Олена завжди самостійно займалася домашнім господарством, бо Григорій не встигав та втомлювався на роботі.
– Звичайно, великий працівник служби таксі таємно від усіх рятує світ, йому ніколи носити продукти з ринку, – бурчала вона, вкотре тягнучи непідйомні пакети із запасами на тиждень.
– Може світ я і не рятую, але від постійної метушні та спілкування з людьми неабияк втомлююся, – відповідав чоловік.
Працюючи вчителькою в школі, Олена тільки важко зітхала, тому що в розумінні чоловіка вона нічого не робила і ніколи не втомлювалася. Вони жили удвох у трикімнатній квартирі, яку купили разом п’ять років тому, і все було б нормально, якби не невдоволення Григорія з будь-якого приводу.
– Знову гречка з котлетою? – невдоволено заглядав він у холодильник.
– Ну так, – відповіла дружина Олена. – Ти з роботи повернувся і після вечері відпочиватимеш, а мені треба до ночі плани на уроки писати.
Григорій важко зітхав і сідав за вечерю, яка його не радувала. Його взагалі не влаштовувала постійна зосередженість дружини на роботі. Він хотів уваги, чекав різносолів різних і бажано без грошових витрат, але так схема чомусь не працювала.
– Мені здається, ми неправильно харчуємось, і взагалі ти не вмієш нормально вести бюджет, – висловився якось Григорій.
– Дуже цікаво, – здивувалася Олена. – Що пану не подобається?
– Грошей на продукти щомісяця йде сила-силенна, а якось до пуття і їсти нічого, – скаржився чоловік. – Давай список покупок складати з приблизними цінами та врахуванням побажань обох.
– Якщо тобі просто так не подобається, можна поставити експеримент, – запропонувала Олена. – Наступний місяць харчуємося окремо, кожен сам собі готує та купує все необхідне, а потім порівняємо витрати та результати.
Григорій від несподіванки зрадів і навіть погодився. Він уже подумки насолоджувався смаком балика та авокадо, а вранці бачив каву з круасанами.
– Тільки одразу домовляємося, що комуналку платимо разом та у спільну скарбничку фіксовану суму кладемо, – нагадала Олена.
Це трохи збивало позитивний настрій Григорія, але не псувало його настрій. Він розраховував не просто смачно харчуватися, але в результаті експерименту дружині пред’явити, що краще справляється з плануванням бюджету і їй ще доведеться повчитися. Першого ж дня купив собі дорогий сир, оливки, печиво та гранатовий сік.
– Нестандартне меню – посміхнулася Олена. – Смачного.
Григорій чекав захоплених вигуків, але їх чомусь не було. Олена чудово харчувалася в колишньому режимі та готувала лише для себе. Подружжя розділило полиці в холодильнику, і кожен сам купував собі продукти. Вірніше мав купувати, тому що на третій день експерименту Григорій забув заскочити в магазин, і на його полиці залишалася практично порожня баночка з оливками.
– Я могла б пригостити тебе своїми макаронами з відбивною, але це порушить чистоту експерименту і буде нечесно, – задоволено сказала Олена.
Григорій образився, і спати пішов сердитим, тільки чомусь не спалося, і уві сні бачився холодець, запіканка та сирний рулет, який так любила готувати на свята його дружина. А вона наче сон його підгледіла і в суботу цей рулет приготувала, а запіканку на столі лишила. Григорій образився і замовив собі доставку готової їжі додому. Вирішив Олену піцею спокусити, тільки вона демонструвала показну байдужість і спокійно вминала свої приготування. На тлі такої черствості Григорію навіть піца здалася сухою та несмачною, тому він залишався в поганому настрої.
– Сьогодні в гості прийде моя мама, тож будуть вареники з вишнями, компот та салат, – розповідала вона чоловікові вранці у неділю. – Ти собі сам щось приготуй або замов, щоб разом пообідали.
Григорій роли замовив і все чекав, поки дружина з тещею на них почнуть заглядатися, але ж у них були вареники, їм було не до кульок рису. Роли виявилися несмачними, причому невиправдано дорогими. Тільки довелося їх їсти та мило посміхатися, дивлячись, як рідня останні вареники доїдає. У результаті задоволені та ситі жінки вирішили ще й посмакувати морозивом і мило розмовляли у великій кімнаті, а Григорій хотів їсти. Він навіть подумував ще щось замовити, тільки підрахував фінанси та зрозумів, що за час експерименту проїв уже більше, ніж витрачали із дружиною на двох на продукти протягом місяця. Тільки зізнаватись у цьому зовсім не хотілося, і поразка здавалася принизливою, вирішив ще трохи потягнути.
– Чим тут так пахне на всю квартиру? – Поцікавився він, повернувшись увечері з роботи.
– Мені захотілося запеченої картоплі із сиром та м’ясом, – розповідала Олена. – Не хвилюйся, я не псуватиму своїми заготовками твою естетику і скоро все тут приберу.
Григорію самому хотілося порушити ці домовленості та покласти собі пару порцій картоплі з м’ясом, тільки Олена не пропонувала. Сама їла, косо поглядала і навіть якось непомітно посміхалася.
– Ну, якби ти не був такий гордий і серйозний, я могла б тебе пригостити, але договір дорожчий за гроші, – сміючись, говорила вона. – До того ж твоя вівсянка виглядає цілком апетитно та дуже корисно.
Григорій ледве тримувся, на роботі булками та бутербродами обходився з кавою у пластиковому стаканчику, замість приготовлених раніше дружиною обідів у харчових контейнерах. У нього закінчувалися гроші, постійно хотілося їсти і ще дратувало самовдоволена поведінка дружини. Вона явно вигравала, чудово це розуміла і чекала від Григорія визнання поразки.
– А чого в тебе третій день на полиці одна велика каструля стоїть? – цікавився він, наче випадково і абсолютно байдуже.
– То я голубців наробила, – розповідала Олена. – Кілька штук готувати тільки для себе було не розумно, от я й зробила багато, тепер буде що їсти кілька днів.
– Смачні, мабуть? – колупав вилкою локшину швидкого приготування Григорій.
– Звичайно ж, ні, – явно намагалася зачепити його Олена. – Ти ж сам казав, що готую я не дуже добре, тільки гроші даремно на продукти переводжу.
– Обов’язково тепер згадувати це до кінця життя? – бурчав Григорій. – Може, й казав щось подібне, я вже й сам не пам’ятаю.
– Звичайно, всяке буває, – намагалася не розсміятися Олена, але стратегію не змінювала.
Не спалося Григорію тієї ночі. Після локшини, їсти дуже хотілося і думки про голубці не давали спокою. Він навіть подумав, що якщо парочку візьме, поки Олена спить, і зараз з’їсти їх на кухні, то вона навіть не помітить.
– Приємного апетиту, – несподівано зайшла на кухню Олена та застала чоловіка на гарячому.
– Я просто вирішив спробувати, – від несподіванки почервонів Григорій.
– Та все зрозуміло, тільки не обов’язково холодні голубці стоячи їсти, я тобі зараз розігрію, – зітхала Олена.
Потім Григорій поїв смачно і ситно, вперше за два тижні, і йому навіть не було соромно, що парі програв. Чомусь більше йому не хотілося такий експеримент продовжувати, награвся.
– Я тут подумав, давай знову ти готуватимеш на двох, – казав він, доїдаючи п’ятий голубець. – У мене якось не дуже з цим і взагалі немає часу, на роботі постійно пропадаю.
– Давай, – погоджувалась Олена. – Тільки покупки ми цілком можемо робити разом та погоджувати, що купувати та готувати.
– В принципі, я тобі довіряю і тоді просто погарячкував, – виправдовувався Григорій. – Давай забудемо цю історію, і просто житимемо далі, як раніше.
Олена чудово розуміла, що все до цього йде і обов’язково так скінчиться. Просто вона чекала від Григорія визнання поразки. Поки чоловік сам до побутових справ не торкався, то був упевнений, що дружина багато грошей витрачає, а зусиль не докладає, а за фактом усе було трохи інакше. Тепер Григорій вирішив мовчати, якось не сподобалося йому постійно булками харчуватися, виявилося, що дружина чудово готує, і носом крутити сильно не треба, бо можна легко залишитися голодним.