Степан швидко вийшов з під’їзду, він був невдоволеним і стривоженим після розмови з дружиною Оленою. Хоч і був за вдачею спокійним і доброзичливим, але дружина вивела його зі стану рівноваги.
– Прожили всього нічого, п’ятий рік пішов нашого спільного життя, а вона заявила, що закохалася в іншого. Добре хоч дітей немає. Так ще й дорікала мене, що я надто чесний і скромний. Їй з таким чоловіком, як я жити нецікаво, – Степан ішов куди дивляться очі, просто пройтися і випустити з себе пару.
Олена справді закохалася в Андрія, він зовсім інший, не те, що її чоловік. Андрій спритний і не жадібний може величезний букет троянд подарувати, в кафе зводити, а може обуритися, якщо йому щось не подобається.
Вона теж думала, як і колишній чоловік, що швидко пройшло їхнє кохання, адже перед весіллям їх переповнювали емоції і думали, що кохали одне одного. А виявилося, що кохання швидко пройшло.
– Мабуть ми різні, – думала Олена. – Не змогли йти життям однією дорогою, хоч і намагалися. Навіть не змогли народити дитину, може, тому що кохання не було? У сім’ї має бути дитина, а в нас і сім’ї практично не було.
Коли Олена зізналася чоловікові, що закохалася в Андрія, то їй здалося, що й Степан полегшено зітхнув і вперше за кілька років прийшли до єдиної думки – треба розлучитися.
Степан прогулявся, трохи заспокоївся, він згоден, їм треба розлучатися, вони давно вже, як чужі під одним дахом, кожен живе своїм життям, а вони молоді. Увечері дружина сказала:
– Степан, я сама подам на розлучення.
– Ну й добре, подавай, – погодився він і ліг на диван.
Так вони вирішили свою сімейну проблему. Минуло зовсім небагато часу Степан якось у вихідний вирішив прогулятися парком, вийшов з дому. Щойно закінчився теплий літній дощ, був сильний і короткий і навіть налив калюжі на дорогах. Повітря було вологим та свіжим. Вийшовши з-за рогу свого будинку, Степан попрямував у бік парку і раптом його увагу привернула дівчина, яка йшла попереду босоніж калюжами, а босоніжки тримала в руках.
Дівчина була в короткій сукні в горошок, світле волосся трохи нижче плечей роздмухував вітерець і здавалася вона йому легкою пушинкою, він навіть уловив легкий запах її парфумів. Крокував слідом за дівчиною, але все-таки не витримав і наздогнав її.
– Привіт, незнайомка! Ви така легка, наче летите повітрям, ви незвичайна, – не чекаючи від себе такого зізнання, випалив Степан і почервонів.
Вона глянула на нього і посміхнулася.
– Привіт, я звичайнісінька, – якось просто відповіла вона.
– Я – Степан, а ви?
– Дарина, – відповіла дівчина.
Того дня вони розлучилися лише ввечері. Спочатку вони ходили у гості до її бабусі, відносили продукти. Потім гуляли парком, а потім сходили в кіно.
Після фільму Дарина обурювалася, що головний герой у фільмі спокусив дівчину, хоч і був одружений.
– Ну і негідник він, одружений, а туди ж. Я б теж так зробила, як вона, якби дізналася, що він одружений. Швидко б вказала, що його місце поряд із дружиною. Він звичайний зрадник, дружину зрадив, отже, і її зрадить. А ти випадково не одружений? – Раптом різко запитала вона Степана.
– Ні, – схвильовано відповів він, хоч і соромно було йому, що він обманює Дарину.
Коли йшов додому, переживав, що обманув дівчину, а з іншого боку, як зізнатися, що він теж одружений, правда ще поки що, але все одно. Хоч і обіцяла Олена подати документи на розлучення, але поки що його не розлучено.
Степан з Дариною зустрічалися, вона з кожним днем все більше подобалася йому, вже й дня не міг прожити, не побачивши її. Він зрозумів, що Дарина саме та дівчина, яка йому потрібна по життю, скромна, спокійна та чесна. А яка гарна і ніжна, та ще й була в ній риса характеру, як і у Степана, прагнула всім допомогти. Коли батьки Дарини їхали на дачу, зустрічалися у неї вдома, це був найщасливіший час.
Час йшов, і одного разу Дарина соромлячись і червоніючи, зізналася:
– Степан, у нас буде малюк…
Він щасливий від радості підняв її на вулиці і закружляв. Перехожі дивилися на них з усмішкою розуміючи, що так виглядає щастя.
– Степан, а ми тепер одружимося, а де житимемо, з батьками не хочеться, — питала вона його.
Степан почервонів, знову згадав, що він ще одружений і перевів розмову на іншу тему. А коли прийшов додому одразу ж спитав дружину:
– Ти коли подаси документи на розлучення, інакше я сам віднесу. Мені треба швидше розлучитися.
– З чого це раптом тобі так швидко захотілося бути неодруженим? – підозріло запитала дружина. – А може, я передумала і не хочу розлучатися.
Степан аж запереживав, витріщив на неї очі і сказав:
– Зате я хочу. Ти ж обіцяла сама все оформити. Я люблю іншу і вона чекає від мене дитину. А якщо дізнається, що я одружений, кине мене.
– Нічого собі, не дарма кажуть – у тихому вирі… Не встигли ми ще розлучитись, а в нього вже дитина скоро буде, – обурилася дружина.
Степан пішов до іншої кімнати і твердо вирішив наступного дня віднести документи на розлучення. Квартира була його, ще до одруження купили йому батьки, дітией у них немає, тож нехай Олена йде до свого Андрія. Йому потрібно було протягнути час, щоб Дарина не дізналася, що він все ще одружений.
Він вийшов на кухню випити води і побачив, що Олена розмовляє телефоном, причому його телефоном, який він забув на столі.
– Так що Дарина ми з ним не збираємося розлучатися, і він одружений.
Степан вихопив із рук дружини свій телефон і вигукнув:
– Дарина не вір, я все тобі… – але та вже відключилася.
– Навіщо ти це зробила? – Запитав він дружину і стомлено сів на стілець.
Олена знизала плечима, нічого не сказала і пішла до спальні.
Наступного дня він поїхав до Дарини, на телефон вона не відповідала. Гучно стукав у двері, відчинила її мати:
– Дарина поїхала і не потрібно її шукати, і дитину вона вирішила не залишати, – холодно сказала вона.
– Вислухайте мене будь ласка, це все не так. Я люблю Дарину. Це моя дружина спеціально зателефонувала, ми розлучаємося, все одно разом не житимемо. Та й у моєї дружини інший чоловік. Скажіть де вона?
Степан дуже засмутився, він не хотів втрачати своє щастя, йому дуже хотілося дитину, дуже хотілося жити разом із Дариною. Коли прийшов додому, дружина глянувши на нього, навіть запереживала.
– Що це з тобою, ти не занедужав?
– Що зі мною? Ти зробила свою чорну справу і тепер мені дуже погано, і якщо Дарина не залише дитину, у цьому ти винна. Може тобі Бог і не дає дитину, бо ти не гідна дітей.
Олена нічого не сказала. Минуло три дні. Була субота, йому не хотілося нікуди йти, ще на роботу якось їздив, настрій у нього кудись зник. На телефонні дзвінки не відповідав, просто лежав і дивився у вікно, як гойдаються дерева. Хтось наполегливо стукав у двері, йому не хотілося підводитися, потім почув, що Олена відчинила.
До кімнати зайшла Дарина, а він не повірив, думав, що перед ним видіння.
– Привіт, – сказала вона своїм ніжним голосом і Степан прийшов в себе. – Мені Олена все розповіла і попросила у мене вибачення. Ти мене теж вибач. У мене вже був такий випадок, одружений чоловік мене обманув, правда я не чекала на дитину. Дитину чекала його дружина, вона прийшла до мене вагітна, та ще й сина тримала за руку… А тут зустріла тебе і закохалася. І раптом дзвінок твоєї дружини, ну ти уявляєш… Ось я й поїхала. Мені зателефонувала мама і сказала, що ти приходив, та ще й Олена приходила до моєї мами і розповіла, що вона подала документи на розлучення.
Степан полегшено зітхнув і взявши за руку Дарину, посадив поряд із собою.
– Олено, ти як дізналася, де живе Дарина? – гукнув він, дружина була на кухні.
– За номером телефону. Попросила свого Андрія, він звʼязки має, от і дізнався по базі. Тож я подала документи на розлучення і переходжу жити до нього. Я теж чекаю на дитину. Я йому чесно все розповіла, що накоїла, а він сказав, раз я зізналася, то в мене ще не все втрачено, і обіцяв зайнятися моїм вихованням. Найголовніше – вчасно все виправити, – посміхнулася Олена, а Степан бачив, що вона щаслива.
Минув час, Дарина народила хлопчика, схожого на Степана. Олена народила доньку. Відносини у них налагодилися і вже не ображалися один на одного. В Олени теж світилися очі від щастя, а Степан розумів, що з ним вона не була щаслива, так само, як і він. Добре, що обидва знайшли своє щастя.