Раїса та Олег у шлюбі жили вже третій рік. Спочатку вони оселилися у просторій квартирі чоловіка, яку йому купили батьки одразу після школи. Житло довелося довго упорядковувати після його студентських посиденьок. Раїса все відмила, вичищала, навела затишок перед тим, як переїхати туди. Навіть свекруха її похвалила.
– Молодець, Раїсо, мій Олег так все запустив, а ти справжня господиня.
Раїса хотіла відповісти, що квартира була не запущена, а просто забруднена, але вирішила промовчати. Навіщо сваритися через дрібницю з матір’ю чоловіка. З Олегом у них все було добре, обидва працювали. Та й житло, як виявилось у них є. Олег мріяв купити машину та й Раїса була не проти цього.
Мрія Олега справдилась, навіть чекати довго не довелося.
Через рік після їхнього весілля у Раїси не стало дядька. Він був братом її матері. Сім’ї він не мав, і він написав заповіт на племінницю. Мати давно це знала, але не казала Раїсі, сподівалася, що брат проживе ще довго. Тяжка недуга не дала шансів. Будинок – племінниці, машину – сестрі, а вірніше її чоловікові.
– Нічого собі, ми тепер багаті. Квартира, особняк в межах міста. Як же ми добре заживемо з тобою, Раїсо. Поїхали швидше дивитися. Будинок це навіть краще, ніж машина. Машину купимо, тим більше гараж крутий є.
Усі родичі Олега були у захваті та заздрили.
– Все, переїжджаємо, житимемо тут. Я продаю квартиру та беру машину. Найкращу.
Олег радів, як дитина, батьки його відмовляли від продажу квартири, але мрія не могла чекати. Раїса теж не спромоглася відмовити його від цього кроку. Здавалося б він погодився з усіма доводами, але за місяць після переїзду Олег під’їхав своєю машиною до великого будинку. Всім довелося змиритись.
Обмити покупку Олег запросив усіх друзів та родичів. Народу зібралося багато, майже як на весіллі. З боку Раїси приїхали лише батьки, та й то були зовсім недовго, не звикли до галасливих компаній. Раїса й сама була не в захваті. Вона два дні готувала, потім весь вечір бігала – принеси, подай, понеси. Після від’їзду гостей мила та прибирала. Добре, що було літо та столи вони здогадалися накрити на вулиці. У будинок гості заходили, але далі за перший поверх Раїса їх не пустила. Але й тут вони встигли насмітити. Племінники Олега без кінця бігали з дому надвір.
– Екскурсії по дому не буде. Перший поверх кухня та вітальня, а далі наш особистий простір.
– А якщо ми захочемо лишитися? – почали обурюватись гості, особливо батьки Олега, але Раїса залишила їх без відповіді.
***
Наступним галасливим святом був новий рік. Його довелося влаштувати у будинку.
– Раїсо, але ж у нас багато місця, родина велика, – умовляв її Олег. – Уяви як буде весело. Усім сподобалося, як ти готуєш.
– Гаразд. Але гості мають роз’їхатися. Спати у нас ніхто не буде.
– Раїсо. Але чому? Це ж сім’я, всі вже втомляться на ранок. До того ж, вранці можна продовжити.
– Втомляться всі, але не я! Ти так думаєш? Таксі, всі чудово дістануться, тим паче деяким можна й пішки, дві зупинки. Прогулянка перед сном ще нікому не завадила. А вранці ми можемо піти в гості.
– Але як я всім скажу, вони вже налаштувалися.
– Чудово. Тоді прибирати все будеш ти. Це моє останнє слово і вирішувати тобі. До речі, свято сімейне було б непогано скинутися на продукти, а ще краще все приготувати разом.
– Вони наші гості.
– Я не запрошувала.
– У мене є ще гроші з продажу квартири, залишилося трохи, але не буду ж я соромитися перед родичами. А готувати доведеться тобі. Так і бути я допоможу потім із прибиранням.
Раїса знову готувала. На цей раз Олег їздив магазинами і закуповував продукти сам. Список був значний, на двадцять чоловік треба не мало. Грошей витратив багато.
– А чому все так дорого?
– Новий рік, ціни піднялися. Та й того разу все обійшлося в кругленьку суму, просто ти кидався грошима і не помітив. Ти ж казав, що не можна осоромитися перед родичами.
– Звичайно, не можна! Тож порадуй усіх. Тоді все було смачно, але грецький салат був зовсім прісним. Постарайся цього разу все зробити бездоганно!
Раїса зробила все бездоганно, але це нічого не означало. Причепитися можна на порожньому місці.
Гості їли, пили, веселились. Виїжджати ніхто не збирався і Новорічна ніч плавно переросла у ранок, а потім у день.
– Олег, проведи гостей, я дуже втомилася. – сказала Раїса о п’ятій ранку. – Я спати.
Прокинулася вона об одинадцятій дня. Олег спав поряд. Раїса вирішила спуститися вниз і зварити собі каву. Вона дуже здивувалася, що деякі гості сидять за столом, інші одразу сплять на дивані. З другого поверху спускалася свекруха.
– У вас просторий будинок. Олег виділив нам кімнату, тільки ліжко там вузьке, треба придбати велике. І взагалі спальних місць у вас обмаль.
– Я так розумію ви спали у майбутній дитячій, ліжко там міняти не будемо. Обстановку змінимо, але коли цього потребуватиме ситуація. Ми не плануємо приймати гостей на ніч.
Свекруха зробила незадоволене обличчя і пішла далі. Вона скривилася від столу.
– Раїсо. А чому на столі не прибрано, немає нових страв? Вже давно ранок, свято триває.
– Тому що я не очікувала вас тут побачити. Олег мав вас усіх проводити.
– А ми ось лишилися. Майже всі, решта теж незабаром підтягнеться.
Раїса пішла будити чоловіка.
– У чому річ? Ми ж із тобою домовлялися.
– Що сталося?
– Гості! Ти не проводив їх!
– Раїсо, але ж у нас багато місця. Свято. Раїсо. Ну…
– Вставай та йди обслуговувати своїх гостей. Я сьогодні планувала зовсім інше. Мені треба привітати батьків. Відкладати це не збираюся. І згадай, що прибирання маєш робити теж ти. Я маю повернутися в чистий будинок. А потім поясни всім, що це було останнє свято. Наступне буде у когось із них.
Раїса повернулася ввечері. Вже нікого не було. Купа посуду на кухні, скрізь сміття. Олега не було. Не було його й у спальні. Раїса взялася за прибирання.
Олег повернувся наступного дня до обіду.
– Дорогий, у чому справа?
– Свято.
– Ти обіцяв. Ми з тобою домовлялися.
– Домовлялися. Ти сама все прибрала, могла і почекати.
– Про це з’ясували. Я ще про гостей. Більше гостей не приймаємо. Твої родичі у себе вдома не поводяться так. Я лише втомилася і сподівалася на тебе, але ти порушив весь наш договір.
– Раїсо, ну не можна ж сваритися, свято. Ми веселилися, відпочивали.
– А я готувала, прибирала. Відпочити мені вдалося тільки у батьків, і то довелося їм допомагати. Поки світло прибери все у дворі, і не просто відкидай сміття на сніг, а збери все.
Олег неохоче вийшов.
Два дні було тихо. Раїса більше не нагадувала про минуле свято.
– Раїсо, мені мама дзвонила. Вони збираються до нас. Мама хоче святкувати у нас свій день народження.
– Ні. Ти чудово це знаєш.
– Раїсо, але мама всіх запросила. В нас великий будинок.
– Запросила? Добре, всі йдемо до мами.
– Ні, вона запросила до нас.
– У нас більше не буде свят. Я проти, готувати не буду і в гості нікого не пущу.
– Це ти на що натякаєш? Що це твій дім? Але машиною ти користуєшся, а вона, між іншим, куплена на гроші від продажу моєї квартири. Та й гуляють гості на мої гроші.
– Обслуговувати я їх не збираюсь навіть за твої гроші. Машиною я користуюся? Обґрунтуй!
– А хто продукти привозив?
– Для твоїх гостей? І все! Більше нічого не згадаєш? Можеш не напружуватись, більше нічого й не було.
– Раїсо, ну не можна ж так.
– Не можна. Я тебе попередила, треба було відразу гостей до відома ставити.
– Тоді я піду. Піду від тебе! Ще прибіжиш до мене, попросиш повернутись. На роботу тобі їздити автобусом доведеться.
– Ось як?
Олег збирав речі. Він сподівався, що дружина його зупинить, але цього не сталося. гримнули двері, але тут же відчинилися, всередину полетіли ключі.
– Ти пошкодуєш про це!
Раїса не відповіла, тільки підібрала ключі після його виходу.
Дружина не намагалася повернути Олега, і він вирішив налякати її ще більше – подав на розлучення. Її і це не налякало. Потім виявилося, що він подав і на поділ майна. Вирішив ділити все – будинок та машину. План Олега був провальним. Він втратив усе, а міг підтримати дружину та чудово жити.
– Ти сам пішов. Гуляй далі. – відповіла Раїса на його спробу повернутися.