Так вийшло, що Тетяна зі своєю подругою Юлією не зустрічалися більше місяця.
Жили вони тепер у різних районах, працювали у різних компаніях.
На вихідних, то одна зайнята, то інша…
І все-таки настав той вечір, коли Юля приїхала в гості до Тетяни.
Подружки запекли реберця з овочами в духовці, відкрили ігристого й почали ділитися своїми новинами.
Тетяна уважно вислухала новини подруги.
– Щиро кажучи, я навіть боюся розповідати тобі свою новину, – раптом сказала вона.
– І чого ж ти боїшся? – здивовано запитала Юля.
Вона дивилася на подругу, не знаючи до чого та веде.
– Та що сама собі наврочу, – сказала Тетяна. – Коротше кажучи, я закохалася в чоловіка! От прямо закохалася по самі вуха! Здається, от розповім тобі – і вся зачарованість цим чоловіком зникне. І не розповісти не можу…
Тетяна усміхнулася.
– Та годі тобі, все буде добре. Розповідай! – Юля потерла долоні від нетерпіння.
– Ну, слухай… Місяць тому йду по вулиці, задивилася в телефон і мало не зачепилася за візочок з дитиною, який котив чоловік.
А чоловік був просто шикарний: красень, спортивна фігура, одягнений небагато, але зі смаком.
Мені, звісно, соромно стало, я вибачилася і пішла далі. А чоловік цей раптом попросив подивитися хвилинку за дитиною – він у магазин заскочить.
Ну я з радістю й погодилася. Він вийшов швидко і запропонував прогулятися.
Поки ми йшли, він розповів, що його дружини не стало під час пологів, і він один виховує дитину. Довелося півторарічного сина віддати в приватний садок, щоб вийти на роботу. От і розривається.
Він тоді мене зачарував, мало того, що красень так ще й дитину виховує сам.
Ми обмінялися телефонами. Переписувалися. Почали зустрічатись. Щоправда, виходило тільки у вихідні. Сама розумієш, він із роботи біг по малюка, а потім домашні справи.
У неділю він з сином приїжджає до мене, і в мене виникало таке відчуття, що ми одна сім’я. Завтра п’яте таке побачення буде…
– Ого! – здивувалася Юлія. – Але ти хоч дізналася про нього в інтернеті, ну чи не знаю десь іще?
– Навіщо? Я вірю йому, – образилася Тетяна.
– А фото є? Покажи…
Тетяна показала фотографію свого чоловіка, і тут Юлія посміхнулася:
– Ти знаєш, а я маю іншу історію…
Моя співробітниця народила четверту дитину, чоловік наполіг.
І коли дитині виповнилося півтора рочки, вийшла на роботу, бо вдома з чотирма дітьми можна не витримати.
Щоправда, у неї чоловік хороший, допомагає їй і вдома, і з дітьми. А маленького так любить, що гуляє з ним сам довго.
– І навіщо ти це мені розповідаєш? – здивувалася Тетяна.
– Тому що ти мені щойно показала фотографію чоловіка моєї співробітниці, – засміялася Юлія.
– У сенсі? – Тетяна не хотіла вірити словам подруги.
Тоді Юлія знайшла в соцмережах сторінку співробітниці і показала Тетяні фотографію щасливої родини.
– От же ж пройдисвіт! А я ж повірила… Не дарма я боялася тобі розповідати, засмутила ти мене, – засміялася Тетяна. – Я вже мріяла за нього заміж вийти. Ну, тепер доведеться іншого шукати…