Чоловік зраджував Олі. Зраджувати він почав десь за рік після весілля. Ну а чого ще чекати від чоловіка, який сам до неї пішов від дружини, якій так само вже не перший рік зраджував. Такі чоловіки не змінюються.
Про те, що чоловік зраджує вона зрозуміла швидко. Дуже це нагадувало те, як у них розвивалися відносини і зробила висновки.
З Ігорем Оля познайомилася під час переддипломної практики. Її та ще двох її одногрупниць відправили до компанії Ігора на практику. Вона закохалася в нього з першого погляду. Молодий чоловік, який виглядав молодшим за свій вік. Ввічливий, уважний. Він сам зателефонував їй, коли практика закінчилася та запропонував продовжити роботу в компанії після отримання диплому. А як він залицявчя…
Реальність виявилася важкою, коли дівчина вийшла на роботу і колеги розплющили їй очі, що у Ігоря дружина, двоє дітей-школярів. В Олі відбулася справжня сварка на роботі, а точніше в кабінеті Ігоря. Вона плакала, сварилвася. Говорила йому, що він зрадник, що він зруйнував її життя, що вона не хоче жити, що вона йому ніколи не простить і не хоче більше бачити. Тоді Оля навіть з’їхала із квартири, яку він їй винайняв. Жила у подругу і цілодобово плакала в подушку.
Додому виїхати Оля не могла. Вона жила в області із мамою пенсіонеркою. Оля була пізня дитина і мама в неї всю душу вклала, щоб донька чогось досягла в житті. Вона росла без батька. Його не стало коли Олі було лише десять років. І повернутися до матері в такому стані було погано для самопочуття самої матері. Ось Оля і плакала у подушку на квартирі у подруги.
А ось Ігоря така поведінка дівчини зачепила. Сильно зачепила. Він розлучився з дружиною, щоб та не заважала, дав дуже великі відступні і прийшов до Олі робити пропозицію. Так, саме робити пропозицію, хоча з моменту їхнього знайомства минуло зовсім небагато часу.
І ось не протримавшись і року з молодою, закоханою дружиною, Ігор пішов на сторону. Коли Оля дізналася, вона застигла. То була чергова практикантка. Так, саме для цього Ігор брав у компанію дівчат на практику до різних відділів.
Тут можна було б сказати, що сама винна, зруйнувала сім’ю, але за це Оля не звинувачувала себе. Після розлучення її знайшла колишня дружина Ігоря і подякувала. Вона втомилася терпіти зради чоловіка, але не могла піти. Чоловік посадив її вдома, стажу роботи жодного та двоє дітей. А знаючи Ігоря, вона могла залишитися після розлучення ні з чим і двома дітьми, яким він навряд чи платив би аліменти. А так він залишив їм квартиру, дав достатньо грошей та платив добрі аліменти.
Першим бажанням було влаштувати чоловікові сварку та піти, але щось її зупинило. Напевно, спогад про його колишню дружину. Оля, пославшись на те, що у мами проблемиз самопочуттям, поїхала на пару днів до мами. Мамі вона нічого не сказала, тільки сиділа в кріслі і думала.
До мами зайшла сусідка, яка була старша за маму на десять років. Вони з мамою пройшли до кімнати, де сиділа Оля.
-Петрівно, дякую тобі. Допомогла. А то важко мені вже, а моя Віра з онуками на ледве справляється. Навіть приїхати не може.
-Та нічого. Собі зайшла за пігулками і тобі захопила. – Мама дістала з шафи пакет з пігулками. – Оля, порахуй, скільки там із Зої Василівни. – Мама передала Олі пакет із пігулками та чек.
-Зараз. – Оля дістала пакет і почала рахувати. Ого, подумала вона подумки, скільки грошей на таке йде.
-Так, старість не радість. Добре хоч онука допомагає, – Алла Петрівна важко зітхнула.
-Ось. – Оля показала на телефоні суму.
-Дякую. – Зоя Василівна дістала з кишені гаманець та відрахувала гроші.
-Зоя Василівно, а вам чек потрібний? – У Олі в голові виникла ідея.
-Та ні. – Жінка відмахнулася.
Додому Оля їхала із повністю сформованим планом дій. Не можна дозволити собі опинитися в тому ж положенні, що і колишня Ігоря і не зрозуміло, скільки це все триватиме.
Додому Оля приїхала у дуже сумному настрої. Ще мить і поллється річка сліз.
-Оля, що трапилося? – Ігор побачив обличчя дружини, що увійшла, і напружився. Ну так, там мамі погано стало, але вона ніби ще на цьому світі.
-Ігоре, я погана дочка. – Вона кинулася до чоловіка і розплакалася. – Яка нічого не помічає.
-Оля, поясни ти до ладу, що відбувається. Щось з мамою? – Ну не те щоб теща любила Ігора і він її, але все ж таки вона тактовно не лізла в їхню родину, а Оля нею дуже дорожила.
-Ігоре, мені терміново потрібно вийти на роботу, щоб допомагати мамі. Ти не уявляєш, як вона насправді живе. У неї виявляється копійчана пенсія і коли ми приїжджали до неї в гості, вона нам накривала стіл, а потім сиділа на одному супі до пенсії. А ще пігулки. Вони коштують величезних для неї грошей. Я за ці заплатила сама, вибач. – Оля вийняла з кишені пом’ятий чек. – Але я не могла інакше. І продукти їй купила. Мені соромно. Ми так живемо, а мама собі зайвий кусок хліба дозволити не може. Вона носить чоботи, які купила, коли я ще до школи ходила. Мені потрібно піти на роботу, щоб допомагати мамі. – Оля щиро плакала.
-Ну що ти плачеш? Мама здорова? Це головне. – Він обійняв дружину. Яка ж вона в нього добра та дбайлива. – Нічого з нашим бюджетом не станеться, якщо ти будеш оплачувати мамі пігулки та купувати продукти чи доставку замовляти. Навіть якщо просто грошей даси, нічого страшного. Це ж твоя мама. – Ігор гладив Олю по голові.
-Дякую Ігоре. Що б я без тебе робила. Ти такий добрий і дбайливий. – Оля грала свою роль.
Тепер щоразу, коли Оля їздила до мами, Ігор дбайливо нагадував, щоб вона купила мамі якийсь подарунок і не шкодувала грошей на найдорожчу тещу. Ні, мама Олі не жила так бідно, як описала Оля, але це був певний план відкласти трохи грошей. А продукти Оля і так завжди купувала мамі.
Наступним етапом в плану Олі була освіта і професійна навичка.
-Ігоре, я тут натрапила в соцмережі на Юрка зі своєї групи в інституті. – Оля подивилася на чоловіка, який при згадці одногрупника напружився. – Він виявляється тепер не останньою людиною став. – Оля заговорила з деяким молодіжним жаргончиком. – Переїхав в Європу та працює на круту контору. Ми з ним поговорили, і він розповів про класні курси. Я тут подумала, ну чого я вдома сиджу без діла? Одні салони та магазини. Може я повчуся трохи? Це дистанційно. Їздити нікуди не треба. А то таке почуття, що я скоро стану як ці, ляльки. У голові лише одяг і жодної нормальної думки. Тобі ж зі мною так скоро нудно стане. – Знову правильний акцент на те, що вона старається заради нього.
– Оля, ну невже тобі більше зайнятися нічим? – Ігорю якось не дуже сподобалася ця думка. Справа не в грошах. Чи мало з ким вона там познайомиться. Він спеціально посадив її вдома, щоби ізолювати від чоловічої компанії. Вона спілкувалася лише з його друзями та їхніми супутницями.
-Ну ми можемо завести дитину і мені буде чим зайнятися. – легко сказала Оля, знаючи, що Ігор не хоче зараз дітей. У всякому разі, їй він говорить саме так. Хоче відпочити, бо його діти від першої дружини сильно втомили.
-Оля, ну ми ж домовилися, що з дітьми поки що почекаємо. Я хочу насолодитися спокійним життям із коханою жінкою. Ти молода, ще встигнемо. – Ігор зовсім не мав бажання слухати ночами знову дитячий плач. – Ну, хочеш піти вчитися, ну йди. Я ж не думав, що тобі так нудно.
-Ура. І ще мені потрібен новий ноутбук, для навчання. Там зараз нові програми такі, що моя техніка не потягне. – Оля посміхнулася чоловікові своєю невинною усмішкою.
Оля вирішила стати типовою дружиною багатого чоловіка. Знаходила спосіб обґрунтовано витягнути із чоловіка гроші. Ні. Вона не робила це нахабно, на безглузді речі. Все у справу та все обґрунтовано. При цьому сама вирішила десь заощадити.
У такому режимі вона прожила з Ігорем ще майже два роки. Він за цей час поміняв кілька коханок, а Оля пройшла кілька різних корисних курсів, почала працювати. Замовлень мала мало, щоб чоловік не помічав її зайнятості. Але вперто рухалася до своєї мети.
Найскладнішим був етап, коли Оля вирішила, що настав час це закінчувати. Потрібно було знайти нову коханку чоловіка і дати їй привід поворухнутися у потрібному напрямку. Хоча що її шукати? Оля просто приїхала до офісу до чоловіка. Саме був “сезон” практиканток.
Особливістю практиканток було те, що вони ходили зграйками. От і Оля, прогулюючись офісом, натрапила на таку зграйку. Навіть одразу розпізнала ту, на кого чоловік міг око покласти. Відійшовши на адекватну відстань, але щоб вони її почули, Оля дістала телефон і вдала, що комусь дзвонить і розмовляє з невідомим співрозмовником.
-Привіт …. Так, скоро під’їду, я у чоловіка в офісі …. – Оля відвернулася до вікна, щоб у відображенні скла поглядати на дівчат, які спостерігали за нею. – Ну що, що. Як завжди …. Не хочу я дітей зараз … Тільки жити почала на своє задоволення …. А йому подавай дітей. Скучив за нічним плачем і пелюшками …. Гаразд, розберуся. Придумаю ще щось. Гаразд, за півгодини під’їду.
План спрацював так як Олі було потрібно. Через півроку до них додому з’явилася одна з тих самих практиканток. І з’явилася вона спеціально в той момент, коли Оля та Ігор були вдома.
-Дівчино, хто ви? – Оля з непідробним подивом подивилася на гостю.
-Я кохана жінка вашого чоловіка і у нас з ним буде дитина. – із викликом заявила дівчина.
-Ігоре, що тут відбувається? – вигукнула Оля, щоб покликати чоловік .
Коли Ігор вийшов із кімнати, він все зрозумів. Очі Олі були на мокрому місці і поруч задоволена Поліна.
-Ігоре, ця дівчина стверджує, що чекає від тебе дитини. Це правда? Ігор як ти міг? – За ці роки Оля навчилася професійно зображати якісь емоції. Навіть шкодувала, що не пішла до театрального.
-Оля, це не правда. Я люблю тебе. – Ігор кинувся до Олі, але та не дозволила себе обійняти. – А ти навіщо сюди прийшла? – Ігор перейшов на Поліну, щоб виставити її з квартири.
Коли Ігор повернувся в квартиру, Оля плакала на дивані.
-Як ти міг Ігор? Ти казав, що не хочеш дітей. А виявляється, ти не хочеш їх від мене. А я намагалася бути тобі доброю дружиною. – крізь сльози белькотіла Оля. Мабуть, вона на стільки себе накрутила, що щиро плакала. – Невже я гірша за неї? Як ти міг? Я ж сама винна. Не розумна, думала, що ти і справді мене любиш і не зраджуватимеш мені як своїй дружині. І що? – Вона подивилася на Ігоря. – Тепер ти так само викинеш мене зі свого життя? І що я робитиму? Я ж заради тебе роботу покинула. Сиділа вдома, затишок творила. Кому я тепер потрібна? Без досвіду? Мені тепер до мами повертатися та жити на її копійчану пенсію? Куди ж мене візьмуть? Добре, якщо продавцем у магазин. – І новий потік сліз.
Ігор дивився на дружину і розумів, що сам загнав себе у таку ситуацію. Олю не переконати, що це все безглузда помилка. Вона його любить і не пробачить. Він навіть нічого не пояснював. Оля все одно б його не почула. Сам винен. Звик, що колишня на все очі закривала.
На розлучення він подав сам. Оля цілими днями, як йому здавалося, лежала в ліжку і плакала. Він йшов, вона лежала в ліжку, він приходив, Оля була в ліжку. Навіть хатня робітниця висловила йому, що господиня погано почувається.
Щоб якось компенсувати свою провину, Ігор купив Олі простору однокімнатну квартиру на іншому кінці міста. Залишив їй її нову машину. Всі речі та подарунки власноруч уклав і перевіз на квартиру вже колишній дружині. Навіть підсунув кілька прикрас у її скриньку. А сама Оля з ним не розмовляла. Лише сумно дивилася на нього.
Квартира Олі сподобалася. Хоч вона була однокімнатною, але величезною. Спочатку вона хотіла продати її і купити іншу, але якось прикипіло до цих стін і Оля почала нове життя. Заглибилася у роботу. Для знайомих вона також продовжувала важко переживати розлучення, щоб не викликати непотрібних питань.
Жалю про свій вчинок у неї не було. Оля чесно любила Ігоря і не знала про дружину. Вийшовши заміж, намагалася бути люблячою та турботливою. А ось Ігор відштовхнув її почуття своєю зрадою. Ні, Оля не залишила собі мільйонів після розлучення. Грошова подушка була не дуже великою, але Оля мала досвід роботи та здобула досить багато додаткової освіти. Це було найважливішим для Олі. Собі на хліб вона заробить.
Через пару років Оля зустріла молодика, з яким їй було по дорозі. Теща новим зятем була дуже задоволена. Молодий та перспективний. Про свій перший шлюб Оля говорила, що це помилка наївної дівчини. Вона не вдавалася до подробиць, чому її цей шлюб навчив.
Про життя колишнього чоловіка Оля дізнавалася від знайомих, із якими іноді спілкувалася.Ігор одружився втретє. У них народилася донька і як тільки за законом можна було подати на розлучення – він розлучився. Поліна не Оля, вона посилено просила від чоловіка грошей на все, що могла придумати. Нова машина, дорогі речі, салони краси.
Після цього Ігор вирішив, що більше ніколи не одружується, щоби не сталося в його житті. Він дуже шкодував, що через свою невірність втратив ту, хто його любив.