Чоловік поговорив по мобільному, поклав його і повідомив:
– Оля, я дав добро. Дзвонив мій брат Валентин, до мами з іншого міста сестра приїхала. Ну і спитав, чи можна їм і тітку Люду з собою взяти до нас на дачу?
– Та звичайно хай везуть, шкода чи що? Однією людиною більше, однією менше, – відразу відповіла Ольга.
Вона зранку кришила салати, маринувала м’ясо для шашлику та пекла свій фірмовий пиріг із грушею.
– Відмінно, тоді нас буде вже дванадцять чоловік, я пішов ставити стільці. Та й прилади та фужери краще заздалегідь поставлю. Бо потім метушня почнеться, коли вони приїдуть.
Оля посміхнулася – чоловік у неї золото!
– Добре, що Валентин своїх дітей привезе, наші хоч відволічуться, дадуть побалакати! А тітка Люда молодша сестра вашої мами, так? Я її жодного разу не бачила!
– Ну так, вона набагато молодша за маму, їй ще до пенсії далеко. Прикольна тітка, вона тобі сподобається, криміналістом працює. Живе одна, заміжня не була жодного разу. Розумна- ну прямо Шерлок Холмс, вся в роботі, от і не їздить нікуди.
– Ну й чудово, що приїде! Хоч у нас на природі відпочине, – підсумувала Ольга.
Вона поставила салати в холодильник і стала мити огірки, помідори та черешню з полуницею.
А невдовзі й гості під’їхали двома машинами.
Свекор Геннадій Вікторович із дружиною Вікторією Федорівною та тіткою Людою вийшли з однієї машини. А Валентин із Наталкою та дітьми – з іншої.
Їхні діти – Марина та Григорій з радісними вигуками вибігли з машини та кинулися до дітей господарів. Соня та Михайлик побігли їм назустріч.
І навіть молодший син Олі та Леоніда – чотирирічний Іван спробував приєднатися до старших.
– Івана теж візьміть грати! На батуті всім водночас не стрибати! У басейні без дорослих не купатися, – одразу ж нагадала дітям Оля.
Але вони нічого не слухали і побігли на галявину.
– А у вас мило, та й будинок великий! – роздивлялася їх володіння тітка Люда, злегка примружившись.
– Та потихеньку будували. Ми ж не мільйонери якісь! – почав з усмішкою розповідати тітці Леонід, поки Валентин ставив мангал і розкладав вугілля.
А Оля заправляла салати та виставляла їх на стіл!
– Це ви правильно робите, що салати перед самою їжею майонезом заправляєте, – схвально глянула тітка Люда на Олю, і знову повернулася до Леоніда.
– Та що тут розповідати? Спершу невеликий будиночок поставили. А коли після Соні у нас Михайлик народився, тут вже вирішили робити прибудову. Ну і довелося підробляти трохи, все ж таки дорого. Оля тоді в декреті з Михайликом була, з дітьми жила на дачі. Мама їй приїжджала помагала. Оля прямо тут на дачах, у котеджі підробляла. У нас тут є один багатій у селищі – Олег Іванович. Так вона їм готувала, у котеджі прибирала. А я у вихідні приїжджав – газони їм косив. Олег Іванович чоловік щедрий, платив добре, от і змогли потихеньку побудуватися. Та й слава Богу, а то потім у нас ще й третя дитина народилася, хоч і не планували – Іван наш! Тож не дарма розширювалися, тепер у дітей свої кімнати. А Олег Іванович, коли в себе ремонт затіяв, нам свої шикарні люстри віддав. Мовляв, вони його дружині набридли, нові захотіла. А нам так просто краса, вони як нові, он дивись – і на веранді і в будинку висять. Бронза, а плафони які, дорогі мабуть!
– Дуже мило, і справді щедра людина, так, так, – кивала тітка Люда, оглядаючи все навколо.
– Та вони взагалі дуже добрі люди! – Натхненно продовжив Леонід. – У них своїх дітей немає, у його дружини щось зі здоров’ям. Так вони в дитячому будинку взяли брата та сестру. Хотіли одну дівчинку, а в неї братик молодший там був. Ну і погодилися, двох взяли та виховують! Великої душі людина наш Олег Іванович!
– Та-аак, та-ак, – кивала головою тітка Люда, уважно слухаючи Леоніда і оглядаючи все навколо, – Це просто чарівно!
– Запрошую до столу! – Покликала всіх, привітно посміхаючись, Оля.
Вони з Леонідом любили гостей, а тим більше рідня приїхала.
Салати та закуски пішли на ура, всі нагуляли апетит.
Потім Валентин і Леонід пішли нанизувати м’ясо на шампури – вугілля якраз дало достатньо жару.
– Дядько Олег прийшов! – пролунали радісні дитячі вигуки, і Соня, Михайлик та Іван просто повисли на величезному чоловікові. А він радісно всім усміхався, за ним увійшли його Поліна та Денис, і стало дуже шумно від дитячого щебетання.
– Леонід пропонував заходити, ну ми й зайшли з морозивом, не знав, що у вас гості! – Виправдовувався Олег Іванович. Але господарі його зупинили, – Та ти що, Олег, проходьте, ми тобі та дітям завжди раді, та й діти нехай пограють. А що дружину із собою не взяв?
– Та Галя лягла, хай відпочине, вона шум не любить.
Леонід побіг ще за стільцями та приладами.
Оля привітно розмовляла з Олегом Івановичем.
Діти їли морозиво і всі разом намагалися стрибати на батуті, тому дуже вимазалися в морозиві. Але при цьому щастю їх не було меж.
Інші гості хтось відпочивав на шезлонгу, хтось стояв біля мангалу і розмовляв.
А тітка Люда стояла осторонь, і чіпким поглядом спостерігала за тим, що відбувається.
Шашлики вдалися на славу! Оля приготуй до них свій фірмовий соус, який теж нахвалювала!
– Дружина в тебе – ну просто чарівниця! Відірватися від такого столу неможливо, – Олег Іванович витер руки об серветку, – Хлопці, я піду, не ображайтеся, гаразд? Галя прокинеться, а мене немає, незручно, що я тут без неї, – він кивнув Леоніду і цмокнув у щоку Олю, – Ну і господиня в тебе!
– Дітей можеш залишити, ще чай з пирогом буде, потім я їх приведу, – гукнула йому навздогін Оля.
Потім співали під гітару, було добре та душевно.
Тітка Люда обійшла всіх і погладила дітей по голові – видно, навіть вона розчулилася. І навіть потім допомогла Олі прибрати зі столу, хоч Оля її і зупиняла, адже гостя, незручно!
Коли всі розійшлися і вони вже навели лад і поклали дітей, Оля втомлено притулилася плечем до чоловіка.
– Який славний день! На мою думку, всі задоволені? А тітка Люда твоя мені дуже сподобалася. Начебто така спочатку мені здалася вибаглива, коли про салати питала. А потім розслабилася, співала з усіма та навіть допомагала. Жаль, що вона самотня!
– Я теж радий, як все минуло, – обійняв дружину Леонід, – Але щодо тітки ти не спокушайся, вона не така проста. А сім’я їй не потрібна, вона на роботі зациклена. І колеги є її сім’я.
– Багато ти розумієш, адже вона жінка! – сонно заперечила чоловікові Оля. – Бачив, як вона дітей обіймала? Проти природи не попреш!
– Ну так ну так! – багатозначно промовив Леонід, – Тітка Люда звичайно дуже порядна людина, але … Ходімо краще спати, ось що, любов моя!
За кілька тижнів раптом на мобільний Олі зателефонували з незнайомого номера,
– Оля? Ну привіт, це тебе тітка Люда турбує, так, так, та сама, тітка твого чоловіка Леоніда!
– Доброго дня, тітко Людо! – Здивовано привіталася Оля, не дуже розуміючи, навіщо вона їй зателефонувала.
– Ось що, я вибачитись перед тобою хочу. Заздалегідь тобі говорю, що я нікого у свої сумніви не посвячувала! Ти вже пробач, але після розповіді Леоніда про вашого Олега Івановича, у душі виникли якісь підозри.
– Підозри? – не втрималася від запитання Оля. – Які підозри?
– Ось, ось, я теж намагалася зрозуміти, у чому річ? І раптом цей ваш Олег Іванович сам явився! І так на тебе дивився, що мені здалося… Та ще й ваш молодший, Іван, і цей Олег – ну одне обличчя! Теж біленький, теж очі голубенькі, а Соня і Михайло, як і ти з Леонідом темненькі і з карими очима!
– Та що ви таке кажете, тітко Людо! – обурилася Оля.
– Ось я й говорю, вибач не втрималася. Непомітно дітей пообіймала і волосинку з голови у Івана взяла. А потім тобі з посудом допомогла і склянку цього Олега собі в кишеню поклала, не помітила? Ну і у Леоніда теж волосся взяла!
– І що? – зухвало запитала Оля. – Зробили тест?
– Зробила, дитинко, звісно зробила! Загалом, помилилася я, Іван син Леоніда, пробач мені, видно і справді я в коханні ні бум-бум, – і тітка Люда розсміялася, – А у вас мені дуже сподобалося, якщо не образишся і ще запросиш, то я із задоволенням приїду .
– Ну… приїжджайте звичайно, – Оля не знала, як реагувати, але потім подумала – ну що взяти з цієї самотньої жінки, та ще й Шерлока Холмса у спідниці!
Увечері Оля розповіла все чоловікові. Ох і сміялися вони!
– Ні, вона невиправна, але сподіваюся, що тітка Люда тепер не скоро приїде. Адже вона так любить свою роботу, – сміявся Леонід, – Усі, хто поруч із нею, одразу опиняються у неї під ковпаком. Тож не кажи мені, вона не жінка, вона тітка Люда! І ми гідно пережили її приїзд!