Олена сиділа за столом і сумно дивилась в телевізор. Там вкотре показували комедію, яку вони з чоловіком раніше дуже любили. Завжди як дивилися, одразу молодість згадували.
Хто ж знав, що після 40 років у шлюбі Руслан із нею так вчинить?
А як же ж добре все починалося…
Вони ще зі школи любили один одного. Дали собі обіцянку, що все життя разом проживуть. Ну, так все і було, здавалося, що нічого не зміниться. Збоку всі вважали, що шлюб у них ідеальний. Ну, а що, чоловік працює, порядний, на що Олені було скаржитися?
Спочатку в побуті все складалося не дуже добре. Постійно переїжджати доводилось. Когось би це вже дістало, але не їх. Навіть у найважчі моменти їм вдавалося один одного підтримувати.
І коли Руслана скоротили і він довго не міг знайти роботу, Олена все витримала. Двох дітей на собі тримала, та ще й чоловіка на додачу.
У цей період їй багато хто говорив, мовляв, що ти за нього тримаєшся? Кинула б давно і все. Але Олена так не могла. Чоловіка вона любила.
І все потім окупилося. Усі ці складні моменти, що вони пережили. І квартиру хорошу купили, і діти нарешті могли ходити в одну і ту саму школу.
Якось не було жодних підозр у Олени щодо чоловіка. А подруги ж їй казали, що чоловік не може не задивлятися на інших. Але Олена не вірила. Он у них уже й онуки, а все ж так добре. Куди вже у 60 років думати про інших жінок?
Та тільки от до цього віку Руслан якось змінився. Він уже давно за собою особливо не доглядав. Не те щоб був якийсь неохайний, але з гардеробу він мав усього пару сорочок, футболок та штанів. А тут, треба ж, вирішив гардероб оновити!
Причому купив щось таке модне, молодіжне. Олена ще сміялася, що в неї чоловік щось раптом молодитись надумав. Руслан у відповідь тільки рукою махав. Навіть якимись кремами почав користуватися. У 60 років!
Олена змінам у поведінці чоловіка не надала особливого значення.
Ну, подумаєш, оновив гардероб, вирішив виглядати свіжішим. Ну, криза якась. Мало що, змінитись йому раптом захотілося. Вона навіть за нього зраділа. Ну раз він краще виглядати хоче. Тільки ніяк Олена не очікувала, що ці зміни зайдуть так далеко.
Тепер ось сиділа перед телевізором. Серіал якийсь ішов, але вона навіть зосередитись не могла. У голові крутилися думки. Руслан уже кілька тижнів поводився дивно. То затримувався на роботі, то йшов на прогулянку без пояснень. А вчора вона знайшла у нього в кишені чек із ювелірної крамниці.
А жодних приводів не було!
День народження вона мала пів року тому, та й річницю вони вже відзначили.
Власне, жодних подарунків навіть без приводу Олена від чоловіка не дочекалася.
А якось вона застала його в спальні – він там щось швидко ховав у шафці. Вона не надала тоді цьому значення.
Але тепер усе складалося в одну неприємну картину…
З неприємних думок її витягнув звук відкритих дверей. Трохи пізніше Руслан зайшов у вітальню. У новій сорочці, яку купив кілька тижнів тому.
Від нього пахло дорогим одеколоном. Олена вже злитися почала, але стрималася. Не хотіла влаштовувати сцену. Доказів у неї все одно не було.
– Ти де був? – спитала вона спокійно.
– У Олексія, – відповів чоловік.
І навіть на Олену й не глянув.
– У Олексія? – вона підняла брову. – Я йому дзвонила. Вони з сім’єю на дачу поїхали.
Руслан застиг на мить, але швидко взяв себе в руки.
– Ти мене перевіряєш?
– А ти даєш привід! – Олена встала з-за столу й підійшла до чоловіка. – Руслане, що відбувається? Ти вже рік наче інша людина.
Чоловік відвернувся.
– Ну то й що? Не подобається тобі? Що ти хочеш почути? – сердито дивився він на Олену. – Ну, якщо ти так хочеш, то так. Ти маєш рацію. В мене інша є. Я подаю на розлучення, – сказав він.
Олена застигла. У голові промайнуло все. Їхня молодість, діти, онуки. І тепер він просто її кидає. Як непотрібну…
– Ти серйозно? – голос її тремтів. – Сорок років шлюбу і ти просто так вирішив все кинути? Заради кого?
Руслан промовчав. Його мовчання було промовистіше за будь-які слова.
– Навіть не спробуєш порозумітися? – сльози вже підступали до очей, але Олена не хотіла плакати перед ним. – Просто приходиш і кажеш, що все закінчено? І навіть не спробуєш усе виправити?
– Що тут виправляти? – Руслан розвів руками. – Все вже давно скінчено. Ми просто жили за інерцією. І мені набридло це все.
Олена засміялася. Дивилася на людину, з якою прожила 40 років. І не могла повірити, що він стоїть перед нею і каже такі слова.
– Ти, Руслане, серйозно? Ми прожили разом 40 років! 40 років! Ми через що тільки не пройшли! І я тебе не покинула! Я терпіла, вірила у нас! А тобі набридло?
Руслан нервово провів рукою по волоссю. Такої реакції він не очікував. Думав, що Олена просто заплаче. Змириться і піде. А тут.
– Що ти старість згадуєш! Ми вже не ті, що раніше. Я хочу жити! Розумієш? Жити! Вона молодша за тебе і краща! Не ниє, не смикає по дрібницях. А ти просто засохла. Наче дерев’яна. Я хочу почуватися чоловіком!
Олена дивилася на чоловіка, наче бачила вперше.
– І що ти будеш з цією дівчинкою робити? Вона, мабуть, молодша за нашу дочку! Ти думаєш, вона тебе кохає? А думаєш, лишиться, коли в тебе не буде грошей? Коли ти станеш зовсім старим?
– Вона не дівчинка, – пробурчав чоловік. – І вона мене розуміє. І дає мені те, чого ти ніколи не давала.
– О, так? – Олена підійшла до чоловіка впритул. – Молодість? Красу? Ілюзію, що ти ще щось значиш? Ти просто смішний. Думаєш, що з новою сорочкою і дорогим одеколоном ти став молодшим? Якщо дорогі подарунки їй купуєш, то й кохання купиш? Помиляєшся.
Руслан почервонів.
– Вона хоч знає, що в тебе тиск скаче? Впевнений, що вона не сміється за спиною? І не розповідає подружкам, як легко обвести довкола пальця літнього нерозумнго мужика. А він готовий витрачати на неї останні гроші!
– Замовкни! – вигукнув чоловік.
Але Олена продовжувала.
– Руслан, вона не терпітиме тебе, як я. Не дбатиме про тебе, коли занедужаєш. Просто візьме, що треба, та й кине, як непотрібну іграшку. Ти думаєш, що молодшим станеш, коли дружину зміниш? Ні. Ти для неї просто гаманець на ніжках. А я не чекатиму на тебе. І не допомагатиму.
– Ти просто заздриш. У тебе, крім мене, нікого нема. Я піду, а ти залишишся сама.
Він зібрав швидко речі й пішов. Двері зачинилися. Олена залишилася сама.
Розлучення пройшло швидко. Квартира залишилася Олені.
– Це тобі подачка, – так сказав Руслан.
Дачу довелося продати, гроші поділили. Руслан не надто переживав. Надто вже був захоплений новим життям.
Олена вирішила не опускати руки. Розуміла, що тепер вона має робити все сама.
Спочатку було важко, але поступово переживання почали вщухати. Олена записалася на курси живопису і онуки їй навіть якийсь невеликий блог зробили.
Загалом життя після розлучення у неї не закінчилося. А ніби друге почалося.
А що ж Руслан? Нове життя, яке він романтизував, виявилося далеко не таким райдужним. Інтерес нової пасії до нього швидко згас. Вона любила дорогі подарунки, ресторани й подорожі. Руслану було важко задовольнити її запити.
Та й здоров’я почало підводити. Тиск скакав, серце турбувало. Молода кохана швидко втомилася від скарг та постійних візитів до лікарів. За рік вона покинула Руслана. І залишилися у нього тільки борги і розчарування.
Звісно, Руслан намагався повернутися до Олени. Благав, щоб вона його вибачила.
Адже це в нього, мовляв, тільки криза була.
Але колишня дружина відповіла йому просто:
– Ти зробив свій вибір, Руслане. От і живи з ним…
Діти на такий вчинок батька теж образилися. Тому спілкувалися із ним досить рідко.
І Руслан зрозумів, що він не лише жінку втратив. А й з усією родиною стосунки у нього зіпсувалися.
Заради короткочасного захоплення віе втратив усе, що так важко будував цілих 40 років.
Але тепер уже не можна було нічого повернути…