– Ти що, не помічаєш, що твій останнім часом якийсь не такий ходить? Весь стурбований, задумливий, я увійшла, а він здригнувся, мобільник одразу відключив і сидить, дивиться, – Надя помітила, як у сестри від цих слів, забігали очі від хвилювання, і відразу зрозуміла, що дарма вона це сказала.
Надя тут же заметушилася, заговорила швидко, слова ковтаючи, хотіла виправити помилку: – Та мало що там, ти не подумай, я ні на що не натякаю! Просто помітила та й сказала, ми ж усі вже не молоді. Може турбує що, або на роботі труднощі, або мало що мені здалося!
– Та ні, все гаразд, Надя, ну втомився напевно, у нас все добре, все як завжди, – Віра постаралася сказати це впевнено та посміхнулася сестрі. – А у вас як справи? До свекрухи до села на вихідні поїдете з дітьми? Здорово, погоду обіцяли хорошу, привіт чоловікові передавай!
Вони ще трохи побалакали і Надя поквапилась додому. Сестри обнялися, Віра двері зачинила, притулилася до дверей спиною і мало не розплакалася.
Значить не тільки вона помічає, що в них із Сергієм щось не так? Але Віра навіть уявити не могла, що задумав її чоловік…
Адже Віра була у своєму чоловікові завжди на всі сто впевнена.
Адже це він до неї залицявся і доглядав довго, до того, як Віра погодилася стати його дружиною.
Вона взагалі виходити заміж не збиралася, мріяла присвятити себе науці. Але почуття тоді переважили, Сергій викликав у ній любов у відповідь і Віра закрила очі на кар’єру.
Хоча, якщо чесно, Віра жодного разу не пошкодувала, що вона простий учитель у школі, а її Сергій захистився та в університеті викладає.
У них діти Оксана та Олег, і Віра завжди почувалася найщасливішою жінкою на світі.
І раптом останнім часом щось змінилося, хоч може просто здається? Криза віку?
Нещодавно задумалася, на себе в дзеркало подивилася іншим поглядом, і стало хвилююче.
Не за горами пенсія, і хоч їй чоловік і каже, що вона зовсім не змінилася, це, звичайно, зовсім не так, що вже говорити.
А в нього на роботі молоденькі студенточки восени хвости здають з минулого семестру.
Адже їм все одно, що у Сергія Борисовича сім’я, дружина є. Адже зараз молодь така, вони заради своїх цілей на все готові!
Надя підійшла до дзеркала, дуже уважно розглянула себе. Для свого віку вона дуже непогано виглядає. Трохи зайвих кілограмів, але Сергій каже, що це добре, зате вона свіжа. І що її худі ровесниці виглядають гірше за неї.
Віра посміхнулася своєму відображенню: – Та ні, навіть ніби й непогано! Та й узагалі, що за дивні думки?
У Сергія теж лисина світиться, та й сам він також не такий, як раніше.
Але в ньому з віком навпаки привабливості побільшало. Хоча, до чого ці думки, чоловік їй жодного приводу не давав.
Щоправда, днями вона випадково на екрані його телефону побачила сайт з ювелірними прикрасами.
Це її тоді й збентежило остаточно, тому що Віра їх майже не носить, у неї шкіра дуже чутлива. Та й без неї Сергій такі речі ніколи не купує.
І цей факт у Віри само собою приплюсувався до його пізніх повернень з роботи та змін настрою.
А от коли мене в школі квітами задаровували і цукерками, Сергій свої ревнощі не показував, хоча точно ревнував. А коли батько одного з учнів мене просто на машині підвозив, Сергій підійшов, руку подав, допоміг мені з машини вийти, тому чоловікові сто гривень на сидіння поклав, обійняв мене і ми пішли” – згадала Віра, і всміхнулася вперше за останні дні…
Якраз у такі вересневі дні багато років тому вони винайняли квартиру у товариша Сергія.
Григорій їм здав її зовсім за символічну плату, аби в ній хоч хтось жив і доглядав.
То була квартира його батьків.
Батько Григорія кілька років тому не стало. А півроку тому мати вікна мити надумала, до приїзду сина хотіла навести порядок, і з нею сталася біда. Григорій у цій квартирі після того, що сталося, взагалі не міг перебувати.
Він був старший за них із Сергієм, вони жили в квартирі дружини з сином підлітком. Григорій був дуже радий, що в квартирі його батьків житимуть не чужі люди і не треба буде виносити і замикати їхні особисті речі в одну з кімнат.
І взагалі, коли у Сергія та Віри народилися один за одним Оксанка та Олег, все змінилося. Григорій був у захваті, як діти розмалювали шпалери у квартирі.
– Та тут стало майже так, як було в моєму дитинстві, хлопці! – він зайшов у гості і дивився, як Оксанка з Олежиком бігали один за одним.
– Дякую вам, після вас мені тут тепер не так обтяжливо…
Потім Сергієві дали однокімнатну квартиру від університету і вони переїхали.
Це були голодні, але найщасливіші їхні роки.
Сергій працював один, Віра ще сиділа в декреті, грошей ні на що не вистачало.
Йдучи на прогулянку з дітьми Віра обходила усі найближчі магазини у пошуках продуктів. І як на зло саме тоді, коли вони мали чергові роковини спільного життя, в холодильнику не було з чого готувати обід.
Віра зібрала все, що лишилося. Пачка печива, плитка шоколаду, банку зеленого горошку, три картоплини, вʼяла морква та цибулина, кілька волоських горіхів.
З цього обід точно не приготуєш!
І тут у двері подзвонили їхня сусідка знизу Ангеліна Михайлівна.
Віра спочатку подумала, що знову діти голосно тупотять, але Ангеліна Михайлівна радісно повідомила її:
– Вірочка! У магазині навпроти виставили сирокопчену яловичину! Поки що черги немає, тобі брати? Правда дорого, але ж це яловичина, я вже й не пам’ятаю, коли таку їла!
– А що з нею робити, вона ж сирокопчена? – спершу не здогадалася Віра. Але вже за хвилину вона принесла Ангелині Михайлівні гроші, залишивши до зарплати Сергія тільки на хліб та молоко.
М’ясо виявилося чудово смачне.
На обід тоді Віра приготувала гороховий суп та шоколадну ковбасу до чаю.
Таку Вірі бабуся готувала ще в дитинстві, рецепт сплив у пам’яті під час ревізії продуктів.
І коли Сергій прийшов після лекцій додому, на нього чекав просто приголомшливий обід. Ну а так само діти і кохана Віра в зовсім простенькій сукні, яка дуже сподобалася Сергію:
– Віро, ти чарівниця! – заявив чоловік, вплітаючи смачний суп і поглядаючи на свою чарівну дружину.
Потім, коли у магазинах уже з’явилися продукти, вони іноді після походу на гості сміялися. Все було дуже смачно, але з ТИМ гороховим супом та шоколадною ковбасою це не порівняти…
Спогади викликали усмішку у Віри.
Вона відкрила холодильник і побачила яловиче карпаччо. Зовсім заїлися, ніяк доїсти не можуть.
Вона подивилася, що ще є в холодильнику, і посміхнулася ще веселіше – у Віри дозрів план!
Коли Сергій Борисович прийшов додому, його дружина Вірочка була у чудовому настрої.
Та ще вона побачила в руках чоловіка її улюблені квіти!
– Віро, а ти пам’ятаєш, що саме в цей день ми з тобою винайняли квартиру і стали жити разом?
– Я пам’ятаю, тому і приготувала сьогодні вечерю з «сюрпризом», – в тон чоловікові відповіла Віра.
– З яким ще «сюрпризом»? – не розумів чоловік.
– Заходь на кухню, сам усе побачиш, – якось підозріло сказала Віра.
Сергій Борисович зайшов на кухню, глянув на накритий дружиною стіл і аж рота відкрив від побаченого.
– Та ти просто чарівниця, Віро! А я то думаю чим це так смачно пахне, біжу мити руки! До речі, дивись, що я нарешті відремонтував, ледве знайшов нормальних ювелірів. Стільки років тобі обіцяв, подумав, що вистачить тягти, – і Сергій дістав з кишені коробочку і відкрив її.
Це було старовинне сапфірове намисто, яке дісталося Вірі від бабусі, в якому не вистачало кілька каменів. Єдине, від якого у Віри не було на шкірі роздратування, Сергій багато років обіцяв його віддати полагодити, але було дорого.
– Сергію! – Віра обійняла чоловіка, яка ж вона не розумна, надумала всякої нісенітниці. І ось чому він шукав в інтернеті ювеліра.
– А суп просто приголомшливий, ти чарівниця, Віро! Повна атмосфера тих часів! А ковбаса шоколадна з горіхами буде?
– Звичайно буде, – посміхнулася Віра, наливаючи чай у старі, ще тих часів чашки.
Осінь це не сумно. Коли поряд кохана і любляча людина, з якою стільки спільного, навіть узимку не холодно.
Пам’ятайте про хороше, і воно обов’язково повернеться!