликала сина Юлія Семенівна! — Ти чуєш, що вона каже? Щось я їй там нібито зламала, вона тепер із мене гроші просить!
— Та заспокойся ти! — докірливо похитав головою Роман. – Розкидати треба було менше скельця свої, тоді, дивишся, нічого не ламалося б.
Мама, між іншим, з учорашнього ранку тут порядок наводить. Де твоя подяка?
Віка розлютилася. Їжа, любовно приготовлена Юлією Семенівною, вирушила на смітник, а свекруху невістка, не церемонячись, виставила геть із квартири, не звертаючи на її невдоволення.
Роман вирушив слідом за матінкою.
— Щоб ноги більше тут не було! — вигукувала Віра. — Набрид ти мені вже, мамин синочок! Живи зі своєю мамою і не смій сюди навіть носа показувати! Пішов геть!
Виставивши чоловіка та свекруху, Віра прийняла душ і завалилася спати. Прокинулася рано-вранці, навела в квартирі порядок і, несподівано, відчула себе щасливою.
Нікому тепер вона нічим не зобов’язана – з чоловіком розлучиться і стане нарешті вільною.
Віра вибирала у додатку сніданок, коли їй зателефонував Роман.
Жінка спочатку сумнівалася, чи варто брати трубку чи ні, але потім все ж таки на дзвінок відповіла:
– Я, Віро, готовий тебе пробачити. – почав Роман. — Тільки для цього ти маєш виконати кілька моїх умов.
З сьогоднішнього дня ти стаєш справжньою господинею: підтримуєш чистоту в квартирі, готуєш мені нормальну їжу зі свіжих продуктів, нарешті вчишся правильно прасувати сорочки і від свого кота позбавишся.
Мені все одно, куди ти його подінеш. А ще ти прямо зараз приїжджаєш до моєї мами і особисто вибачаєшся за свою негідну поведінку. Мама готова прийняти вибачення, тільки просити вибачення потрібно щиро.
Віра застигла з телефоном.
Хвилину вона обдумувала почуте, а потім запитала:
— Я стаю домогосподаркою? А ти в нас нарешті починаєш заробляти гроші? Я правильно розумію? Якщо я домогосподарка, то ти береш на себе забезпечення нашої родини?
– Ні. Звичайно, ти продовжуєш працювати — замовлення можна і вночі робити. Ти все одно допізна не спиш. Загалом я зараз приїду — збирайся, мама на тебе чекає.
Віра відкрила рота і висловила Роману все що думає. Жінка раніше і не підозрювала про те, що знає такі слова:
– … Своїй матусі теж саме передай, зрозумів?! Катись ти разом зі своїми умовами!
Я на розлучення зараз подам, щоб за кілометр мене обходив!
Бач, вибачити він мене готовий! Та кому ти потрібний,…?! Забудь цей номер телефону та зникни з мого життя!
Віра на розлучення подала. Роман за кілька днів після розмови з’явився до тепер уже практично колишньої дружини під приводом забрати речі і спробував залишитися.
Віра його ледве виставила.
Життя у фотографа налагодилося – тепер воно насправді цінує свою свободу!