Ольга з Олегом жили дружно. Через два роки після весілля у них у родині народилася донька. Чоловік був дбайливим та уважним, допомагав дружині по господарству. Але через рік після народження дочки Ольга стала помічати зміни в поведінці чоловіка. Втім, може, ніяких змін і не було. І всі підозри дружини пояснювалися її втомою та самотністю.
Одразу після народження дитини Олег взяв в іпотеку трикімнатну квартиру, заявивши дружині:
– Ми ж не зупинимося на одній дитині, а з двома місця вже буде замало.
На великому підприємстві, де Олег працював на одній з електро-ділянок, почалася реконструкція, яка включала заміну всього електрообладнання. Все частіше Олега почали залучати до понаднормових робіт. Відпочинок у вихідні дні був рідкістю.
Відсутність чоловікв вдома в цей період і стала основною причиною підозри дружини. Повертаючись із роботи, втомлений, Олег все частіше вирушав спати до сусідньої кімнати, щоб повноцінно відпочити. І це лише посилило підозру дружини.
– Він мене уникає, – вирішила вона, – значить у нього хтось є. Та й на дитину він тепер майже не звертає уваги, йому байдуже на нас.
Коли чергового вихідного Олег вирушив на роботу, Ольга разом з дитиною вирішила відвідати своїх батьків. Але й у батьків вона не знайшла спокою. Їй хотілося хоч із кимось поділитися думками, які вже давно не давали спокою. Але з цим завданням її рідна мати, на думку Ольги, не справиться. І Ольга, залишивши дитину з батьками, вирушила до своєї найкращої подруги Марії.
З Марією Ольга товаришувала зі шкільної лави. Але після заміжжя Ольга все рідше і рідше відвідувала свою подругу. Марія була привабливою дівчиною. Колись вона не мала відпочинку від кавалерів. Ось лише свій вибір вона так і не зробила.
Марія зустріла Ольгу з розкритими обіймами. І одразу дістала з холодильника пляшечку ігристого.
– Ну, давай, подруго, розповідай, – що тебе привело до мене цього разу.
І Ольга, зі сльозами на очах, виклала, як на духу, всі свої переживання щодо свого чоловіка.
– Ну, і що ти сльози розпустила, – намагалася підбадьорити подругу Марія, – чоловік працює, сім’ю всім необхідним забезпечує, а їй ніжності подавай.
Надворі вже стемніло, а Ольга, забувши про все на світі, не поспішала розлучатися зі своєю подругою. Коли вона зібралася викликати таксі, щоб вирушити до батьків, пролунав дзвінок у двері.
– Хто це до тебе в таку пізню годину? – запитала Ольга подругу.
– А я звідки знаю, – відповіла Марія, – взагалі-то я на гостей сьогодні не чекаю.
Коли відчинилися вхідні двері, то подруги побачили на порозі чоловіка Ольги Олега. Він не встиг вимовити він і слова, як його дружина накинулася на нього з розпитуваннями.
– Цікаво, а що ти тут робиш у таку пізню годину? – запитала вона і, глянувши на подругу, додала. – Так от значить які гості до тебе ходять.
– Олю, та що ти таке кажеш, – обурилася Марія. – Якби у мене сьогодні намічалася зустріч із твоїм чоловіком, невже б я пустила тебе до своєї квартири.
Пояснення подруги були цілком логічними, але це не заспокоїло Ольгу. І вона продовжувала розпитувати свого чоловіка.
– А як ти тут опинився? Може, поясниш!
– Оля, ти чого? Я взагалі то за тобою приїхав. Телефон у тебе мовчав. І я спочатку заїхав до твоїх батьків, і твоя мама сказала, що ти пішла до Марійки.
– Загалом так, – взяла Марійка ініціативу. – Я вас так просто звідси не відпущу. Доведеться мені провести з вами профілактичну бесіду. Марія запросила подружню пару за стіл на кухню. На столі з’явилася ще одне ігристе.
– Я за кермом, – запротестував Олег.
– Ну а ми з Олею розслабимося, – заявила Марія.
Незабаром за столом лунали жарти та сміх. Ольга відтала від своїх образ та підозр.
Наступного дня після робочого дня Олег подарував дружині шикарний букет квітів та новенький телефон, саме той, про який вона мріяла. Цей вечір вони провели разом із дитиною. Ольга була щасливою. Усі її підозри розвіялися, як ранковий туман із приходом сонячного дня.
Дзвінок Олега за кілька днів із повідомленням, що він затримається на роботі, анітрохи не стурбував Ольгу. І вона вирішила цього вечора заглянути до своєї подруги, щоб висловити їй вдячність за те, що вона повернула їй душевну рівновагу. Попередньо Ольга завезла дитину до своїх батьків.
Коли вона підійшла до під’їзду, де проживала її подруга Марія, то побачила у вікнах світло.
– Значить Марія вдома, – зраділа Ольга.
І раптом вона побачила припаркований у дворі автомобіль свого чоловіка. Погане передчуття відвідало Ольгу. І вона майже бігцем піднялася на третій поверх і натиснула на дзвінок. Двері не відчиняли. Потім вона почула, що хтось підійшов до дверей. Ольга зрозуміла, що її побачили у дверне вічко і знову натиснула на кнопку дзвінка. Але її наполегливий дзвінок залишився поза увагою. І тут Ольга зрозуміла, що скільки б вона не дзвонила, двері їй ніхто не відчинить.
Жінка хвилювалася. Вже перебуваючи на вулиці, вона зателефонувала спочатку чоловіку, а потім Марії. Телефони не відповідали. Цієї ночі Ольга залишилася ночувати у батьків. Після того, що сталося, заснути було неможливо. Ближче до опівночі зателефонував чоловік і спитав, як ні в чому не бувало.
– Олю, я так зрозумів, ти вирішила ночувати у мами?
Від такого нахабства Ольга на мить застигла. А коли оговталася, то видала чоловікові все, що вона думає про нього і про свою подругу.
– Олю, ти щось плутаєш, – залишаючись незворушним, відповів Олег, – може у дворі Марії стояла схожа машина. Я точно був на роботі.
Не бажаючи слухати ці виправдання, Ольга зупинила розмову. Заснула Оля тільки під ранок. Але невдовзі її розбудив дзвінок. Дзвонила Марія.
– Олю, ти хоча б попередила, що зібралася зайти до мене. Я вчора була із чоловіком. Тому не могли відчинити тобі двері. Ти вже пробач…
Ольга цього ранку не хотіла чути нікого. І, не дослухавши Марію, вона вимкнула свій телефон. Коли Ольга заявила своїй матері, що хоче подати заяву на розлучення, то та стала горою за Олега.
– Олю, не квапся, – заявила мама. – Олег не така людина, яка може тобі зрадити.
Тут вже Ольга не витримала і вигукнула.
– Хватить робити з мене наївну дівчинку. Я ясно бачила номер машини мого чоловіка!
І хоча Ольга була впевнена у своїх висновках, все ж таки в її голові оселилися сумніви. Увечері з настанням темряви Ольга вирушила прогулятися. Незабаром вона опинилася біля під’їзду, де проживала її колишня подруга Марія. У цей момент Ольга міркувала так.
– Якщо я помилилася з машиною, то господар цього авто проживає в тому ж під’їзді, де й Марія, а отже, машина сьогодні буде припаркована там же.
Свої вечірні прогулянки до цього місця Ольга повторила і кілька днів. І щоразу вона просила Бога, щоб на тому злощасному місці опинився автомобіль тієї ж марки і того кольору, що і в її чоловіка. Адже це давало їй шанс зберегти сім’ю.
Але дива не сталося. І за тиждень Ольга подала заяву на розлучення.