Настя вже кілька тижнів відчувала, що щось не так.
Її наречений, Олексій, став дивним. Він нервував, коли йому приходили повідомлення, утікав, а телефон тепер взагалі не випускав з рук.
Можливо, вона б не запідозрила нічого поганого, якби не його часті затримки на роботі та роздратування, коли вона питала, де він був і кому дзвонив.
– З ким ти розмовляв?
– По роботі.
– А чому пішов на балкон?
– Бо не хотів, щоб ти відволікала мене, – огризнувся наречений Насті.
– Значить, я тебе відволікаю? Може, тоді мені з’їхати? Може, ми поспішили з тобою жити разом? – Настя вдала, що починає складати речі. – Поживу у батьків, мабуть.
– Настя… – голос Олексія змінився. – Пробач… Я дуже втомлююся останнім часом. Не треба нікуди їхати. Краще давай на вихідні з’їздимо до нашого улюбленого парку.
Закохані помирились.
Коли на вихідних Олексій та Настя гуляли парком, дівчина вирішила випити кави.
– Олексій, а давай посидимо в кафе? Каву з морозивом хочу.
– Ходімо, я куплю тобі в кіоску. Там не гірше, проте дешевше, – якось похмурнів Олексій. Хлопець швидко повів свою дівчину подалі від затишної тераси кафе. Настя навіть здивувалася.
– Олексію, я не хочу кави з кіоску.
– Та яка різниця? Все однакове скрізь! Ну, якщо тобі так сильно треба, то наступного разу сходимо в кафе. Ми вже пішли звідти.
Настя здивовано глянула на хлопця. Вони відійшли на 100 метрів.
Прогулянка була зіпсована. Як і настрій Насті.
«Можливо, Олексій має проблеми з грошима. Але ж він заробляє цілком непогано… куди ж усе витрачається? – Настя думала, думала… І все-таки не витримала і перевірила його телефон, поки коханий був у душі.
Повідомлення в банківському додатку та перекази на ту саму картку… по шкірі пробіг холодок. Він їй зраджує? Перекази були регулярними, суми були значними. У голові промайнуло безліч сценаріїв, один гірший за інший.
Дівчина. Колишня дружина, про яку він мовчав. Діти. Позашлюбні діти… Кредити, позики! Та що завгодно! Настя накрутила себе і накинулася на Олексія з розпитуваннями.
– Ми маємо поговорити, – сказала вона, коли Олексій вийшов із ванної. – Ти щось ховаєш.
– Про що ти? – він був здивований, але в очах промайнуло щось схоже на тривогу.
– У тебе хтось є? – спитала вона в лоб.
Олексій застиг, потім раптом засміявся.
– Боже, Настя, про що ти говориш? У мене нікого немає! – він сів поруч і спробував узяти її за руку, але вона відсторонилася.
– Тоді поясни перекази. На чию карту ти надсилаєш такі суми? – голос Насті зрадливо тремтів.
Олексій важко зітхнув.
– Це Марина. Моя сестра. Вона має проблеми.
Настя моргнула. Це було несподівано. Вона знала Марину досить поверхово. У них була різниця у віці 15 років і не було нічого спільного, окрім Олексія.
– Проблеми? Які ще проблеми?
– Вона по вуха у боргах. Розлучається з чоловіком, а на кредитках висять покупки. Марина ледве кінці з кінцями зводить. Ну і… я вирішив допомогти їй. Їй більше нема до кого звернутися!
– І ти навіть не спитав мене? Адже ми ведемо спільний бюджет! – у голосі Насті почулося обурення.
– Вона моя сестра! Що, я мав залишити її в біді? – Олексій підвищив голос.
Настя схопилася.
– Значить, тобі було просто взяти і подарувати їй такі гроші? Без обговорень? Отже, мені ти готовий купити лише дешеве морозиво, а сестрі віддати всю зарплату? – її голос тремтів.
Настя гримнула дверима і пішла в кімнату, залишивши Олексія в задумі.
– Слухай, я справді перегнув палицю. Треба було з тобою порадитись… Але ж це сім’я. Розумієш, ми з Мариною завжди були близькі. Вона мені замінила матір. – Олексій зітхнув.
Настя знала, що коли Олексію було 10 років, їхньої матері не стало. І деякі проблеми лягли на плечі Марини. Їй було тоді 20 років.
Минув час, і тепер допомога їй знадобилася. Олексій розповів про те, як сестру виставили з дому, коли її чоловік побачив борг із кредиток.
– Вона зараз живе у батька. Але їй реально дуже тяжко. Банки дзвонять, мотають нерви. Вона працює, але не може закрити весь борг одразу. До того ж… Вона, схоже, вагітна. Їй не можна хвилюватись.
– Гаразд, я розумію. Ми можемо дати їй грошей на закриття кредитки, але з однією умовою: вона має повністю припинити покупки, видалити всі маркетплейси та поставити ліміт на картку, запропонувала Настя.
– Дякую… Я знав, що ти зрозумієш, – полегшено сказав Олексій.
Настя кивнула. Тепер і вона почала заощаджувати, відмовляючи собі в дорогих покупках і розвагах, щоб допомогти Марині вибратися з боргів.
Марина почала приїжджати, розповідати про те, як їй важко і як вона бореться із цим всім.
А Настя вірила, що якщо вони переживуть це разом, їхні стосунки лише зміцняться…
Зусиллям усієї родини вони закрили борги… Але незабаром Настю чекав новий сюрприз.
Повернувшись додому, вона побачила на кухонному столі знайомі пакети з маркетплейсів.
– Олексію? – її голос був крижаним. – Що це?
– А, так так… Я купив дещо, він навіть не спробував приховати. – Нові гаджети, аксесуари для машини, та й… дещо по дрібниці.
– Ми ж домовилися, що після ситуації з твоєю сестрою ми не купуємо там нічого? – Настя схопилася за голову.
– Ну, я ж заробляю! Чому б не витратити на себе? – Він усміхнувся. – Тим більше, це не так уже й багато. І явно дешевше, ніж у звичайному магазині. Я навіть карту відкрив від цього маркетплейсу. Там є розстрочка.
– Ти чуєш себе? Яка розстрочка?! – У неї перехопило подих. – Я не купувала собі нічого, щоб допомогти твоїй сестрі! Я перераховувала кожну копійку, думала чим заплатити за квартиру, а ти просто забив на все і витратив гроші на нісенітницю!
– Настя, вистачить драматизувати, – Олексій махнув рукою. – Це просто покупки. Якщо хочеш знати, вони роблять мене щасливішими.
Вона раптом зрозуміла, що він не розуміє. Він навіть не намагається її зрозуміти.
– Тобі важливіші нові навушники, ніж наші стосунки? – сухо спитала Настя.
– Та до чого тут стосунки? – Олексій роздратовано потер скроні. – Ти просто хочеш контролювати все! Дай мені трохи волі! Марина більше не проситиме про допомогу. Ми тепер можемо жити собі.
Настя замовкла. Вона пішла до кімнати і довго думала. Вирішивши почекати, вона взяла паузу. Декілька тижнів вони просто жили разом. Олексій поводився як ні в чому не бувало, а Настя придивлялася.
І раптом… Вона побачила повідомлення. Телефон нареченого лежав перед нею на столі. Вона не змогла відвести погляд… і прочитала:
«Олексію… Я замовила собі кілька суконь, треба сплатити. У мене зараз нема грошей… Потім віддам. Тільки Насті не кажи».
Анастасія зрозуміла, що бореться сама. Настя намагалася допомогти, намагалася підтримувати, навіть терпіла поневіряння, але Марина не хотіла змінюватися, а Олексій не міг її змінити. До того ж Настя вже запідозрила, що Олексій не краща за сестру, коли побачила в його шафі приховані пакети з яскравим логотипом. І якби це було щось потрібне… Але ні. Олексій виявився таким самим марнотратним, тільки поки не встиг влізти в борги як сестра, бо заробляв більше за неї.
Настя мовчки зібрала свої речі. Їй було важко, але залишатися з людиною, яка не поважає її думку, не збирається змінюватись і тягне їх у фінансову прірву, вона не могла.
Коли Олексій повернувся з роботи разом із сестрою (Марина вирішила зайти на чай) і побачив валізу, навколо якої було викладено всі знайдені пакети з його покупками, його обличчя зблідло.
– Ти серйозно? Через якісь покупки?
– Не через покупки, Олексію. А через те, що ти не виправдав мою довіру. І я не збираюся чекати, поки до нашої квартири постукають пристави, щоб забрати майно.
У цей момент у кімнату зайшла Марина.
– Настя, ну ти чого? Це просто гроші. Ти справді хочеш піти через це?
– Так, хочу. Тому що це не просто гроші, це повага, довіра і стабільність. А в нас цього нема. І ніколи не буде.
– Олексію, скажи їй! Зупини її! Це ж нісенітниця! – Марина смикала брата за рукав, але той мовчав. Він вперше відчув, що Настя має рацію.
Настя розвернулася і пішла, залишивши його наодинці з горою непотрібних речей та усвідомленням, що тепер він один.
Минуло кілька місяців.
Олексій намагався повернути Настю, але та була непохитна. Вона почала нове життя, без чужих боргів і без людини, яка не змогла вчасно зупинитися. А Олексій та Марина залишилися з ящиками та полицями, наповнинеми нісенітницею, які нагадували про помилки. Адже пакети з маркетплейсів не замінять живих емоцій: кохання, добра… Їх не можна обійняти вночі. Вони не скажуть теплих слів. А кохання не купиш ні за які гроші.