Світлана Миколаївна працювала викладачкою іноземної мови.
Своєю роботою вона була дуже задоволена. Стосунки зі студентами були хорошими.
І ось, якось несподівано, вперше, за декілька років, вона відчула прямо якусь неприязнь до однієї зі студенток!
Дівчину звали Христина.
Вона була звичайна ні чим не примітна дівчина. У колі студенток вона нічим не вирізнялася.
Здавалося, неприязнь виникла з нічого і на порожньому місці…
Коли Христина здавала залік з англійської мови, то у Світлани раптом виникло палке бажання поставити їй погану оцінку.
І не тому, що Христина погано підготувалася. А просто так, взяти і не поставити залік…
Світлані довелося зібрати всю свою волю, щоб не піддатися своїм почуттім.
Коли вона взяла залікову книжку у руки, то Світлані Миколаївні ледь вдалося зробити відмітку про залік…
– Чому це вся моя сутність протестує саме проти цієї студентки?! – задумалася Світлана. – Хм, щось дивне відбувається зі мною… Якесь погане передчуття, чи що.
Світлана не була забобонною людиною. Вона спробувала знайти пояснення з об’єктивних причин.
Але скільки вона не копалася у своїй пам’яті, об’єктивних причин для неприязні вона не знаходила!
Іноді їй здавалося, що її серце й душа посилають їй знаки про неприємності в майбутньому, які якимось чином пов’язані з цією студенткою.
Світлана ніколи не володіла даром передбачення, і ніколи не довіряла гороскопам, які обіцяли то безхмарне життя, а то негаразди на життєвому шляху.
Але цього разу їй випадково на очі потрапив журнал, у якому давалися рекомендації для кожного знаку зодіаку на найближчий тиждень.
Відшукавши свій знак, Світлана прочитала, що весь наступний тиждень Діви повинні бути поруч зі своєю коханою людиною, інакше може статися розлучення!
– Маячня якась! – зробила висновок із прочитаного Світлана Миколаївна.
…Того дня після роботи Світлана зібралася відвідати свою матір.
Вона вирішила попередити свого чоловіка, що буде сьогодні пізно.
Світлана взяла свій телефон і набрала номер чоловіка.
– Микольцю, привіт! – сказала вона в слухавку. – Що робиш?
– Та так нічого, – сказав Микола. – Відпочиваю…
– Любий, я сьогодні маму поїду провідати, тож буду пізно, – попередила чоловіка Світлана. – Там борщик є в холодильнику і котлетки я смажила. Нагрієш собі.
– Добре, кохана, я розберуся, – сказав Микола й поклав слухавку.
Світлана вже дійшла до зупинки, як раптом зупинилася.
– Я ж роботу додому взяла! – згадала вона. – Мабуть завтра вже до мами поїду.
Світлана розвернулася і попрямувала додому…
Вона піднялася на поверх, відкрила двері своїм ключем, зайшла в квартиру і застигла від несподіванки.
В коридорі на підлозі лежали жіночі туфлі, а з кімнати чулися якісь звуки…
Світлана зайшла у спальню й оторопіла. Там був її Микола з… Тією самою студенткою Христиною!
Дівчина, побачивши свою викладачку, швидко схопила свій одяг і якнайшвидше вибігла з квартири.
Світлана стояла і не могла вимовити ні слова.
– І давно у вас це з нею? – нарешті запитала вона чоловіка.
– Вибач! – почав благати Микола. – Це було вперше, і більше ніколи не повториться! Світланко, кохана! Пробач мені! Я ніколи більше…
– Ти мені брешеш, – зупинила його Світлана.
– Клянуся, я тільки вчора з нею познайомився! – виправдовувався чоловік.
– Іди, – тихо сказала Світлана…
…Наступного дня чоловік прийшов просити пробачення.
Світлана винесла три валізи з речами, поставила на сходовому майданчику і просто сказала:
– Я подала заяву на розлучення. Прощавай.
Вона закрила двері на ключ, а Микола так і залишився стояти в коридорі біля своїх речей, не розуміючи, що йому тепер робити…