Надія Олександрівна розташувалася у кріслі перед телевізором із в’язанням. Вихідний день – можна відпочити. У квартирі порядок, обід та вечеря …
– Ольго, зайди до мене! – гукнула Зінаїда Павлівна. Вона сиділа у своєму кріслі, а на руках тримала якогось трирічного хлопчика… Оля несміливо зайшла в кабінет і запитливо подивилася на завідувачку, а потім на хлопчика. – Ось, знайомся, дівчинко, це твій братик, Андрійко, – ласкаво скуйовдивши малюкові світле волоссячко, сказала Зінаїда Павлівна. – Тепер він теж житиме тут, з нами. Оля застигла. Очі сповнилися сльозами. Вона дивилася на хлопця і мовчала. – Ну, що ж ти? Підійди, познайомся! – підбадьорила її завідувачка. – Андрійко – хороший хлопчик, ласкавий дуже, добрий. – А-а-а… – почала дівчинка. – Тато? Де тато?! Вона не розуміла, що відбувається
Оля любила сидіти на підвіконні у теплі сонячні дні та пускати сонячних зайчиків. У неї було дзеркальце – маленьке, кишенькове, …
Ігор прийшов додому. – Ігорю, нам треба серйозно поговорити! – з порога підбігла до нього дружина Тетяна. – Справа дуже важлива! – Що трапилося, Тетянко? – втомлено запитав Ігор. – Що знову? Я втомився, їсти хочу.. От не до розмов мені зараз зовсім… – Ходімо на кухню, їстимеш і слухатимеш! – заявила та. Вона налила чоловікові борщу, поставила тарілочку з хлібом, салом і зубчиками часнику. Сметану Тетяна дістала густу, сільську – спеціально з ранку по неї на базар їздила до перевіреної жінки. – Ну, що сталося? – зʼївши пару ложок ароматного наваристого борщу, нарешті, поцікавився Ігор. – Що не так? Таня загадково глянула на нього. Чоловік не розумів, що відбувається
– Мамо, а ви куди це зібралися на ніч? – Тетяна дивилася на літню свекруху, іронічно вигнувши брову. Бач, ти, …
Микита повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! Я вдома! – гукнув він з коридору і зайшов на кухню. – Ммм…як смачно пахне! – Привіт, зараз будемо вечеряти. Іди мий руки та переодягайся, – усміхнулася Оксана. Микита зайшов у ванну, вимив руки, потім пішов у спальню, переодягнувся у домашній одяг. – Вечеря готова! – почув він голос дружини. Микита одразу вийшов в коридор, заглянув в кімнату сина, щоб покликати його до столу, і вирушив на кухню. Микита зайшов на кухню і…ахнув від побаченої картини
Оксана не вміла говорити “ні”. Насправді, цьому треба вчити ще з пелюшок – відмовляти у проханнях, якщо тобі важко чи …
Дмитро приїхав у гості до матері. – Це тобі, мамо! – він простягнув їй пакет із подарунками. – Ти найкращий для мене подарунок! – сказала жінка. – А може, поїси? Вона почала метушитися на кухні, накриваючи на стіл. – От же ж голова моя! – ахнула мати. – Забула хліба купити! Я зараз збігаю… – Нічого, – заспокоїв її Дмитро. – Я потім сам сходжу. Присядь… Після сніданку мама почала варити його улюблений борщ, а Дмитро пішов по хліб. Спускаючись сходами, він затримався на мить біля дверей сусідки… І тільки через кілька днів він все ж таки натиснув на кнопку дзвінка. – Вам кого? – спитала сусідка. Жінка не розуміла, що відбувається
Дмитро став з вагона на платформу і зробив глибокий вдих. У рідному місті навіть повітря не таке, як у будь-якому …
Ольга зустрілася зі своєю подругою Оленою у кафе. – Привіт, Оленко! Ну, про що ти хотіла поговорити? – запитала Ольга, сідаючи за столик. – Привіт. У мене виникли деякі проблеми, і дуже потрібна твоя допомога! – сумно відповіла Олена. – Щось серйозне? Звісно, я допоможу, чим зможу! – захвилювалася Оля. – Чесно зізнаюся, мені не твоя допомога потрібна, а твоєї невістки! – несподівано додала Олена. – Допомога від моєї невістки? Олено, що вже у тебе сталося? – ще більше захвилювалася Оля. Олена важко зітхнула, зібралася з думками, і розповіла про свій задум Олі. Ольга вислухала подругу і…ахнула від почутого
– Щастить тобі, Олю, заробляєш непогано, машину нову купили. І твій чоловік добре заробляти почав. А мій на будівництві працює, …
Андрій повернувся додому з роботи. – Нам треба поговорити, – гукнула до нього мама. Андрій тяжко зітхнув, пройшов на кухню. – Що вже сталося? – запитав він. – У мене до тебе розмова? – Марія Іванівна уважно подивилася на сина. – Цікаво яка? – здивувався син. – Я сьогодні весь день думала, – раптом сказала жінка. – І вирішила, що тобі і твоїй дружині варто зʼїхати з цієї квартири! Марія Іванівна встала, взяла велику сумку, яка стояла біля холодильника і вручила її сину. – В сенсі зʼїхати? Як зʼїхати? Чому? – Андрій здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається
– Доброго ранку, – пробурмотіла невістка, позіхнувши. Марина Іванівна сиділа на кухні, обхопивши долонями чашку з чаєм. Вона намагалася згадати, …
З нового року Катя переїхала від батьків. Тепер вона жила сама. Дівчина швидко зрозуміла, що з побутом вона явно на «ви»… Як і з технікою. Січень пішов на знайомство з кухнею і рецептами, а невдовзі у неї зламався ноутбук. Катя написала одному молодику, з яким жодного разу не бачилася, але переписувалася. Він розумівся на компʼютерах. Хлопець запропонував зустрітися… 8 березня! Бо більше вільних днів він не мав… Дівчина погодилася. Катя одяглася скромно, фарбуватися не стала… І ось майстер прийшов. Катя у домашній кофті, з хвостиком на голові пішла його зустрічати. Вона спустилася до підʼїзду й оторопіла від побаченого
Минулий рік Катя почала по-іншому. Вона загадала собі на Новий рік заліковку з гарними оцінками замість звичного «зустріти другу половинку», …
Наталя приготувала вечерю і чекала на чоловіка з роботи. Але Олексія все не було. Раптом, пролунав дзвінок телефону. На екрані висвітлився номер свекрухи. – Так, Ірино Костянтинівно? – здивувалася Наталка, піднявши слухавку. – Наталю, ти що таке витворяєш? – з ходу почала свекруха. – А що сталося? – перепитала невістка. – Олексій приїхав до мене, весь сумний. Каже, що після того, що ти зробила, жити з тобою не збирається! – заявила Ірина Костянтинівна. – В сенсі? Ви про що? Що я зробила? – здивовано запитала Наталя, не розуміючи, що відбувається
. – Що за манера їсти з телефоном у руках?! Або телефон свій прибирай або вийди з-за столу! – вкотре …
У Наталки був день народження. До неї додому прийшла велика компанія друзів. Наступного дня вона запитала в батьків: – Мамо, тату, ну як вам учора Вітя?! Сподобався?! – Вітя? – батько невпевнено знизав плечима. – Як тобі сказати, дочко… Віктор, він… Хлопець, як хлопець… Звичайний. – Звичайний?! – ахнула ображено дочка. – І все? – Ні, він, звісно, гарненький… – додала мама. – Але зараз повно таких хлопчиків. – Нічого не повно! – Наталка невдоволено зітхнула і надула щоки. – І він мені подобається. – Взагалі, нам з мамою, більше сподобався не твій залицяльник, а його друг, – раптом сказав батько. – Який ще друг? – здивувалася Наталка. Вона не розуміла, про що це вони говорять
Вчора у Наталки був день народження, і до неї додому прийшла велика компанія друзів. А сьогодні вранці вона прокинулася раніше …