Перший спогад Олени був такий:
Олена сидить, закутавшись у теплий плед на дивані. Трошки занедужала вона, а в руках у неї чашка чаю з медом і молоком…
Їй уже давно пора іти спати, але сьогодні мама потурає її забаганкам і тому вони пізно сіли читати книгу казок.
Олені дуже подобалися у ній яскраві, великі картинки!
А ще більше подобалося, як мама читала казки, різними голосами.
І найбільше дівчинці подобалася історія про дівчину, яка потрапила в замок до чудовиська, але її кохання та добре серце допомогли йому повернути людську подобу, а потім вони жили довго й щасливо…
– Мамо, а в житті так буває? – запитала Олена.
– Ну прямо такого ні, – посміхнулася мама. – А ось доброта і віра в краще правда часом можуть творити чудеса! Ну, гаразд… Пора спати, доню!
…Цю книгу казок Олена знайшла нещодавно, коли перебирала речі на антресолях.
Тобто вміст усіх тих коробок, які вона, їдучи з батьківського дому більше десяти років тому, навіщось вирішила з собою прихопити…
У коробки ці її мама та бабуся бережно склали стільки всього непотрібного!
Наприклад, чайний сервіз розмальований трояндочками.
Чотири светри різних відтінків коричневого, які мама купила давно, але вони виявилися невідповідними за розміром ні їй, ні бабусі.
Тоді светри вирішили залишити для Олени «на виріст».
Але тільки вона давно стала дорослою — а светри були, як і раніше, надто великі!
Ще в коробках була колекція музичних платівок, коробка з милом, виготовленим ще наприкінці вісімдесятих, ріг оленя на малахітовій підставці — така дивина, а також щоденники Олени за всі шкільні класи!
Олена похитала головою, роздивляючись усе це. Давно пора було тут порядок навести. У всій же ж квартирі генеральне прибирання зробила!
І це було не якесь там звичайне прибирання…
А особливе прибирання — перше після розлучення з чоловіком.
Вона розуміла, що треба вирішити, що з вмісту коробок взагалі викинути, що можна віддати назад батькам, а що залишити собі.
І книга казок потрапляла до останньої категорії однозначно!
Провівши долонею по темно–червоній обкладинці, Олена зітхнула.
Може, якось вона таки здобуде щастя і настане час, коли історії з цієї книги слухатимуть її власні діти?
Вона не любила згадувати чоловіка, з яким розлучилася всього лише два дні тому…
Але спогади приходили…
…Вони познайомилися, коли Олена була зовсім юною! Він був її викладачем. Сергій був порівняно молодий, але їй здавався ледь не старим — адже йому було тридцять дев’ять…
А ще він був привабливим. І між ними від початку виник особливий зв’язок.
Олена ловила його погляди. Вона боялася, коли відповідала йому.
Вона знала, що він думає про неї… І їй було вже байдуже, що він старший!
І коли він одразу після урочистого вручення диплома зробив їй пропозицію, вона погодилася…
Батьки Олени були вражені, бо вона до останнього приховувала цей роман. Але вони, хоч і образилися на доньку за приховування, але все ж таки дали свою згоду, а ще подарували розкішний подарунок – квартиру, яку її мати отримала у спадок від бабусі Олени, тобто своєї матері.
Взагалі, у Сергія було власне житло, але це була однокімнатна квартира на околиці, а Олені тепер належала двокімнатна квартира в центрі, так що його квартиру вирішили просто здавати в оренду.
Олена влаштувалася на роботу, а Сергій продовжив викладати…
Олена розуміла, що це, напевно, нерозумно, але вона майже одразу ж почала ревнувати чоловіка, адже зрозуміло було — там щодня оточують його студентки…
І де гарантія, що він ні в кого не закохається? А те, що він уже був одружений…
Адже це могло й не стати перепоною! Вона гнала від себе такі образливі для чоловіка думки, але щось не давало їй спокою.
І тоді Олена зітхнула спокійно. Вирішила, що просто це вона така недовірлива і взагалі, всі ті речі, що часом помічалися в його поведінці, його раптові поїздки до якихось друзів, це все нічого не означає…
…Ішов час і їй здавалося, що в сім’ї все чудово! Ось тільки дітей не було.
Звичайно, вона почала наполягати на тому, що їм потрібно пройти обстеження.
– Тобі треба – ти і йди! А я ганьбитися не стану! – відповів Сергій.
Олена пішла… Сказали, що вона здорова! І тоді Сергій змушений був визнати – так, не може у нього бути дітей, слабий був у дитинстві якось! Але… Хіба це скасовує їхнє кохання?
Олена плакала від образи – навіщо обманув, чому не сказав на самому початку? Вона любила чоловіка, усім серцем… І просто не знала, що тепер робити!
Але все вирішив випадок…
Олена тушкувала курку з капустою, коли на кухню зайшов Сергій.
Сергій підійшов до столу, як раптом з його кишені випав гаманець. Чоловік цього не помітив.
Олена підняла гаманець і якось, без задньої думки, розкрила його.
Несподівано вона побачила там фотографію! На ній були зображені її чоловік, якась незнайома жінка і… Хлопчик років чотирнадцяти.
– Що це таке?! – вигукнула Олена і показала фото чоловіку.
Сергій глянув на фотографію і взявся за голову руками.
Він дивився на фото, потім на дружину, потім знову на фото…
А потім просто виклав правду. Так, ще до знайомства з нею він мав роман! Він клявся, що та жінка для нього нічого не значила!
Але все змінилося, коли вона шість років тому знайшла його і зізналася, як важко виховувати сина одній…
– Зрозумій, я не міг, просто не міг це проігнорувати! Тим більше… Що дітей у мене більше ніколи не буде… – закінчив Сергій.
– Ви виглядаєте щасливими тут, – сказала Олена, розглядаючи фотографію. – А вона… Що вона?
– Вона не вийшла заміж. Одна була всі ці роки.
– А вона… Стала для тебе іншою, коли ти дізнався, що вона народила тобі сина?
– Так, – Сергій кивнув. – Я зрозумів, що кохаю її… Але й тебе я кохаю! Зрозумій, ви… Зовсім різні! І що ж мені робити?
– Що хочеш, – Олені кожне слово давалося важко. – Тільки мені здається… Що я тут зайва.
– Не говори так! – Сергій ступив до неї, але вона висунула вперед руки.
– Ні, ти послухай! – і Олена сказала про те, що ніколи не зможе вибачити його.
І про те, що йому краще піти до тієї жінки і якщо вона хоче бути з ним, то хай створить сім’ю! Буде хорошим… Не ідеальним, а просто нормальним батьком для хлопчика.
Розлучення вийшло на диво мирним. Тільки на жаль, приховати його справжню причину не вдалося, бо Сергій привіз до міста ту жінку і сина.
Ось так все і стало відомо спільним знайомим…
Олена спершу трималася і тактовно трохи спілкувалася на цю тему. Потім ввічливо попросила дати їй спокій…
А потім ледве не стала самітницею — так набридло, що всі навколо цю тему піднімали знову і знову, начебто більше нічого значущого у світі не існувало!
…І ось тепер, коли вона нарешті повернулася до статусу вільної жінки, Олена перебирала речі.
Вона хотіла зробити в квартирі великий ремонт.
Тримаючи в руках книгу казок, Олена подумала про те, що казки, виявляється, вміють вчити не тільки добру, а й здатні брехати…
Олена сподівалася, що забути про все їй допоможе робота… Але й там її чекав сюрприз! Виявилось, що власник мережі пекарень, де вона працювала, зібрався їх продати. І ходили чутки, що новий власник одразу затіє якісь недобрі зміни…
– Ой, не треба так! – відмахнулася від похмурих припущень колег Олена. – Може, ще краще заживемо!
Але коли угода відбулася і новий господар зустрівся із працівниками, все виявилося плачевно… Він сказав, що бізнес не може в колишньому вигляді продовжувати існувати, і на нього дійсно чекають великі зміни.
Пізніше вони багато говорили про нового господаря.
Андрій здався Олені з першого погляду чоловіком, від якого треба триматися подалі! Пронизливі зелені очі, усмішка, звичка зверхньо говорити.
– І зовсім він не такий, – не погодилася з нею колежанка Марина. – Дуже навіть симпатичний…
– Самозакоханий і зухвалий! – сказала Олена.
У цей момент вона обернулася і побачила Андрія. Він повернувся, бо забув якийсь там папірець. І звичайно, він усе чув!
Коли через деякий час Андрій повідомив, що хоче поговорити з нею, вона чекала, що він їй якось це пригадає… Але він заговорив зовсім про інше.
– У якому сенсі кардинально переглянути асортимент? – розгубилася Олена. – Чим він поганий?
– Мені здається, це якось несучасно, – наморщив Андрій ніс. – Нам потрібне щось свіже! Може, ми можемо… Поговорити про те, що ви пропонуєте змінити?
– Я?
– Хіба у вас за весь час, поки ви тут працювали, жодного разу не виникало жодних цікавих ідей?
– Ну, взагалі то були, звісно, – Олена посміхнулася. – Просто ніхто ними ніколи не цікавився!
Протягом наступних трьох місяців життя Олени виявилося просто перенасиченим захоплюючими і раніше не присутніми в ній подіями.
Андрій справді вирішив прислухатися до її думки та затвердив появу в асортименті кількох нових різновидів випічки.
Олена навіть раніше не могла уявити, що їй так пощастить — вона дала волю своїй уяві.
– Олено! Вас підвезти?
Вона якраз виходила з роботи, коли біля тротуару загальмували авто — за кермом був Андрій.
– Ні дякую! Мені тут недалеко… Погода хороша – пройдусь пішки…
– Тоді може, – він усміхнувся. – Вип’ємо каву і потім пройдемося разом?
– Ні, – відповіла Олена так різко, ніби це була найнесимпатичніша їй пропозиція на світі.
– Чому? – Андрій, здається, був щиро розгублений від її реакції.
– Тому що це все зіпсує!
– В якому сенсі?
– Я не хочу йти з вами на побачення! Нам ще працювати разом…
– Чому ти вирішила, що це побачення?
– А на що ще це може бути схоже? Ні, – Олена нервовим жестом поправила ремінь сумочки на плечі. – Вибач, але це погана ідея… Гарних вихідних.
На вихідних Олена їздила до батьків, а ще до своїх друзів.
Просто вона сама для себе виділила час і відвідавши магазин, вибрала нові штори в квартиру.
Бо всі старі допомагав вибирати Сергій, а нагадувань про нього хотілося позбутися якнайшвидше.
Сергій, до речі, подзвонив… Наче відчув, що про нього згадують!
А те, від що він запропонував, Олена і взагалі застигла від обурення!
Справа в тому, що Сергій запропонував їй стати його коханкою!
Причому він додав, що дружину свою він любить! Але з нею, Оленою, «стільки ж разом прожили»…
– А я думала, що в тобі хоч щось пристойне, людське залишилося! – гірко посміхнулася Олена і кинула слухавку.
І ніби для того, щоб повернути гармонію у своє життя, Олена сама зателефонувала Андрію і сказала, що в принципі, вона не проти побачення…
– Ти мене розкусила! Я саме про нього і говорив… Просто не хотів поспішати!
І вони домовилися про те, де зустрінуться.
Виявилося, що за межами своєї роботи Андрій дуже симпатичний та позитивний чоловік.
Він, як і Олена, любив довгі прогулянки в парку, фільми з глибоким змістом і мріяв колись на пенсії, жити за містом, у маленькому затишному будиночку…
Олена нарешті дозволила собі знову покохати.
…З того дня, як Олена побачила Андрія і він здався їй дуже нестерпним, пройшов рівно рік.
Тепер вона стояла поруч і з ним і з хвилюванням відкривала ще одну пекарню у місті.
Для Олени це була особлива пекарня – тому що Андрій нещодавно зробив їй пропозицію і це місце мало стати одним із подарунків до весілля.
А через рік у пари народилися близнюки – хлопчик та дівчинка.
Олена поставила книгу казок на поличку у дитячій. Вона знала, що їм сподобаються ці історії…
Але ще вона вирішила, що коли розповідаючи ту казку про красуню й чудовисько, то вона обов’язково додаватиме, що в житті все влаштовано трохи інакше.
І краще людей, яких вибираєш у житті, одразу вибирати хороших, а не сподіватися, що твоя любов зможе когось там змінити…