– Роман, де ти весь час ходиш? Другий тиждень ти повертаєшся, бозна-коли! – вигукнула Дарина, вказуючи на годинник.
– Моя мати перед батьком календарем трясла! – сміявся Роман. – Тож я ще нормально!
– Романе, я серйозно! – жартом роздратування було не зупинити. – Два тижні ти приходиш пізно ввечері! Чи не почати мені щось підозрювати?
– Дарино, ти, звичайно, можеш почати, але краще не треба, – відповів Роман. – Тим більше, я сьогодні закінчив дуже важливу справу, якою, до речі, два тижні й займався!
– То це по роботі? – спокійно посміхнулася Дарина. – А, ну так! П’ятниця, вечір!
– По роботі, по роботі, – Роман грайливо подивився на дружину. – У мене ж тільки робота та улюблена родина!
Працював голова сім’ї у банку начальником кредитного відділу. А там під перевірки були не просто понаднормові. Деякі співробітники, включаючи начальника, три дні в офісі жили.
– Пішли, працівник року, годуватиму тебе буду, – остаточно заспокоїлася Дарина.
– А я дуже голодний! – відповів Роман.
А ще він був дуже задоволений собою і чекав на реакцію дружини. І трохи дивувався її відсутності.
«Ну, можливо, новини ще не дійшли?» – припускав він.
Хоча після його витівки новини могли і підзатриматись у дорозі.
У будь-якому випадку, попереду вихідні, а новини, тим більше такі, їх наздоженуть. І Роман подумки потирав руки.
Ранок добрим не буває. Суботній ранок теж винятком не став. Однак саме він й планувався стати добрим.
Дітей ще вчора ввечері Дарина відвезла мамі, щоб сьогодні повалятися до обіду, а потім із чоловіком з’їздити в магазин, а ввечері кудись відпочити.
Хоч їхньому шлюбу вже й виповнилося десять років, вони дозволяли собі такі милі безтурботні дні та вечори.
О пів на десяту ранку пролунав дзвінок у двері. І не один, а безперервна трель.
– Кого це принесло з ранку раніше? – буркнула Дарина, прямуючи до дверей. – Пристойні люди ще сплять!
– Мабуть, люди непристойні, – посміхнувся Роман. – Може, не варто відчиняти двері?
– Ти ж не зробив вимикач на дверному дзвінку, – гукнула з коридору Дарина.
– Домофон я вимкнув, – гукнув у відповідь Роман.
– На консьєржку, чи що, скинутись, – задумливо пробурчала Дарина. – Домофон вони вже проходити навчилися. – Хто там?
– Відчиняй двері! – долинуло з майданчика. – Я йому зараз покажу!
Тільки Дарина відчинила двері, як на неї налетіла її подруга Юля.
– Убік! Я зараз йому таке влаштую! – вигукнула та.
– Юля, ти що тут робиш? – Запитала Дарина, міцно тримаючи подругу за рукав куртки.
Гостя настільки енергійно бігла в глиб квартири, що Дарина притримала її.
А зрозумівши, що вона збирається щось зробити її чоловікові, вирішила поки що не відпускати.
– А ви тут спите? – запитала, чи констатувала Юля. – Спокійно, мабуть?
– Ну, поки ти не прийшла, справді було спокійно, – Дарина позіхнула.
– Нічого, коли я піду, у цьому будинку знову стане спокійно! А ще з’явиться один передчасно заспокоєний! – вигукнула Юля. – Так, відпусти ти мене!
У коридор вийшов Роман.
– А я щось не зрозумів, – розгублено промовив він. – Навіщо такі жестикуляції?
– Зараз я тобі «докладно» все поясню! – не заспокоювалася Юля.
– Не сподобався фінал? – запитав Роман з усмішкою. – Провалився ваш проєкт, дівчатка!
– Романе, ти про що? – насторожено спитала Дарина.
– Ти ж сама хотіла мене перевірити на вірність! Ось Юля і з’явилася доповісти, що перевірка провалилася! Дякую, Юлю! До побачення! – посміхаючись, промовив Роман.
– Яка перевірка? – Запитала Дарина. Причому спитала у Юлі.
Та почервоніла.
– Ніяка! – кинула Юля. – Але я йому зараз таке влаштую!
– Нічого незрозуміло, але дуже цікаво, – сказала Дарина, продовжуючи тримати Юлю.
А та продовжувала вириватися до Романа, щоб…
– Чим менше я розумію, тим більше я починаю сердитися, – сказала Дарина, втиснувши Юлю в стіну. – А коли я сильно розсерджуся, я вас двох … !
Це вона сказала подрузі, а потім глянула на чоловіка:
– Про які перевірки ти говориш?
– Ти ж мою вірність вирішила перевірити! Забула, чи що?
– Ти що, трактор, щоб тебе випробовувати? – запитала Дарина. – І Юля тут до чого?
– То ти ж з нею в змові! – розгублено сказав Роман, махнувши рукою у бік подруги дружини.
Дарина перехопила подругу і сказала:
– Ну, розказуй!
***
Питання вірності у сім’ях завжди було неоднозначним.
Сім’я це не лише радість та щасливі моменти. Це і побут, і сварки, і образи. А ще недуги, нерви та різноманітні труднощі.
Все це накопичується довгі роки, а потім може виплиснутися назовні.
Роман, що нічого не означає, без продовження. Просто виплеск емоцій і нічого більше. Хоча з морального погляду – це крах сім’ї.
Але, як правило, якщо такий роман виник і погас, про нього не говорять. Просто залишають десь на задвірках свідомості. Таємне залишається таємним, а сім’я продовжує жити и.
Але кожен із подружжя хотів би достовірно знати, а чи був у коханої людини такий момент у житті. А якщо не був, то чи можливий у принципі.
Тому і перевіряють іноді подружжя одне одного на непохитність і вірність.
У Дарини крамольних ідей щодо невірності чоловіка ніколи не виникало. У шлюбі десять років. Двоє дітей школярів. Будинок повна чаша.
Відносини добрі та дружні. А іноді й романтичні, коли Роман із Дариною брали вихідний від дому та дітей.
Роман працював у банку на високій посаді, добре заробляв. Дарина займалася лише господарством та дітьми. І це їх повністю влаштовувало.
А серед її подруг таких щасливиць не було. Усім доводилося працювати, навіть маючи чоловіків, дітей, а іноді й батьків під одним дахом.
І ще й тому так повелося, що подруги приходили до Дарини в дім, щоб поспілкуватися, попліткувати і просто поговорити.
Зібралися подружки у будній день, та під чайок завели розмову.
– Я в чоловічу вірність у принципі не вірю, – сказала Юля. – Обіцяють вони все. А як до діла доходить, де тільки не виловлюєш!
– Це точно! – підтвердила Олена. – Я якось до свого на роботу приїхала, а він у туалеті. У них умивальник спільний, а потім кабінки.
Пішла, чекаю! А цей виходить весь задоволений, розчервонілий! Слідом одна з цих, ну, у яких принципів немає!
– Ти про це розповідала, що він потім на тебе заяву писав? – з усмішкою запитала Дарина.
– Забрав він її, – буркнула Олена і захопилася цукерками.
– Не може чоловік бути вірним, – впевнено сказала Юля. – У них немає такої функції!
– Не знаю, – відповіла Дарина. – Ми з Романом живемо мирно та спокійно. У нього приводів немає, на мене ображатись і бігти ліворуч.
– Значить, піде від нудьги, – знизала плечима Юля.
– Закругляйтесь, господар повернувся, – сказала Олена, почувши Романа в коридорі.
– Не турбуйтесь, – відповіла Дарина, – зараз я його їсти посаджу, а нам він не завадить!
– Отже, тему міняємо, – сказала Олена. – Не для чоловічих вух!
– Він поки що їсть, новини читає, – посміхнулася Дарина. – Ми тут можемо змову обговорювати, він все одно нічого не почує! Я зараз!
Роман розпочав трапезу, а подружки продовжили тему.
– Я у своєму чоловікові впевнена, як ніхто, – сказала Дарина, розливаючи свіжий чай. – Він любить мене, хоч разом уже десять років. Дітей він дуже любить! Він про всіх нас дбає.
– Шикарне виправдання, – кивнула Юля. – А може, це все в тебе тому, що він походами ліворуч зміцнює шлюб?
– Я знала б, – невпевнено відповіла Дарина.
– Зайдемо з іншого боку, – Юля мило посміхнулася. – Чоловікові твоєму під сорок. Має гарну роботу і зарплату.
Він у тебе високий, симпатичний та підтягнутий. Одягається зі смаком. За собою слідкує. Завжди ввічливий і коректний.
І ти думаєш, що він не привертає поглядів самотніх дам? Ще як приваблює!
Якщо якась ставить за мету отримати твого чоловіка, її не зупинить невеликий недолік у вигляді аліментів на дітей!
Дарина сиділа пригнічена.
– Гаразд, не кисни, – Юля поблажливо посміхнулася. – Бувають, звісно, винятки. А ось на твоєму місці я б його перевірила!
Якщо так, то будеш уважніша, а якщо ні, то живи щасливо!
– На що перевірити? – Не зрозуміла Дарина.
– Поведеться чи ні! – Юля знову посміхнулася. – Тут краще знати, чого чекати! А якщо знаєш, то не сильно й засмутишся!
– Не хочу я знати! – твердо відповіла Дарина. – Я віритиму! А мій чоловік мене кохає! Він не зрадник!
Новини цього разу виявилися не дуже цікавими, а розмова подружжя за стіною – дуже.
– Перевірити, значить вирішили! – усміхнувся Роман. – Ну-ну! А головне, я навіть приводу не давав! Ну, я вам дам перевірку! Самі собі не раді будете!
І рішучість свою він озвучив вголос на кухні, тож не чув останньої фрази своєї дружини. Ну що перевіряти та не буде.
А наступного дня йому зателефонувала Юля та попросила проконсультувати з приводу кредиту. Машину надумала купувати. Але до офісу йти відмовилася, зустрілися у кафе.
Роман зрозумів, що не в кредиті справа. Це перевірка! Почав злегка піддаватися залицянням та умовлянням Юлі.
Два тижні кафе після роботи, поки він не погодився відвідати її спеціальну зняту квартиру.
Спочатку вечеря при свічках. Морепродукти Роман ніколи не любив, обмежився салатом.
Потім ритуальні танці, у тому числі зробив висновок, що танці це Юлина фішка.
А потім вона потягла його в ліжко.
***
– Цей негідник лишив мене саму в ліжку. Закрив номер! Та там і лишив! І поїхав! – розповідала Юля, періодично підвищуючи тон.
Роман сміявся, а в Дарини від подиву відкрився рот.
– Я думав, що це перевірка, – посміюючись, промовив Роман. – Ну, думаю, поквитаюся я з цими перевіряючими!
– А перевірки не було, – сказала Дарина, переводячи погляд на подругу. – І що це за ініціатива?
– Ну так, – зам’ялася Юля. – Я подумала, що, в принципі…
– Рахую до трьох! – Сказала Дарину грізно. – Два вже було!
Юля швидко впоралася із замком і вискочила назовні.
– Ось негідниця! – невдоволено вигукнула Дарина. – Зустріч, я за себе не ручаюся!
– Так, гаразд, – з усмішкою сказав Роман. – Так, як вона намагалася мене охмурити, їй тільки поспівчувати треба!
Зрозуміло тепер, чому вона в тридцять п’ять і досі одна!
Можна, звичайно, Юлі поспівчувати, що не зустрічала вона пристойних чоловіків, але щось не хочеться!
– А ти в мене молодець! – усміхнулася Дарина. – Не повівся на провокацію! А як поквитався! Усім розповім, що мій чоловік найкращий!
– Краще не треба, – зніяковів Роман. – Нехай це залишиться між нами! А Юля, гадаю, ніколи й нікому не скаже!