Осіннє сонце повільно хилилося до заходу. Марина стояла біля вікна батьківського будинку, спостерігаючи, як вітер грається листям у дворі. Звичний …
Поліна вирішила поїхати до свого чоловіка на роботу, і обговорити одне питання. – Романе, ти не проти, якщо я до тебе заїду. Потрібно поговорити, – попередила вона його. – Звісно, не проти, – усміхнувся Роман. Невдовзі, Поліна дісталася офісу, в якому працював чоловік. Підійшовши до прочинених дверей кабінету чоловіка, і зупинилася. – А що тут робить Максим, – здивувалася вона, побачивши в кабінеті Романа його брата. Брати про щось активно розмовляли. Поліна не хотіла підслуховувати, але дещо в розмові чоловіків їй здалося дивним. Поліна причаїлася, прислухалася до розмови чоловіка з братом і…ахнула від почутого
– Ти як завжди прекрасна, Поліна, – з усмішкою сказав Максим, брат чоловіка жінки. Він окинув невістку задумливим поглядом, зупинившись …
Ольга стояла в кабінеті свого чоловіка з ганчіркою і засобом для миття вікон в руках. Щороку на початку весни вона влаштовувала тут генеральне прибирання! – От скільки можна зберігати старі папери?! – бурмотіла Ольга, розбираючи стос документів. Раптом вона натрапила на якийсь конверт без марки і штампу. Тільки ім’я чоловіка, написане охайним жіночим почерком… Ольга застигла. За тридцять років шлюбу між ними не було секретів! Серце стрепенулося, коли жінка перевернула конверт. Він був розкритий, тож Віктор його читав… – Нісенітниці якісь, – спробувала заспокоїти себе Ольга, але руки вже діставали листа. Вона прочитала його й побіліла від прочитаного
Весняне сонце наполегливо пробивалося крізь фіранки, малюючи на паркеті химерні візерунки. Ольга стояла посеред кабінету чоловіка з ганчіркою та засобом …
Наталка повернулася додому з роботи, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка глянула на екран і побачила, що дзвонить її зовиця. – Привіт, Віка! Щось сталося? – запитала Наталка, піднявши слухавку. – Наталю, ти що наробила?! – одразу вигукнула Вікторія так, що Наталя відсунула телефон від вуха. – У сенсі? – розгублено спитала вона. – Ти ще питаєш? Та як тобі після такого можна довіряти!? – продовжила сваритися Вікторія. – Ти зіпсувала моє життя! – Віка, та що сталося? Я справді, не розумію в чому я завинила! – здивовано запитала Наталка в зовиці, не розуміючи, що відбувається
– Наталю, мені дуже потрібна твоя допомога! – голос Вікторії у слухавці звучав дуже схвильовано. Наталя насупилась, машинально накручуючи пасмо …
Славко прийшов до матері. – Мамо, здається, я більше татовий син, аніж твій, – раптом сказав він. – Галя вагітна! – Яка Галя? – нічого не зрозуміла Марина. – Ну, моя Галя, – сказав син. – Службовий роман у нас, як у вас був із татом. – Ой, Славко! – ахнула Марина. – Що ж тепер робити? – Що робити… – пробурмотів той. – Приведу Галю на вихідних. Будете знайомитись. І тата покличемо… Олег – батько Славка, який жив окремо, прийшов на оглядини в суботу. Він помітно хвилювався. – Це я що, дідом нарешті стану? – запитав він. І ось на порозі з’явилася наречена Славка. Марина глянула на неї і не повірила своїм очам
Наречена сина цілувалася з іншим… Ця сцена викарбувалася перед очима і ніяк не хотіла зникати. Марина шкодувала, що побачила це, …
Марина Леонідівна накрила стіл, і чекала, коли у гості прийдуть її діти. Пролунав дзвінок у двері. На порозі зʼявилися Оксана, Оля та Ігор. – Привіт. Проходьте, я там стіл накрила, – запросила жінка дітей до столу. Діти слухняно пройшли на кухню. – Ну мамо, яка у тебе новина, що ти так терміново викликала нас? – перейшла до справи Оксана. – Я маю вам повідомити дещо важливе, – почала мати і зупинилася. – Ну, говори! – поквапив матір син. Марина важко зітхнула, зібралася з думками і розповіла про свій задум дітям. Діти вислухали «новину» матері, і аж роти повідкривали від почутого
У просторій вітальні панувала напружена мовчанка. Оксана, Оля та Ігор сиділи за столом, крадькома переглядаючись і намагаючись приховати незручність. – …
У під’їзді Марійки оселився новий мешканець. Вранці вони зустрічалися біля під’їзду. Кожен їхав на роботу. Якщо зустрічалися в супермаркеті, то сусід Марійку впізнавав, вітався кивком, дивився доброзичливо. Але далі цього справа не рухалася… Марійка бентежилася від його доброзичливого погляду і забувала, що сказати. Якось дівчина вийшла з під’їзду трохи раніше. Ішов дощ. Марійка раптом майже наскочила на сусіда, який галантно розкрив над нею свою парасольку. – Доброго ранку, Марійко, – сказав він. – Здрастуйте, – розгублено відповіла та. – Ми знайомі? – А хіба ні? – запитав той. – Мене звуть Вадим. – Дуже приємно, – усміхнулася Марійка і тут сталося несподіване
У девʼятому класі Марійка закохалася. Вона знала, звісно, що кохання може принести багато переживань. Але й подумати не могла, що …
Ігор, прийшовши додому з роботи, і з подивом дивився на порожній стіл. На плиті також нічого не було. У холодильнику порожньо. – Марино, а що на вечерю? Я їсти хочу, взагалі то, – вигукнув Ігор до дружини. – Я зараз не в настрої, коханий, – відповіла дружина зі спальні. – Як це розуміти? Чим ти була така зайнята, що настрій закінчився? – вигукнув у відповідь чоловік і подався до дружини. Ігор зайшов у кімнату до Марини, і застиг від побаченої картини
Ігор, прийшовши додому з роботи, з подивом дивився на порожній стіл. На плиті також нічого не було. У холодильнику порожньо. …
Олена була на роботі у своєму манікюрному салоні. Жінка малювала лінії на нігтях постійної клієнтки, як раптом почула розмову за сусіднім столиком. – Уявляєш! – захоплено щебетала дівчина років двадцяти п’яти. – Він відвіз мене на Балі! Там такий пісок білий-білий, наче цукровий, а море прозоро-синє! Ніколи такого не бачила. – Ну от і радій, що звозив, – відповіла дівчині майстриня. – А то вже третій рік нічого не робить. – Він мені ще й ланцюжок подарував на честь нашої річниці! – гордо додала клієнтка. – А синові купив машинку, таку дорогу, на радіокеруванні! Олена застигла від почутого. – Цього не може бути… – тільки й подумала вона
Прийшовши на роботу у свій манікюрний салон, Олена поставила у вазу куплений дорогою букетик тюльпанів для настрою. Незважаючи на те, …
Оля зі своїм братом вечеряли на кухні. Раптом у двері подзвонили. – Ти когось чекаєш? – поцікавився Олег у сестри. – Ні. А ти? – запитала Ольга. – Те ж ні, – відповів Олег. – Піду відкрию, гляну хто. Олег підвівся з-за столу, вийшов в коридор, відкрив двері і побачив якогось незнайомця. – Ольга тут живе? – запитав несподіваний гість. – Так. А ви вибачте, хто? – запитав Олег. – Я Андрій! Я її батько, – гордо оголосив незнайомець. – Як батько? В сенсі батько? – Олег здивовано дивився на незнайомця, не розуміючи, що відбувається
Сімейне життя Андрія та Віри не залагодилося з самого початку. Через рік після весілля вони хотіли розлучитись, але втрутилися батьки …