Відчувши себе зайвою серед галасливого застілля, Марина попрямувала до виходу, намагаючись не привертати увагу гостей. Їй було соромно й сумно, …
Світлана шила чергове замовлення, коли до неї зайшла мама. – Доню, у моєї колеги дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити сукню. Візьмешся? – запитала мама. – Ні, роботи багато, – відмовилася донька. – Може все таки візьмеш? – наполягала мама. – Ну не можу ніяк, – сказала Світлана. – Ну добре, – відповіла мама і пішла. Наступного дня мама знову зайшла до Світлани, вона була вся схвильована. – Що сталося? – занепокоїлася донька. – Біда. Біда сталася, – відповіла мама. Світлана здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбувається
– Доню, у моєї колеги Ольги Сергіївни дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити весільну сукню. Візьмешся? – Ні, мамо, …
До баби Тані в село приїхав дорослий онук. – О, Боже, це ти Іванко! – гукнула бабуся, як побачила його на подвірʼї. – Як же ти вчасно! Допоможеш мені картопельку підгорнути? – Звісно, бабусю! – кивнув Іван. Зранку внук пішов на город, а коли прийшов на обід, то був задоволений і веселий. – Ти чого це такий веселий? – підозріло запитала Тетяна. – Та я з сусідкою говорив. – Та ну тебе, – буркнула бабуся, згадавши свою пʼятдесятирічну сусідку. – Знайшов з ким розмовляти. – Вона чудова, бабусю. Ми з нею ввечері домовилися погуляти! Тетяна застигла й ошелешено дивилася на внука
До баби Тані в гості в село несподівано приїхав з міста дорослий онук. -О, Боже, це ти Іванко! – гукнула …
Ольга з Іваном приїхали на поминки сина, але було вже запізно – все вже закінчилося. Поховали сина поряд з його дружиною Оленою. Вони їхали разом в тій машині… Ольга з чоловіком трохи посиділи за столом, помʼянули сина й невістку і вже збиралися йти, як раптом на порозі зʼявилася тітка покійної Олени. – А дівчинку ви хоч заберете? – раптом запитала вона. – Мені вона не потрібна. Звідкись з-за її спини вийшла маленька білява дівчинка. Ольга глянула на неї й ахнула
Звістка про те що не стало сина прийшла до них із запізненням… Втім, як і всі ті рідкісні новини, які …
Михайло повернувся додому пізно. Відчинивши двері ключем, чоловік увійшов до квартири. – Кохана, я вдома, – вигукнув Михайло. Але відповіді від дружини не почув. – Напевно спить вже, – подумав він і пішов на кухню. Чоловік дістав із холодильника бутерброд, відкусив шматочок і став із насолодою їсти. Раптом на столі він помітив аркуш паперу. Прочитавши написане, Михайло застиг, і повільно сів на табурет. – Але чому? – тільки й промовив він
– Михайле! Почекай! Будь ласка, вислухай мене. Молода жінка намагалася наздогнати невисокого темноволосого чоловіка, що йде швидкими кроками до своєї …
Андрій не дзвонив і не заходив до матері цілих три дні. Весь вечір вона дзвонила сину. «Абонент недоступний», – тільки й чулося в слухавці. Її чоловік Микола взяв ключі від квартири сина. – Ходімо, Ларисо, до нього в квартиру сходимо. Подивимося, може вдома… Вони відкрили двері. В квартирі було душно, посуд на кухні брудний. А їх Андрійко на дивані лежить. На обличчі посмішка. – Андрійку, синку! – тільки й гукнула Лариса. Вона не вірила, що це все відбувається насправді
-Ти не ображайся, Антоніно! Діло таке, молоде. Не вгледиш за ними. Але я вже все налагодила, не хвилюйся З матір’ю …
Христина набрала номер чоловіка. – Мені твій батько щойно дзвонив! – схвильовано вигукнула вона в слухавку. Олександр мовчав. – Я серйозно, голос тільки дуже слабкий, зовсім несхожий на нього, – пояснила жінка. – Вдома поговоримо, – видихнув Сашко. – Чому ти мені не віриш? – Христина міряла кроками кухню. – А раптом йому стало краще, він взяв та подзвонив? – Батька не стало вдень. Він не міг тобі дзвонити, – сказав чоловік. – Як не стало? А хто ж мені дзвонив? – Христина зупинилася і застигла, не розуміючи, що відбувається
– Люблю вас, всіх люблю, особливо онука Сергійка. Хочу, щоб він пішов вчитися в інститут на програміста Вірі скажіть, щоб …
Степан гуляв парком, коли помітив на лавочці, симпатичну дівчину. – Привіт, будеш каву? – спитав він, і простяг їй стакан. – Дякую! – відповіла вона. – Я Степан, а тебе як звати? – усміхнувся хлопець. – Тетяна! – відповіла дівчина. – Може, розкажеш мені про себе, – сказав Степан, щоб підтримати розмову. – А ти не переживаєш, що як розповім, то пошкодуєш, що взагалі підійшов? – важко видихнула Таня. – Ні, не пошкудую, – запевнив хлопець. І Тетяна все розповіла. Вислухавши її, Степан застиг, і не міг повірити у почуте
– Привіт, будеш каву? – спитав Степан незнайомку, що сиділа на лавочці, і простяг їй склянку з кав’ярні навпроти. Дівчина …
Лідія Василівна лежала на дивані й гірко плакала. Її дочка Тетянка, мовчки збирала речі у валізу. – Мамо, ми їдемо у відпустку. В Туреччину! Не сумуй, все буде добре, – сухо сказала Таня. Вона підійшла до матері, обняла її, й спокійно додала: – Я люблю його. І мені майже тридцять років. Після відпустки я не повернуся додому. Переїду до Ігоря… Мати заплакала ще дужче, але Таня швидко вийшла за двері. Лідія Василівна не вірила, що це все насправді відбувається з нею
Лідія Василівна пишалася своєю дочкою. Усі розмови з приятелями, чи колегами у неї зводилися до Тетянки. Тільки й чулося: -Моя …
Іван зварив наваристий борщ, пообідав і вийшов на подвір’я. – Огірки треба позбирати! – згадав чоловік і, взявши кошик, попрямував до теплиці. – Так, важко без тебе Маріє, і сумно, – думав чоловік, йдучи на город. Чоловік дійшов до теплиці, зайшов всередину, як раптом помітив, що огірків на кущах, значно поменшало. – Дивно, – подумав він. Несподівано в самому кінці теплиці Іван почув якийсь шорох. Чоловік підійшов, глянув за стелаж і застиг від здивування
Іван Андрійович блаженно примружився на сонечку. Який прекрасний літній ранок! Як весело співають пташки! Навіть сум за коханою дружиною, Марією …