– Боже, як же смачно! А я вже й забув смак твого борщу!
Суботнім днем Валерій сидів на їхній затишній кухні вальяжно її борщ за обидві щоки і зрідка відкидався на спинку стільця, щоб поставити чергове не розумне запитання. Картинка була ще та – наче чоловік прийшов із роботи.
Запитання то були й не безглузді, але такі побутові – про оцінки сина, про те, скільки пішло грошей на ремонт, як у неї справи на роботі, куди вступила її молодша сестричка. Начебто й не було цих шести з гаком років забуття, коли ні вона, ні Сергійко йому були зовсім не потрібні. І не цікавило його нічого з їх із сином життя.
Від аліментів Ольга відмовилася у нотаріуса в обмін на те, що Валерій передасть їй частку власності в іпотечній квартирі. Не дуже вигідна для них із Сергійком пропозиція. Залишалося тоді платити ще половину позики, крім відсотків, але не було сил займатися крім розлучення ще й складним поділом. І машину йому дозволила забрати. Ну, як дозволила? Не дуже він і питав. На ній до своєї коханки Люди і поїхав, вичистивши з квартири все більш-менш цінне.
Зачинила вона тоді за колишнім чоловіком двері і зробила крок в інше життя. Спочатку переживала важкість від зради, піднімала свою самооцінку. Потім струснулася, в основному завдяки синові і тій злощасній іпотеці.
Дивно, але виявилося не так вже й важко, як про це говорять. Прийшов, нарешті, в душу спокій, а в матеріальному плані так ніби й легше стало. Не треба обслуговувати ні вибагливого чоловіка, ні його машину, комуналка помітно знизилася. На основний рот, який не надто вкладався в сімейний бюджет, менше стало. Підробіток тоді знайшовся ніби сам собою.
Про тортики Олі легенди і раніше ходили, а після відходу чоловіка з’явився час і бажання виготовляти їх на замовлення. Охочих багато було – дякую сестричці та дівчаткам з основної роботи. Замовленнями забезпечили спочатку, а там і сарафанне радіо запрацювало.
Сергій у школу пішов не гірше за інших одягнений і взутий. Розумник він у неї. Славка прийняв, на сестричку разом із Славком її вмовляв. Хлопцеві вже 13 років, а жодних ознак підліткових примх. Душа в душу у них все. Тільки ось сьогодні брикнув, портфель кинув і не схотів з батьком поспілкуватися.
А вона Валерія тільки заради сина і на поріг пустила. На борщ він вже сам напросився. Здалося неввічливим відмовити. А тепер ось сиди з гостем несподіваним, слухає його нісенітниці про те, що сина погано виховала, батька не визнає. Але нічого, хвилин 20 та Славко прийде, прикриє цей спектакль. Напевно Сергійко у сквер до них побіг. Пояснить ситуацію.
Нарешті колишній чоловік, наситившись, остаточно відкинувся на стільці. І таке блаженство на обличчі, наче полярник додому повернувся після тривалого відрядження!
Пильно оцінив ремонт, ладну фігурку Ольги і вирішив, що від добра добра шукати не варто. Все ж таки залишиться він тут. Скільки жінок він змінив за шість років? Чотирьох! І де вони? Хто з них ось так його нагодує смачно, з ким із них йому жилося краще, ніж із Ольгою? Усім щось від нього треба було. А як залишився без грошей та машини, так і все. Зав’яли помідори і кохання пішло.
Спробував повернутися до Люди, та в обличчя розсміялася і виставила. Вона завжди жорстка була, цим і зачепила. Весело з нею було, доки не зійшлися. Вирішила під свій каблук взяти. Та не на того натрапила, ні під кого Валерій не прогинався і не буде! Жінок багато, світ клином на одній не зійшлося.
Погуляв, так, поки холостякував. Але вистачить, мабуть, погуляв та вистачить. Настав час до дружини повертатися.
Ось Ольга здивується та зрадіє! Нелегко напевно з сином справлятися. Он який з характером, одразу видно – без чоловічого виховання росте. Але нічого, з батьком вже заспокоється. Знову ж таки – ремонт хороший, значить гроші є, можна і машину нову взяти. Ольга працює, влегку їй кредит дадуть, щоб одразу – гарну, із салону машину взяти.
Тільки-но зібрався свої плани озвучити, як ключ у дверях повертатися став, ну це й непогано. Відразу нехай і син у курсах буде – тато повернувся, нове життя починається, без викрутасів, із суворим батьківським вихованням.
Замість Сергія до тісного коридору вкотилася рожева колиска, якою керував незнайомий чоловік, і його перевагу у фізичній формі Валерій оцінив відразу. З такими він у суперечку не вступав.
– Оля, ми прийшли, Сергій у дворі залишився чекати, а в тебе хвилин десять, поки ми підгузки поміняємо. Збирайся, Софійку в машині погодуєш, щоб рієлтора не підводити, а то раптом пробки.
Ольга ніби засвітилася. Очі заблищали радістю, губи розтягнулися в посмішці.
– Валерій, тобі напевно час, і в нас зустріч. Переїжджати вирішили. Цю квартиру вже Сергію залишимо, ще трохи і хлопець дорослий буде, а самі за місто перебиратимемося, але складно вибирати – хочемо, щоб не дуже далеко і школа була хороша, та й садок скоро буде потрібно.
Що що, але такої підстави він від Ольги не чекав.
– Ось тобі і покірна дружина! Варто чоловікові за поріг вийти…
Де справедливість, скажіть? Сама у шоколаді, а його і сина позбавила, і квартири! Треба терміново до юриста, може вдасться забрати хоч частину. А то виявив шляхетність, нерозумний! Квартиру та сина їй залишив! А вона невдячна виставила його з дому та рада від чужих чоловіків народжувати!
Перехожі обережно обминали скуйовдженого, погано поголеного, ну що гріха таїти – явно пошарпаного життям чоловіка, що бурмотів щось собі під ніс, стискаючи в кулаки змерзлі долоні.
Надворі було морозно, кожен поспішав у домашнє тепло. Валерій також прискорив крок. Борщ приємно заповнив шлунок, про вечерю можна не турбуватися, тому біленьку він може собі дозволити. А там можна і норма обдумати, де він припустився помилки і як її можна виправити. Він ще доведе! Вони ще поскачуть! Такі, як Валерій, на дорозі не валяються!