Уляна складала речі у простору сумку. Мала намір поїхати до мами, яку виписали додому з палати, потрібна була допомога.
— Володя, я наготувала їжі, морозилку заповнила, на кілька днів вистачить. А далі вже сам щось придумай. Думаю, за кілька тижнів я буду вдома. Дивлячись, як мама відновлюватиметься після процедури.
— Дякую, кохана! Я сумуватиму!
– Я теж! Все, помчала на автобус. Таксі зараз викличу. Бувай! Пиши, дзвони…
Вона цмокнула чоловіка в щоку і вийшла із квартири. За два роки шлюбу вони вперше розлучалися так надовго.
Завжди та скрізь разом. Навіть на роботі. Де вони колись познайомилися.
Він прийшов до їхнього колективу, і одразу виникла симпатія між стрункою чорнявою Уляною та високим блондином Володимиром.
Незважаючи на те, що вони були різні за характером. Уляна спокійна, розважлива, Володимир веселун і балагур.
Через півроку вони були вже чоловіком та дружиною. Жили у її квартирі, оскільки він проживав із батьками, а грошей на житло не мав.
Уляні квартиру купили батьки, ще коли вона навчалася в університеті. Невелика двокімнатна квартира в хорошому районі.
У Уляни це був перший шлюб. А у Володимира другий. Перший раз одружився з однокурсницею, але прожили разом лише півроку.
Не зійшлися характерами. Про колишню Юлю згадував завжди з негативом, говорив, що вона була поганою господинею, не вміла готувати, була лінивою та нездатною створити домашній затишок.
На відміну від господарської Уляни. Уляна часто пекла, готувала незвичайні страви, намагалася догодити коханому чоловікові.
Минув тиждень. Мамі Уляни швидко ставало краще. Приїхала старша сестра та відправила Уляну додому.
– Я буду з мамою, не хвилюйся! У мене відпустка, а ти їдь додому, негоже чоловіка одного так надовго залишати! – впевнено заявила сестра.
— Так тиждень мене не було тільки, не встиг скучити ще, мабуть! Я йому сюрприз зроблю, приїду без попередження, от зрадіє! – усміхнулася Уляна і почала збиратися додому.
Мама передала зятю його улюбленого вишневого варення.
Уляна їхала додому зі щасливою усмішкою на обличчі. Уявляла його здивування і радість… Саме вихідний, коханий вдома має бути.
Відчинивши тихенько двері ключем, зайшла в коридор, поставила акуратно сумку на підлогу.
— Господи, смачнішого борщу я ще не їв! Ти просто чарівниця, Юля! І чому ми тоді розбіглися, не розумний я, — пролунав голос чоловіка з кухні.
– Ще добавки? – пролунав ніжний жіночий голос.
— Звичайно, кохана, із задоволенням! А потім відпрацюємо калорії … Не терпиться вже!
Уляна застигла від подиву. Її чоловік на кухні з колишньою дружиною, судять з розмови.
Вона тихо підійшла і встала у дверному отворі.
— А мене пригостите чудо-борщем?
Володя різко смикнувся від несподіванки і пролив борщ на стіл. Юля, висока худорлява блондинка, в атласному халаті Уляни застигла з ополоником у руках.
– Уляна?! Ти що тут робиш? — сиплим голосом спитав Володимир.
— Живу тут. Приїхала раніше, хотіла здивувати та потішити. А тут і без мене є кому дивувати… То що, борщем пригостите? Ну гаразд, я сама наллю.
Уляна взяла другий ополоник і налила собі повну тарілку ароматного борщу. Сіла за стіл і почала їсти.
– Справді, смачний! Юля, а що ви тут робите, власне, в моїй квартирі? Ви начебто розлучилися?
— То я це… Борщ варила Володі… Він попросив…
— Молодчина яка. А що ще ти робила для нього? Ти взагалі знаєш, що він одружений?
— У курсі, звичайно, ми не маємо таємниць з Володею. Але я його перша дружина. А ти друга. У мене є перевага. І взагалі не можна чоловіка надовго одного залишати. Вони ж як діти, їм догляд та турбота потрібні.
Доївши борщ, Уляна пройшла до спальні. Там лежали речі Юлі, скомкана постільна білизна на ліжку. Ну, зрозуміло все…
– Ну що, Володя, добавки ще бажаєш? — Уляна підійшла до каструлі з борщем.
— Ні, я наївся… Уляно, ти все не так зрозуміла…
— Юля, а чого ж ви не пробуєте свій смачний борщ? Потрібно виправляти ситуацію…
Уляна взяла каструлю і вивернула її на Юлю. Порожню каструлю вона поставила на голову чоловіка. Юля почала метатися по квартирі і струшувати налиплу капусту та картоплю з волосся.
— Ану пішли геть із моєї квартири! Влаштували тут гніздечко, ти дивись! Не встигла виїхати, як він притяг чарівницю, борщі варити і в ліжку моєму перекидатися! Вимітайтеся обидва!
Уляна взяла швабру і почала виштовхувати чоловіка та його даму до вхідних дверей.
— Уляно, припини цей концерт. Давай спокійно поговоримо! Не поводься так! Дай хоч речі зібрати та одягнутися! І голову помити треба, не піду ж я з брудною?
– Не дам! Вимітайтеся швидко, і робіть що хочете. Речі свої завтра забереш у консьєржки, я сумку зберу. А сюди дорогу забудь!
Уляна виставила їх і зачинила двері. Оце здивувала чоловіка, називається… Хто кого здивував ще…
Постільну білизну та речі Юлі викинула у відро для сміття. Навела лад на кухні. У голові досі не лягало, як Володя міг так вчинити?
Зібравши речі чоловіка, поставила сумку в коридор. Віднесе консєржу віддасть йому завтра, навіщо вони їй. І на розлучення треба терміново подати…
Уляна сіла на стілець і заплакала. Два роки коту під хвіст… Мріяли про дитину, поїхати на море, у гори… Звідки ця Юля взялася?
Вранці, вийшовши з дому, побачила Юлю, що сиділа на лаві.
— Я по речі Володі. Круто ти вчора нас виставила. Я теж так вчинила б. Ненавиджу зради!
— То навіщо ж зв’язалася з ним знову? І на зраду його підговорила?
— Ти, мабуть, не знаєш, чому ми тоді розлучилися? Я його впіймала зі своєю подругою, на нашому ліжку. Звичайно, не пробачила і подала на розлучення. Але образа залишилася.
І ось нещодавно підстерегла його, і ми нібито випадково зустрілися. Він сказав, що одружений, все гаразд у нього. І така злість мене взяла… Як з гуски вода, все сходить з рук…
Я вирішила поквитатися. Була самою чарівністю. Вчора він привів мене додому. Справді, просив борщ зварити. Решта все також було. Пробач. До тебе особисто жодних претензій. Мені здається, ти нормальна жінка. А ось він негідник.
Я рада, що ти повернулася раніше і зробила все це. Він дуже переживає. Бо ж у нього нічого свого немає. Ні квартири, ні машини.
Ще й речі в тебе лишилися. Я цього й хотіла. Залишити його ні з чим. За планом все так і було — дізнаєшся про мене, розлучення, а потім і я його кидаю, чи він застає мене з іншим.
Але все трапилося краще, ніж я очікувала. Борщ гарячий тільки не сподобався моїй голові…
Речі заберу зараз, ти говорила біля консєржа залишиш. Але йому не віддам. Є на прикметі безхатько один, йому якраз підійде розмір. Володя зараз у готельному номері, на мене чекає.
Тільки дарма. Я їду. А ти ще дякую мені скажеш, що відкрила очі на негідника цього. Не я, то інша з’явилася б, не сумнівайся. Він хитрий пристосуванець.
Вдома на нього не чекають, сама знаєш, з батьками він не в найкращих стосунках. Думаю, знайде собі чергову дружину і на шию сяде… Гаразд, мені час. Будь щаслива, Уляно, і не журись за ним. Не вартий.
Уляна забрала речі і віддала їх Юлі. Їй було начхати, що вона з ними робитиме.
— Юлю, хоч я й зла на тебе… Але, будь теж щаслива, і не спи більше з одруженими!
— Не буду, обіцяю…
Розвели Уляну з Володимиром швидко. Він молив пробачити його і почати все наново. Уляна, природно, навіть не слухала його. Він був їй неприємний.
Вона вирішила радіти життю. І чоловік їй для цього не був потрібен. Досить. Довірилася вже, і що вийшло… Подруга кликала в гості на узбережжя, саме час відволіктися, взяти відпустку.
Краще вже бути однією, ніж жити зі зрадником! Може, і зустріне ще порядного чоловіка, час покаже, а поки що треба прийти в себе і продовжувати жити!