– Ти як завжди прекрасна, Поліна, – з усмішкою сказав Максим, брат чоловіка жінки. Він окинув невістку задумливим поглядом, зупинившись на її пухких губах. – Завжди говорив Роману, як сильно заздрю йому. Начебто нічим примітним сам не виділяється, а таку дружину отримав.
Поліні такі компліменти ніколи не припадали до душі. Чомусь вона починала почуватися ніяково. Здавалося, що Максим говорив все це не просто так, а намагався показати, що невістка симпатична йому як жінка, і він не проти забрати її в брата. А може, не забрати на зовсім, просто використати на одну ніч… розважитися з нею і залишити. Ось тільки натрапив він зовсім на ту. Можливо, якби опинилася на місці Поліни якась інша жінка, у Максима й вдалося б звабити її, але зараз йому зовсім нічого не світило.
– Дякую за добрі слова. Сподіваюся, що Рома думає так само, – кивнула Поліна і поспішила піти на кухню, щоб допомогти свекрусі накрити на стіл.
З Ганною Федорівною відносини у Полі були непоганими. Жінка не лізла в сім’ю сина і ніколи не дорікала йому за зроблений вибір. Вона казала, що найважливіше – це щастя обох, а решта дрібниці. Якщо син вирішив одружитися з Поліною, то повинен був залишатися вірним їй до кінця своїх днів, піклуватися про неї і оберігати. Поліна була вдячна свекрусі за таку підтримку. Нехай близькими друзями вони не стали, оскільки сама Ганна Федорівна завжди витримувала дистанцію, але стосунки можна було б назвати ідеальними. Напевно, саме такими вони й мають бути, щоб мати чоловіка та її невістка не сварилися.
– Ти б пішла, і відпочила, Поліно. Я й сама впораюся. З готуванням цілий день допомагала мені, – кивнула свекруха на стіл, наповнений частуванням. – Швиденько закінчу з гарячим та почну накривати на стіл.
– Я не втомилася, не переживайте. Краще я вам допоможу.
Ганна Федорівна сперечатися не стала. Невістка негативних емоцій у жінці не викликала, була як рідна донька. Навіть якщо й допомагати не було з чим, завжди можна було придумати роботу для неї. Сама ж Поліна не хотіла озвучувати справжню причину свого затятого бажання залишитися зі свекрухою довше. Поки чоловік був зайнятий, Максим приділяв їй надто багато уваги. Говорити чоловікові про свої підозри Поліна не хотіла. Не хотілося, щоб стосунки між братами зіпсувалися. Не так часто вони збиралися всі разом, можна було закрити очі і вдати, що нічого не помічає. Зрештою, вона могла й надумати більше, ніж було насправді. Максим руки ніколи не розпускав, та й не говорив нічого компрометуючого.
Допомагаючи свекрусі накривати на стіл, Поліна раз у раз ловила на собі погляди Максима. Їй хотілося провалитися крізь землю, але натомість жінка видавлювала з себе дружню посмішку.
Після спільної сімейної вечері всі збиралися роз’їжджатися. Поліна попрощалася зі свекрухою і поспішила вийти надвір, поки чоловік щось прибирав на горище на прохання своєї матері.
– Чому з дому вийшла? На вулиці сьогодні прохолодно… – заговорив Максим, підійшовши зі спини.
Вперше чоловік дозволив собі торкнутися невістки. Він поклав долоні на передпліччя Поліни, пробуджуючи всередині неприємну хвилю. Захотілося якнайшвидше позбутися його дотиків, тому жінка відсахнулася і обернулася.
– Все гаразд. Я не замерзла. Як живе Дарина? Чому вона не змогла приїхати сьогодні?
Дарина, дружина Максима, завжди здавалася Поліні тихою, щось недомовляючою жінкою. Вона більше була схожа на покірну хатню робітницю, ніж на щасливу дружину. Деколи Поліні навіть здавалося, що брат чоловіка свариться на свою дружину, але Дарина ніколи не скаржилася. Може, даремно Поліна робила з Максима негідника у своїх думках? Можна було надумати собі багато, але важко було визначити напевно, як там були справи.
– Вона втомлюється на роботі, тож не захотіла приїжджати сьогодні. До того ж без її вічного нагляду я почуваюся набагато комфортніше. Зовсім необов’язково скрізь їздити разом. Тобі так не здається?
Поліна тільки знизала плечима. Вона знову зазнала незручності від погляду Максима, але довго це не тривало, бо чоловік уже вийшов і завів машину. Попрощавшись із братом, Роман обійняв дружину, цмокнув її в щоку, і вони поїхали додому.
Роздумуючи, чи варто сказати про свої дивні відчуття чоловікові, Поліна вирішила, що наступного разу вона просто пошлеться на погане самопочуття, не поїде на сімейні збори чоловіка. Зі свекрухою могла побачитись у будь-який інший час, а от від Максима тепер хотілося триматися подалі. Якось Поліна поскаржилася своїй подрузі, Олесі, а та видала, що просто жінка сама поклала око на старшого брата свого чоловіка, ось і бачить те, чого немає. Однак Максим зовсім не подобався Поліні, та й чоловіків довкола себе вона не помічала. Для неї існував лише один – Роман. Хотілося, щоб так було завжди та взаємно. Поліна належала до того типу жінок, що закохуються раз і на все життя. Вона переживала, що закохається нерозділено, але як же сильно їй пощастило зустріти Романа. Страшно було тепер зруйнувати стосунки необережним словом. Якби поскаржилася на Максима, Роман міг легко відреагувати, як Олеся… і подумати казна-що про свою дружину. Такого допустити Поліна не могла, тож пообіцяла собі заплющити очі на те, що здається їй неприйнятним і постаратися не перетинатися з Максимом.
– Ти про що замислилась? Сумна якась! Тебе хтось образив? – Запитав Роман, зупинивши машину на червоний сигнал світлофора.
– Ні-ні. Все гаразд. Просто подумала, як мені пощастило зустріти тебе. Стало сумно від думки, що ця зустріч могла не статися. Як би я тоді впоралася без тебе у цьому житті?
– Знайшла через що сумувати! Не думай навіть про таке. Ми зустрілися. І ми будемо разом!
Поліна заспокоїлася і перестала думати про нісенітниці, які лізли в голову. Вона навіть встигла знайти виправдання поведінці Максима – напевно він просто намагався здатися доброзичливим і саме з цієї причини надавав знаки уваги дружині свого брата.
Коли жінка відмовилася приїхати на чергову сімейну вечерю, свекруха перейнялася і вирішила поговорити з нею. Вона приїхала в гості вже наступного дня, м’яко підштовхуючи невістку до відвертої розмови, адже якщо з’явилися якісь проблеми, то слід було розібратися з усім на березі, ніж таїти всередині образи, здатні привести до неминучої сварки.
– Мій син ображає тебе? Тож не хочеш зустрічатися з його сім’єю? – Запитала Ганна Федорівна.
– Ну, що ви! Роман чудовий чоловік. Я і не могла мріяти про такого чоловіка.
Поліна вирішила довіритися свекрусі та чесно сказала, чому уникає спільних посиденьок. Ганна Федорівна глибоко замислилась. Вона пообіцяла, що прямо говорити зі своїм старшим сином не стане, але спостерігатиме за ним.
– І раніше зауважувала, що він якось нерівно дихав у бік дівчат, з якими навіть просто спілкувався Роман. У них навіть якось сварка була на цю тему… Рома закохався у дівчину у старших класах, а Максим відвів її. Я думала, що це залишилось у минулому. Добре, що ти не стала тримати в собі і поділилася зі мною. Я постараюся залагодити цей конфлікт, що ще не почався. Поки й спільні вечері постараюся не збирати. Не хочеться, щоб хтось почував себе некомфортно.
Поліна подякувала свекрусі, що та зайняла її бік. На душі стало навіть якось тепліше.
– Ти мене уникаєш, Поліно? – випадково зустрівшись із невісткою вкотре біля будинку своєї матері, запитав Максим. Невже ти думаєш, що мій брат зберігатиме тобі вірність?
– Мені здається, що зараз ти переходиш кордони, Максиме. Звісно, я вірю своєму чоловікові.
– Ну добре! – посміхнувся Максим. – Я покажу тобі щось найближчим часом. Ти тільки сильно не ображайся… А захочеш, можеш прийти до мене за втіхою. Я приголублю тебе і допоможу заспокоїтись.
Тепер вже Поліні не здавалося. Максим щиро казав, чого хотів від неї. Спілкуватися з хлопцем не було найменшого бажання. Поліна вирішила прямо поговорити про це із чоловіком. Від свекрухи вона побрела на зупинку, щоб поїхати до чоловіка і поговорити з ним гарячими слідами, поки знову не розтратила впевненість. Дзвінок матері трохи змінив плани, і Поліна вирішила заїхати до неї, оскільки це було по дорозі. Вже кілька днів мати просила доньку заскочити до неї, бо купила якісь парфуми за гарною акцією і хотіла, щоб дочка понюхала їхній аромат, може, собі теж вирішить придбати, доки знижка не закінчилася. Просидівши з мамою трохи більше години за чашкою чаю та обговоривши останні новини, Поліна продовжила свій шлях. Вже скоро вона дісталася офісу, в якому працював чоловік.
Підійшовши до прочинених дверей до кабінету чоловіка, Поліна зупинилася. Усередині все скрутило від неприємного передчуття. Жінка почула знайомий голос і краєм ока помітила, що Максим зараз у брата. І як він встиг випередити її? А найголовніше – навіщо? Чи не хотів він наговорити всякого на невістку?
– Романе, ти тільки приїжджай на дачу без дружини. Я тебе з такою красунею познайомлю. Дружина нікуди не подінеться, а такі красуні не щоразу можуть опинитися у наших обіймах. Дарина теж вдома залишиться. Зберемо хлопців, як у старі добрі часи і відпочинемо як слід. Домовились?
Роман трохи помовчав, після чого посміхнувся і, відповідно, кивнув. Цієї миті на душі Поліни стало хвилююче. Невже вона помилилась? Невже її чоловік такий самий, як і більшість чоловіків? Невже Максим мав рацію?
Дихати стало дуже важко. Іти до чоловіка і влаштовувати розбирання прямо там, не було жодного бажання. Як вийшла на вулицю, а потім упіймала таксі, Поліна і не пам’ятала зовсім. Вона дісталася додому, так і не написавши Роману, що передумала заїжджати до нього, плюхнулася на ліжко і задумалася, дивлячись у стелю.
Чи поїде Роман на дачу насправді?
Варто було лише згадати Максима та його слизьку пропозицію, як телефон Поліни завібрував. Надійшло повідомлення від брата чоловіка з місцем і часом, куди вона має приїхати, щоб переконатися в невірності чоловіка.
Поліно переживала, не знаючи, як їй вчинити правильно: їхати чи прямо зараз сказати Романові, що все чула? Не хотілося б на власні очі побачити коханого чоловіка з іншою жінкою. А якщо не побачить – чи повірить?
Проте всі сумніви розвіялися, щойно Роман повернувся з роботи з букетом квітів. Чоловік присів поруч із дружиною, стиснув її руку і подивився їй у вічі.
– Нещодавно я розмовляв із мамою. Її слова здалися мені нісенітницею, але тепер вже я так не вважаю. Вона повідомила, що спілкувалася з тобою… і про косі погляди Максима в твою сторону теж. Мені подумалося, що це лише якесь непорозуміння, адже мій брат одружений, а як виявилося, він легко готовий зрадити свою дружину. Можливо, і мене хоче підставити.
Роман розповів про те, що брат запросив його на дачу та сказав Поліні, що хоче поїхати туди разом із нею. Зовсім ненадовго, щоб поставити крапку у відносинах, які, як йому здавалося, почали налагоджуватися. Поліна теж була відверта і розповіла про розмову, що відбулася з Максимом, і повідомлення, яке отримала від нього. Роман був розчарований у браті. Він сподівався, що подібні ігри залишилися в минулому, але тепер розумів, як сильно помилявся. Довіряючи братові, він не помічав, що той так і не перестав заздрити йому.
У вихідний Роман та Поліна разом поїхали на дачу, де Максим розраховував зустріти їх порізно. Роман зажадав, щоб брат більше ніколи не наважувався наближатися до його дружини і будувати підступи за спиною людини, яка колись готова власним життям пожертвувати заради нього.
Ганна Федорівна зрозуміла, що більше про жодні спільні посиденьки не може йтися. Вона також була розчарована поведінкою старшого сина. Намагалася навіть уберегти його дружину від таких відносин, але Дарина виявилася непохитною. Жінка заявила, що все знає про зради чоловіка, але кидати його не збирається. Кожен вибирав, як йому жити далі, але Роман зрозумів, якою людиною був його брат насправді та припинив спілкуватися з ним. Він попросив дружину більше нічого не переживати і відверто говорити з ним, якщо почуватиметься знову некомфортно.
– Я зробив свій вибір і одружився з тобою. Якою б не була ситуація, насамперед я повірю тобі! – Сказав Роман, притискаючи дружину до себе.
Поліна раділа, що все вирішилося, і їй більше не доведеться вдавати і закривати очі в присутність неприємної їй людини. А ще вона раділа, що брати більше не спілкуватимуться, хоч спочатку боялася посварити їх. Хіба потрібно підтримувати зв’язок із людиною, готовою зрадити тебе?