Віктор виріс у забезпеченій родині. Батько його був власником великої компанії, мати – редактором великого видання.
Жили вони у гарному будинку у котеджному селищі. Крім цього, у місті вони мали простору трикімнатну квартиру з видом на парк.
Незважаючи на те, що батьки були багаті, Віктора особливо не балували. Вважали, що він повинен знати ціну грошам та розуміти, що вони даються не так просто.
Відучившись у ВНЗ, Віктор пішов працювати до батька. Той не дав йому одразу посаду якогось директора, починав хлопець із менеджера середньої ланки, бо тато вважав, що хорошу посаду треба заслужити.
До речі, Віктор був розумний, і досить швидко ріс кар’єрними сходами.
Звичайно, багатство і статус все ж таки наклали деякий відбиток. Віктор не був розпещений, але звик до гарного життя. Крута машина, яку подарували йому на повноліття, часті подорожі. До своїх двадцяти семи років чоловік побував уже у тридцяти країнах.
Наразі він і сам заробляв непогано, тому вже самостійно себе забезпечував. Щоправда, квартиру подарували йому батьки, коли закінчив інститут. Але далі він уже крутився сам.
Звичайно, у батьків Віктора не раз виникало питання щодо його особистого життя. Одного разу він навіть привів до них дівчину, дочку теж досить багатих батьків. Щоправда, у неї таких прагнень, як у Віктора не була, дівчинкою вона була розпещеною. І батькам вона не сподобалася, про що вони одразу повідомили свого сина.
– Звісно, тобі з нею жити, не нам. Але ти маєш розуміти, що дівчина має тобі відповідати. А твоя Єва відповідає лише твоїм грошам. Хоча навіть не так: гроші її батьків відповідають нашому становищу. А в іншому вона звичайна пустушка.
Після таких слів Віктор більше не знайомив батьків зі своїми дівчатами. А змінилося їх у нього чимало. Він був веселим та дуже симпатичним. А з урахуванням його рахунку в банку дівчата так до нього й липли.
Але він ніяк не міг знайти ту саму. А може, особливо не шукав. Просто розважався.
І вже точно Віктор не міг собі уявити, що закохається у звичайну дівчину. Найпростішу.
Настя працювала офіціанткою у ресторані. Вона саме навчалася на останньому курсі інституту. Вступила сама на бюджет. Планувала займатися ресторанним бізнесом, а поки що, так би мовити, вивчала його з низів.
Але, звісно, офіціанткою вона пішла працювати не заради досвіду. Точніше, не лише через нього. Мама у Насті заробляла мало, була простою вчителькою у школі. Батька так і не було, він їх давно покинув.
Жила Настя у гуртожитку, бо сама була із села. І, звичайно, їй потрібен був одяг, хотілося якихось розваг. А тих грошей, що давала їй мама, насилу вистачало на їжу.
Ось вона й улаштувалася працювати.
Настя була дуже милою та привітною дівчиною. Вона намагалася у всьому бачити лише добре. Її любили в кафе, де вона працювала, і чайові їй завжди залишали добрі.
І одного разу Віктор заїхав до цього кафе. У нього була перерва між зустрічами, і він заскочив до першого-ліпшого закладу, щоб взяти собі каву і щось перекусити.
Все було як у романтичних фільмах. Настя підійшла до його столика, посміхнулася йому, і Віктор зник.
Він навіть не думав, що можна отак от закохатися. Просто глянувши на дівчину. Настя була симпатичною, але якоїсь неземної краси в ній не було. Фігура звичайна, голос простий. Лише усмішка дуже щира. Тому нічого логічного в тому, що Віктор впав перед її чарами, не було.
Але це сталося. Він попросив номер Насті, але вона м’яко відмовила. Сказала, що їм це заборонено і вона не може вести особисті бесіди з відвідувачами їхнього закладу.
І тоді Віктор підстеріг її з роботи. Настя дуже здивувалась, побачивши його. Чоловік розраховував, що дівчина відразу розтане, коли помітить, на якому автомобілі він приїхав. Але для більшої впевненості він прихопив ще величезний букет троянд.
Але Настя не розтанула. Сказала, що для такого величезного букета в її кімнаті гуртожитку просто немає місця, а підвозити її не потрібно. Вона не звикла їздити із незнайомцями.
Насправді Настя просто не повірила у щирість намірів Віктора. Вважала, що вона не його поля ягода, і він розважиться з нею, а потім покине.
Але Віктор не здавався. Зате в якийсь момент здалася Настя.
Так почалася їхня історія кохання. Красива, романтична та дуже нелогічна. Крутий хлопець із забезпеченої сім’ї та проста дівчина з глибинки.
Віктор не знайомив Настю зі своїми батьками. Був упевнений, що вона не сподобається їм.
Вона була дуже щирою. Сміялася від душі з його жартів, плакала з сумних фільмів. Говорила прямо, що їй не подобається і ніколи не просила грошей на свої бажання.
Вона раділа навіть простим подарункам. Якось Віктор привіз їй величезну шоколадку і побачив, як заблищали її очі.
– Ми ж бідно завжди жили, тож солодощі нечасто в нас вдома були. І я досі щоразу тішуся з чогось такого, – пояснила вона.
Віктор розумів, що хоче пов’язати свою долю із цією дівчиною. Він і сам ставав із нею простіше, м’якше. Пішли замашки мажора, він почав розуміти, що можна добре провести час і без грошей.
Через півроку стосунків Віктор запропонував Насті переїхати до нього. Вона якраз закінчувала навчання, і стояло питання, де вона житиме далі.
Настя не одразу погодилася. Вона дуже переживала, що їхні стосунки зіпсуються. А ще її бентежило, що Віктор так і не представив її своїм батькам.
– Вони ті ще сноби, – сміявся він. – Не хочу, щоб вони тебе образили.
І Настя насправді переживала, що батьки будуть проти їхніх стосунків. І що Віктор їх послухається, бо вони є авторитетом для нього. І Настя сильно переживатиме. Адже вона встигла сильно закохатися у Віктора.
Але все ж таки він умовив її переїхати. І це було найкращим рішенням.
Віктор повертався додому, почуваючись найщасливішим. На нього завжди чекала вечеря. Проста їжа, не та, яку він звик їсти в ресторанах. Але вона була дуже смачною.
Настя дбала про нього. Завжди доглядала його, якщо він приходив дуже втомленим. Вислуховувала його проблеми і навіть давала якісь поради.
Вона його не пилила. З повагою ставилася до його праці. Ніколи не допитувала його, коли він затримувався. Тому що поважала та довіряла. І Віктор відповідав їй взаємністю.
Звичайно, батьки одразу зрозуміли, що їхній син когось привів до себе до хати. На його обличчі все було написано.
Але їх дивувало, що він відмовлявся познайомити їх зі своєю дівчиною. Мама Віктора вже не знала, що й думати. Переживала за майбутнє своєї дитини.
Тому зважилася на те, що сама завжди засуджувала – влізти у особисте життя. Нахабно і без попередження.
Якось увечері вона приїхала до свого сина. Майже завжди він приїжджав до батьківського дому сам, а якщо вона хотіла зайти, то завжди попереджала. А тут не почала нічого говорити, просто прийшла і подзвонила у двері.
Відкрила їй мила дівчина.
– Доброго дня, – сказала Тамара Олегівна, оглядаючи ту, яка живе з її сином.
Дівчина здалася їй симпатичною, але дуже простою. Вона навіть, грішною справою, подумала, що, може, Віктор найняв хатню робітницю.
Одягнена вона була просто, косметики на ній не було. Не було накачених губ і зроблених брів та вій. Просто звичайна дівчина.
– Доброго вечора. Ви до кого? – запитала Натстя.
– До сина.
Дівчина змінилася на обличчі.
– До Віктора? – Про всяк випадок перепитала вона.
– Саме так, – підтвердила Тамара Олегівна.
– Проходьте, будь ласка.
Настя відсторонилася, пропускаючи несподівану гостю.
– Мене Настя звуть.
– Тамара Олегівна, – представилася мама Віктора.
Жінка зазначила, що у квартирі дуже чисто. А з кухні долинає аромат якоїсь їжі.
– Вечеря скоро буде готова, – зніяковіло промовила Настя. – А Віктор затримується.
– Так? І чому?
– Не знаю, – щиро посміхнулася дівчина. – Має багато роботи. Я його не смикаю зайвий раз.
– Ясно.
Віктор на вечерю так і не прийшов, і Настя з мамою свого чоловіка сіли вдвох за стіл.
Тамара Олегівна розпитувала дівчину про її життя. Звідки вона, хто батьки, де навчалася. Запитувала, як вона познайомилася з її сином. А Настя відповідала чесно. Вона завжди вважала, що правда краще, навіть якщо вона комусь не до вподоби.
Коли прийшов Віктор, одразу зрозумів, що тут щось не те. Зазвичай Настя радісно біжить зустрічати, а тут, тиша. Лише голоси долинають із кухні.
– Мамо? – Віктор застиг, дивлячись, як його дівчина та його мама вечеряють.
– Привіт, – трохи нервово посміхнулася Настя, підходячи до чоловіка. – У нас гості. Голодний?
Він лише кивнув, запитливо глянувши на маму.
– А я тут повз проїжджала, дай, думаю, зайду. Із сином поспілкуюсь. А мій син, виявляється, до ночі працює.
– Справ багато.
– Ну-ну. Але нічого, я з твоєю дівчиною мило поговорила. І вона нагодувала мене вечерею.
– Добре, – кивнув Віктор. Мама завжди поводилася дуже ввічливо, і він знав, що всю правду вона скаже йому наодинці.
Якийсь час вони посиділи втрьох, а потім мама збиралася додому.
– Я тебе проведу, – сказав Віктор.
Він дійшов з мамою до машини і втомлено глянув на неї.
– Мамо, не починай. Я знаю, що ти вважаєш, що Настя мені не підходить. Але ми кохаємо одне одного, і вона дуже щира. Тому я буду з нею, подобається вам це чи ні.
Мама хмикнула.
– Що ж ти так про мене погано думаєш? Настя чудова. Так, проста, але це й не страшно. Головне, що вона має бажання розвиватися, а ще вона тебе, за якісь заслуги, явно любить. Тож якщо втратиш її, будеш дуже не розумним.
Віктор широко посміхнувся. Він і не думав, що батьки схвалять його вибір.
Він повернувся додому, а там на нього вже чекала Настя.
– Мама розчарувалася, так? Якби я знала, що вона прийде, то хоч би вдяглася пристойніше. І приготувала щось вишуканіше, ніж пюре з котлетами.
– Настя, – усміхнувся чоловік. – Ти їй дуже сподобалася. Все гаразд.
– Правда?
Весілля зіграли за рік. Настя була дуже гарною нареченою. Батьки ж Віктора були за нього щасливі. Адже рідко виходить зустріти своє кохання. І ще рідше, коли ваш вибір подобається твоїм батькам.