– Щастить тобі, Олю, заробляєш непогано, машину нову купили. І твій чоловік добре заробляти почав. А мій на будівництві працює, на дядька, весь втомлений постійно, а грошей як не було, так і немає. І в мене одне й те саме. На роботі проблеми вічно, зарплата маленька, набридло.
Ольга та Олена були давніми подругами. Дружили сім’ями, але згодом стали бачитися і спілкуватися все рідше. Олена постійно скаржилася на нестачу грошей, кредити. Ось і цього разу розмова плавно підійшла до цієї теми.
– Олено, у тебе медична освіта, стільки років медсестрою працюєш і постійно скаржишся. Якщо не влаштовує зарплата, шукай щось нове, адже стільки можливостей у тебе.
Наприклад, можеш на косметолога вивчитися, або на масажиста. Вони непогано заробляють. Або відвідувати стареньких і робити їм процедури різні, дуже затребувана послуга. Було б бажання.
– Ой, ні. Косметологом бути не моє, процедури вдома робити страшно, раптом щось піде не так, відповідай потім. Масаж також не хочу. Там руки сильні потрібні, та й м’яти тіла всякі неприємно.
– Так можна робити дитячий масаж. До мого онука додому приїжджала жінка, професійний масажист, десять сеансів – десять тисяч гривень. Машина в тебе є, працюєш по змінах, час завжди можна знайти.
Але тільки навчання пройти треба, звісно. А так це вічний бізнес, дітям постійно потрібний масаж. Напрацюєш досвід, клієнтів, можна і звільнитися з лікарні тоді.
– Слухай, а це ідея. Десять тисяч, кажеш… Половина моєї зарплати. Шукаю курси. Потрібно продумати все це…
Минув місяць. Олена зателефонувала до Ольги.
– Привіт. Ну все, я пройшла навчання, сертифікат отримала! – повідомила вона задоволеним голосом.
– Привіт, Олено. Так швидко? А що це за такі курси? Мені здається, навчання має бути довшим… Чого ти там за місяць могла навчитися? – Ольга була здивована такою новиною.
– Та я подумала, навіщо мені повноцінні курси, вони кілька місяців тривають та й коштують дорого. Мені треба до сусіднього міста їздити, де курси проходять, житло винаймати там, з роботи відпрошуватись. Одні проблеми.
Я знайшла короткі курси для підвищення кваліфікації, лише кілька занять і все, сертифікат у мене в кишені. І ціна є прийнятною.
– Ну, не знаю… Це для тих, хто вже досвідчений, а тобі треба вчитися з нуля. Неправильно це все. І що, навчилася чогось?
– Загалом зрозуміла, як це робити. Але це таке. Сертифікат є, що пройшла навчання, та й добре. По ходу справи буду вчитися. Що там вміти, в інтернеті подивлюся ще уроки, і грошики поллються рікою. Я вже вигадала, куди їх витрачу. Хочу до Єгипту зганяти. Моя мрія. Ти вже тричі була вже, а я все ніяк.
– Олено, ризиковано це все. Мами зараз просунуті, вмить побачать, що ти до ладу не вмієш нічого. Та й дитині якщо реально потрібна допомога буде, а ти не допоможеш, а гроші візьмеш. Не можна так…
– Та гаразд, не хвилюйся. Все буде нормально! До речі, у тебе ж маленький онук, давай я на ньому потренуюсь.
– Та невістка навряд чи погодиться.
– Та що це за проблема? Це просто масаж. Розімну його. Причому безкоштовно, по-дружньому! Запитай у неї, коли мені можна під’їхати. Треба ж мені руки тренувати на комусь! Гаразд, мені час на роботу! Бувай! І з невісткою не забудь поговорити!
Ольга розгубилася. Не чекала такого прохання. Увечері син із дружиною та онуком Микитою прийшли в гості. Вони жили окремо, але часто приїжджали до них у гості. З невісткою були добрі стосунки. Часто сиділи з онуком, поки молоді батьки ходили у гості чи просто гуляли.
– Дарино, сьогодні розмовляла з Оленою, моєю подруго, пам’ятаєш, напевно. Вона закінчила курси дитячого масажу та просить на Микиті відпрацювати техніку. Курси тільки дивні, місяць тривали, заощадити вирішила. Я одразу сказала, навряд чи ти погодишся, але вона просила. Не здивуюсь, якщо вона сама тобі подзвонить, тож розповідаю.
– Нормально вона вигадала. Хоче грошей, а нормальні курси пройти не може. Ну хто їй довірить свою дитину? А якщо вона наробить щось? – обурилася Дарина.
Нам он курс тоді зробили, масажистка хороша попалася, допомогла. А та, що там м’яти зібралася? Ні, звичайно, ніколи не погоджуся на таке. Я оберігатиму свою дитину. Нехай вивчиться спочатку, як належить, а потім пропонує таке. Ось нахабна… Знайшла тут манекен…
– Згодна з тобою повністю. Але передала про її прохання.
Наступного дня Ольга сама зателефонувала Олені.
– Олено, невістка категорично відмовилася. Переживає за дитину.
– Ось дивна. Чого там переживати? Там же погладжування в основному, я ж не м’ятиму його сильно. Ох, вже ці теперішні матусі, бояться всього.
– Не довіряє, тим більше ти толком і не вчилася.
– Ось я хотіла відпрацювати техніку. На курсах там людей багато було, до ладу не запам’ятала нічого. Де ж мені тренуватись тепер?
– Ну точно не на моєму онуку…
– А, я зрозуміла… Ти просто не хочеш, щоби я добре заробляла. Тому палиці в колеса ставиш. Не здивуюсь, якщо ти нічого й не питала у невістки. Вона начебто адекватна, навряд чи відмовила б. А ти ось сама ідею підкинула, а тепер сумніваєшся.
– Якби ти не заощаджувала, і пройшла повноцінне навчання, як годиться, тоді б і поговорили. А так тренувати руку на моєму онуку – не дуже вдала ідея. Йому лише кілька місяців, не дай Бог станеться щось.
– Ну ясно… Заздриш мені. Переживаєш, що розбагатію раптом… Адже тільки тобі можна по Єгиптах розкочувати, нам не треба…
– Ну, що ти кажеш таке… Нічого я не заздрю, повір. Я тільки раділа б, якби ти почала заробляти. А то постійно скаржишся на нестачу грошей, набридло!
– Ось так, значить… Набридло скарги моє слухати? А допомогти не хочеш! І де логіка? Коротше, я все зрозуміла. Ніяка ти мені не подруга після цього!
І Олена скинула дзвінок. У Ольги залишився неприємний осад після розмови. Треба ж, як вивернула все, заздрість приплела… А все, що вона робить, значить правильно. Егоїстка. І завжди нею була. Жаль, що Ольга зрозуміла це тільки зараз.
Після цієї розмови вони більше не спілкувалися.
Якось Ольга зустріла одну знайому, розговорились.
– Оля, а що у вас там з Оленою сталося?
– Нічого не сталося. З чого ти взяла?
– Та вона сказала, що ти не допомогла їй, коли була потрібна допомога. Каже, що ти їй заздриш. Вони з чоловіком у Єгипет нещодавно їздили, вона гроші у мене попросила у борг.
– Ой, яка нісенітниця… Нічого я не заздрю. А за неї рада, мрія збулася.
Ольга справді була рада за неї. Може, тепер заспокоїться і перестане сама заздрити…