– Який же все-таки твій Віктор, ну як ти Галю так живеш? Проходу не дає мені, а ти ніби й не бачиш! – говорила старша сестра Галини Ліда. – Ну і негідник він у тебе, ну Галю ти наївна!
Галю ці натяки зачіпали, вона й справді не помічала нічого такого, про що сестра говорила, а Ліда сама за стіл поруч із Віктором сідає при кожній нагоді, її то чоловік Сергій мовчун, він Ліду обожнює, все їй прощає! Подейкують, що друг їхньої родини Андрій, колега Ліди, і є коханець її, а вона його на сімейні свята разом із його дружиною Ритою запрошує. І сидить, як ні в чому не бувало, гордо на всіх дивиться, ніби право має так поводитися.
– Віктор тому тебе до мене і не пускає, що ти слабка, податлива, а я вільна жінка, – зачіпала при нагоді сестру Ліда. – Командує він тобою, крутить, як хочеш, прикро мені за тебе Галю. Ти раніше була компанійська, а тепер Віктор тебе під себе переробив. Ти не подумай, я тебе не налаштовую, адже не чужа. Спілкуємося ми тепер рідше, у мене то друзів багато, я театрами з Сергієм ходжу, він мені квіти дарує, а ти все в рот своєму Віктору заглядаєш! Та я як сестра люблячи кажу, мені за тебе прикро, ти б хоч раз Віктору правду в очі висловила!
Галину ці розмови дуже засмучували.
Віктор звичайно не подарунок, але до пенсії він трохи став розсудливим.
Раніше на роботі він міг із колегами загульбанити, кілька разів додому ночувати не приїхав – транспорт вже не ходив, а на таксі грошей не було. А тепер вони один до одного притерлися, донька Олена вже доросла, онук Дмитро – вилитий дід Вітя, ну куди краще!
– Ех, Галино Іванівно, от і поряд будемо доживати, роки то вже не молоді, погуляли і вистачить, – так їй тепер Віктор говорить.
А що, та й справді, пенсія скоро. Тільки Ліда знову ніяк не заспокоїться,
– Вітя твій нагулявся, сидінь, йому тепер зручно, що ти під боком, ні щоб б дружину порадувати, зводити кудись! – манера така у Ліди була, все що в неї в сім’ї нахвалювати, а те, що в Галини – критикувати, їй від цього своє життя краще здавалося.
А Галина за добротою душі своєї, та й від чесності зайвої мовчала, та й погоджувалась подумки. Адже і справді, багато в словах Ліли про її життя відповідало реальній дійсності.
Може й справді Ліда добра їй хоче, переживає за сестру?
Налаштувавшись на тиху старість із Віктором, Галина була просто здивована тим, що сталося.
Віктор занедужав, він пролежав майже рік, Галя вірно його доглядала. Але Віктора не стало.
– Не подумай, що хочу тебе образити, але Віктор твій жив, як хотів, – після сорока днів співчутливо сказала Ліда. – Може й ти поживаєш тепер вільно? Приходь до нас у гості, у мене онуки будуть. Твої вже виросли, а ми з тобою з моїми разом сидітимемо. Ми тебе, Галю, не лишимо, а хочеш у тебе мої Денис та Віра погостюють? А то тобі в такій великій квартирі, напевно, дуже самотньо?
Коли всі розійшлися, Галя залишилася сама і задумалася.
І справді, все життя вона намагалася чоловікові догодити, дочку виховувала, сестра її на свій бік тягла, та з чоловіком лобами сварити.
А зараз їй захотілося залишитись зі своїми думками, а потім спробувати жити без огляду на когось, набридло, що всі диктують, думають, що вона слабка. Користуються її коханням.
Вона вирішила відпочити, а потім вдома невеликий ремонт зробити. І пожити так, як їй хочеться і не слухати нікого.
Галя взяла першу ж недорогу путівку, що трапилася, відмінно відпочила і посвіжіла повернулася додому. Ліда намагалася взяти сестру під свою опіку, але Галина виявила несподівану стійкість. Вона намагалася усвідомити себе у новому статусі. Їй самій соромно було зізнатися, що вона не відчуває горя від втрати чоловіка. Ні, звичайно, Віктора шкода, але Галина раптом зрозуміла, що вона навіть не така стара, якою вона себе з Віктором почувала. І це було приємне враження.
– Ти що, Галю, ти дивилася на себе в дзеркало? Я думала, що ти живеш хоч тепер на своє задоволення, а ти таке зробила! Ну, давай, розповідай, хто він і коли ти нас познайомиш? – Лідіа була здивована, не минуло й року, як Галина овдовіла, а вона знову одружилася! І за кого? За якогось електрика, який їй з ремонтом допомагав! Ось таки правду кажуть любов зла, знову знайшла собі не зрозумій кого!
– Звичайно, познайомлю, – посміхнулася Галина.
Микола справив на Ліду незабутнє враження.
А Галина вперше у житті відчула себе щасливою. Микола добрий, щирий, вона його давно знає. Але Ліда тепер нічого не знатиме про її чоловіка.
Не варто близько підпускати до себе заздрісників, якщо не хочеш зіпсувати своє життя.