Сашко познайомився із Катею в інституті. Дівчина стояла біля вікна і з кимось розмовляла телефоном.
Скромно одягнена – у спідничці до колін та простенькому светрі. Гладко зачесане волосся зібране в пучок, у вухах сережки зі срібла у вигляді виноградного грона. У руках дівчини була в’язана сумочка з підручниками.
Сашко два роки жив із дівчиною, але все було якось невпевнено останнім часом. Марія вічно кудись поспішала, говорила про те, що набридла нудьга, хочеться чогось нового та цікавого, причому чекати вона не хотіла, а просила розваг тут і зараз.
Вони сварилися все частіше, і Сашко вже звик до думки, що з Марією вони розлучаться.
Коли Сашко підійшов до Каті та запропонував познайомитися, вона представилася без жодного кокетства.
Видно було, що дівчина звикла до скромного та простого життя. Так згодом і виявилося. Катю мама виховувала сама на крихітну платню спочатку двірника, а потім продавщиці магазину.
Того ж вечора Сашко сказав Марії, що стосунки продовжувати їм немає сенсу. Марія не заперечувала.
Молоді люди почали зустрічатись. Катя нічого від Сашка не просила, вона до двадцяти трьох років сама звикла дбати про себе, заробляючи гроші фрілансом. Дівчина була уважна, скромна та дбайлива.
Незабаром вони почали жити разом, і Сашко дійшов висновку, що зустрів саме ту дівчину, з якою хочеться бути поруч, лягати і вставати разом, народжувати та виховувати дітей, про яких, як виявилось, кожен із них вже мріяв.
За півроку Сашко подзвонив батькам і повідомив, що у вихідні приїде не один, а з дівчиною.
Батьки зустріли Катю тепло та привітно, дівчина їм дуже сподобалася. Вона допомагала мамі Сашка накривати на стіл, запросто обговорюючи з нею різні жіночі теми.
На другий день Каті треба було їхати, а Сашко залишився у батьківському будинку ще на день. Коли Катя виїжджала, батьки її поцілували та попросили номер телефону.
Катя поїхала, а Саша весь день допомагав батькові по господарству, а ввечері вирішив зателефонувати до Каті, але випадково взяв телефон батька. Включив та побачив останній доданий контакт: Катя Микитенко. Він дуже здивувався.
-Тату, а чому ти вирішив, що Катя носитиме наше прізвище? Я поки що заміж її не кликав, – спитав із усмішкою син батька.
-А чого тягнути, синку? Дівчина хороша, нам з мамою сподобалася, роби пропозицію – і не тягни, бо ще хтось відведе! – жартівливо сказав синові батько!
З того часу минуло п’ять років, у молодих батьків підростають два сини-близнюки. Сашко з Катею живуть дружно, допомагають один одному у всьому, працюють і мріють про донечку.