– Ти взагалі, звісно, молодець. Та ви всі мужики такі. Аліса зовсім вже розгулялася, а ти завжди зайнятий.
Ну звичайно, тобі й Аліса теж напевно колишня, як і я!
Колишня дочка, ну так, чого ж напружуватись? Скоро собі нову дружину знайдеш і нові діти з’являться.
А такі, як ми з Алісою, колишні, тобі вже не потрібні!
Юля так захопилася телефонною розмовою з колишнім чоловіком, що навіть не помітила, як зайшла її дочка Аліса.
– Що значить мати, а ти хто?! – продовжувала жінка. – Ось саме так, ти тато і це і твоя дочка, вона взагалі викапана ти, Максиме!
Ні, не за те, що на тебе схожа я її не люблю, і взагалі, що за нісенітниці ти говориш? Просто вона мене зовсім не слухається.
Так, так, якщо ти такий розумний, нехай Аліса у тебе трохи поживе! Що значить дати мені свободу? А тобі, я дивлюсь, свобода сподобалася?! Саме так, чекай, я до тебе її сьогодні привезу! Все, розмова закінчена, Максиме!
Юля кинула на стіл телефон, і тільки зараз помітила дочку.
Аліса стояла біля дверей кімнати і якось дивно посміхалася. А потім раптом сказала, чітко вимовляючи слова, ніби не хотіла заплакати:
– Я сама сумку зберу і до тата доїду автобусом, що тут їхати? Я вже не маленька!
– Знову за своє, як так з матірʼю говориши? – Юля остаточно засмутилася.
З Алісою останнім часом зовсім не солодко.
Пів року тому Юля з Максимом розлучилися.
Причин було кілька. Максим почав її ревнувати на пустому місці, та ще й на роботі у нього щось трапилося, і чоловіка залишили без премії, за його словами.
Безпричинні ревнощі Максима Юлю дратували.
Хоча увага Василя з роботи була їй приємна. Василь був одружений, а з Юлею, як вона сама вважала, їх пов’язувала дружба і спільна робота.
Він захоплювався нею, дарував подарунки до свят. І хоча Василь їй зовсім і не подобався як чоловік, це було приємно.
Її Максимові і на думку не спадало подарувати їй щось, зробити сюрприз коханій жінці, хоч букетик квітів подарувати просто так!
А Василь Юлею захоплювався, навіть якось довірливо їй сказав, що здивований, що така цікава жінка вийшла заміж за такого чоловіка, який нічим не показний.
Юля про свого чоловіка так ніколи не думала, але черв’ячок сумнівів у душі з’явився.
Максим же ж дратувався, бачачи подарунки від Василя, хоч це була просто дружня уважність. Адже нічого особливо дорогого він не дарував, але підбирав те, що Юлі подобалося.
Максим так ніколи не вмів…
Якось Василь купив на розпродажі класну каструлю, отримав другу безкоштовно і одну подарував Юлі.
Це чомусь так розізлило Максима, що він навіть сказав:
– Ну і готуй у ній для нього, я з цієї каструлі їсти не буду!
І коли Максим став пропадати вечорами на роботі, а грошей став дедалі менше приносити, Юлю це всерйоз насторожило.
Виявилося, що чоловік уже тричі їздив у відрядження з якоюсь Мариною з роботи.
Та ще й саме ця Марина йому дзвонила кілька разів і після цих дзвінків він біг, нібито на роботу, увечері чи навіть на вихідних!
Говорив, що він проєкт не зробив і його понизили. Дали випробувальний термін, щоб все виправити, а Марина по-дружньому допомагає.
Подруга, з якою Юля всім цим поділилася, сказала, що мужики зазвичай так ревнують, коли не без гріха.
– І ти що, все це терпітимеш далі? – здивувалася подруга.
Але коли Юля спробувала поговорити з чоловіком, він дуже розгнівався і сказав, що не чекав такої недовіри. Що в нього на роботі проблеми, а Марина просто колега і його друг, і не більше.
– Все з тобою ясно, тільки дивуюся, як я раніше не зрозуміла, що любила не ту людину, – сердито сказала Юля.
– Я так зрозумів, кохання пройшло? – одразу заявив Максим.
Коротше кажучи, вони розлучилися.
Максим поїхав у квартиру, що дісталася йому від бабусі, яку вони намітили продати разом зі своєю і купити велику.
Ще недавно вони мріяли про другу дитину, а тепер їхня родина повністю розвалилася.
Юля після цих подій стала зовсім нервова, до Аліси часто сварилася, а дочка взагалі перестала слухатися.
– Алісо, зрозумій мене правильно, я добра тобі хочу, а до школи тобі від тата майже так само, як і звідси їхати, – квапливо почала розмову з донькою Юлія.
– Так, мамо, я все правильно тепер зрозуміла, ти мене не любиш тому, що я на тата схожа. Ти з ним розлучилася, і я тебе дратую, що я на твого колишнього чоловіка схожа, тепер мені все ясно!
Аліса підхопила поспіхом зібраний рюкзак.
– Я поїхала до тата, хоча теж не знаю, чи буде він мені радий? – сказала дочка і вибігла з квартири.
Юля взяла телефон і набрала номер Максима.
– Зустрічай, твоя дочка вже до тебе поїхала, образилась на мене, сам з нею тепер розумійся! – і вона вимкнула телефон, щоб не чути, що він відповість.
Спочатку Юлі у тата навіть сподобалося. Він був трохи розгублений її присутністю. Намагався готувати, але в нього погано виходило.
Алісі стала сама хазяйнувати, тата їй було шкода, та й у школі справи у неї потихеньку налагодилися.
Щоправда, тато часто на роботі знову буде затримуватися, але що робити? Значить так треба.
Але якось увечері Аліса побачила, як до їхнього будинку під’їхала машина. За кермом була якась жінка, вона гукнула батькові:
– До завтра!
І Аліса оторопіла. Вона уявила, що скоро ця жінка з’явиться і буде тут господарювати, а вона, Аліса, і тут нікому стане не потрібна.
Максим не встиг і в квартиру зайти, як Аліса вискочила за двері.
– Ти куди? – запитав батько
– Набридли ви мені всі! – Аліса схопила курточку і вискочила з дому.
– Алісо, повернися, пізно вже! – гукнув їй Максим, але вона не чула або не хотіла його чути.
– От же ж, вся в свою матір, ну як із нею справлятися? – сам собі пробурмотів Максим, дістав мобільний і набрав номер дочки.
У кімнаті заграла знайома музика, виявилося, що телефон Аліси лежав на столі.
І Максим зрозумів, що не знає, де і як шукати доньку, якщо вона без телефону, і злякався…
– Може, вона побігла до подруги? Чи вирішила поїхати до бабусі з дідусем?
Але дзвонити своїм батькам Максим не став, тільки розхвилюються.
А подруг Аліси він не знав.
Залишалося тільки дзвонити Юлі й зізнаватися, що він не впорався. Хоча це вже було не так важливо, головне знайти Алісу, доки вона не потрапила в погану історію!
Максим набрав номер колишньої дружини.
– Ну що, зрозумів, як нелегко з дочкою підлітком? – з помітним сарказмом запитала Юля.
– Так, я все зрозумів, Юлю. Аліса на щось образилася і побігла десь без телефону. Я не знаю, де її шукати, може вона в подруги?
– Я передзвоню, – вже іншим тоном сказала Юля, і поклала слухавку.
Вона довго не передзвонювала і Максим дуже переживав. Нарешті пролунав дзвінок від неї, але Юля його нічим не втішила.
– Я всіх її подруг обдзвонила, її ні в кого нема.
– Може, вони її прикривають?
– Ні, я і з їхніми батьками говорила, Аліси нема ні в кого. А ти своїм дзвонив?
– Ні, не хочу даремно турбувати, та вони б і самі подзвонили, якби вона до них приїхала.
– Ти правий.
Обоє замовкли, не знаючи, що й сказати.
– Слухай, я маю один варіант, думаю можна його перевірити, – раптом запропонував Максим.
– Який?
– Якщо ти не проти, не витрачатимемо часу. Зустрічаємось у нашому кафе, нам приблизно однаково добиратися. Ти прийдеш? – голос у Максима був дуже схвильований.
– Звичайно, приїду, що за питання! – сказала Юля, швидко одяглася і вибігла з квартири.
Це було те саме кафе, в якому п’ятнадцять років тому у Юлі та Максим було весілля.
А потім, уже з маленькою Алісою, вони ходили в парк на атракціони, а потім йшли в це кафе відзначити річницю народження їхньої родини.
Аліса задувала свічки на торті і радісно сміялася. І вони сиділи в цьому кафе допізна, а потім Максим ніс на руках дочку, яка заснула, і вони йшли пішки додому…
Все це згадали і Максим, і Юля, поки бігли назустріч один одному, сподіваючись знайти свою дочку саме там.
І Максим не схибив.
Вони зайшли, захекані й червоні від бігу, навіть двох слів не встигши сказати один одному. Почали оглядати затишну залу кафе і одразу побачили за столиком біля вікна… Алісу.
Вони мовчки підійшли до доньки й сіли з обох боків. Потім Максим раптом наче щось згадав і покликав офіціанта.
Їм принесли невеликий фірмовий тортик і свічки, як раніше.
– Задувай свічки, доню, і загадай, щоб усе стало як раніше, – попросив Максим Алісу, і запитливо глянув на Юлю.
Аліса загадала і задула свічки з першої спроби…
…Через місяць у цьому ж кафе Максим і Юлія відсвяткували своє повторне весілля.
Аліса пишалася, що допомогла своїм батькам розібратися у своїх стосунках. І дуже сподівається, що тепер у неї нарешті з’явиться братик чи сестричка.
Ми часто втрачаємо коханих не розібравшись. А потім стає складно повернути один одного.
Не втрачайте своє кохання, бережіть один одного на зло всім сваркам і образам.
Часом ми пізно розуміємо, як любимо тих, кого втрачаємо…