– Дарино, до нас на вихідні їде родина мого брата та його теща.
– Знову? І що нам готувати? Продуктів немає, грошей на нього також.
– Я їх попередив. Звичайно, Ігор не дуже зрадів. Може, ще передумають.
– Краще б передумали, у мене висадка помідорів запланована, а потім усі вікна треба перемити, фіранки перепрати. Справ і без гостей вистачить. А якщо приїдуть, то все стане, доведеться готувати, мити. А попереду робочий тиждень, розсада й так вже велика. Ні! Олексію, ти будеш гостей приймати, а в мене розсада.
– У мене теж справи через них стануть. Були на Великдень, знову відпочити захотіли. Мені ще в моїй сауні треба все доробити, хочу вже собі паритись. Всю зиму чекав, щоб добудувати.
– Так, було б добре. А ти не думав, що вони до нас щотижня тепер їздитимуть. Лазня, шашлик, овочі. Ігор уже давно натякав. Тільки я не готова до таких витрат, у нас кредит, ремонти.
Олексій і Дарина купили будинок восени, не новий, але добротний і міцний. Все в будинку було зроблено, як у впорядкованій квартирі. Одразу переїхали, зробили невеликий ремонт під себе. Вирішили ще бонусом зробити собі справжню сауну. Брат Олексія сміявся, адже виросли всі у місті і раптом переїхали в село.
А потім зрадів, що можна відпочивати, в гості їздити. Це й почалося з настанням весни.
– Мені часті гості теж не дуже подобаються.
– А хай приїжджають! Ти залучи Ігоря до роботи, а я Юльку. Його тещу ми турбувати не будемо! Хоча їй, мабуть, і твоїх племінників вистачить. Чому їхні діти такі галасливі, наші були зовсім іншими у їхньому віці. До речі, наші діти поїхали до моїх батьків, там вони допоможуть і відпочиватимуть. Хлопчики вже більші.
– А я думав, вони мені допоможуть.
– У тебе буде Ігор, користуйся ним за повною програмою.
– Якщо це вдасться.
– Якщо не вийде, то в тебе буде неділя, Мишко й Грицько повернутися завтра ввечері.
Гості, які напросилися, не передумали і таки приїхали. Машина під’їхала зранку.
– Ну, як тут у вас справи? – запитала Ніна Іванівна, мати Юлі.
– Добре. Як доїхали?
– Добре.
– Ну й чудово. Сніданок на столі ми вже поїли, а потім за роботу.
– Дарино, ти нічого не переплутала? Ми відпочити приїхали, ми маємо вихідні.
– А в нас також вихідні, все треба встигнути. Олексій доробляє он сауну, якщо хочете…
– Коли він її зробить? Треба вже швидше обмити це діло, попаритися.
– Якщо хочеш швидше попаритись, то після сніданку йди йому допомагати.
– Ось ще! Ми відпочивати приїхали.
– Добре, тоді сауни не буде. Коли смажитимемо шашлик? До обіду чи ввечері?
– Чим раніше тим краще.
– Ну, тоді з вас обід.
– А ви? Ми ж гості!
– А ми приєднаємось, коли все буде готове. До речі, не забудьте прибрати за собою зі столу. В мене багато справ.
Дарина взяла ящик із розсадою і пішла на город. Вона чула незадоволені розмови Ігоря та Юлі через відчинене вікно.
Ігор нікуди не пішов, Олексій працював наодинці.
Юля працювати теж не збиралася, якщо чоловік сидить, то й вона з місця не рушить. Мати Юлі просто дивилася телевізор.
Діти, двоє хлопчиків семи і п’яти років були надані самі собі, і через дві години зникли з видимості. Батьки та бабуся про них не згадали, доки їх не привів сусід. Виявилося, що ці шибеники пробралися до нього на подвір’я і бешкетували з кішкою та собакою.
Розсада зайняла своє місце у теплиці, настав час обіду, але шашликами й не пахло. Олексій і Дарина зайшли у хату і зустріли незадоволених гостей.
– Я не зрозумів, а де обід? Хто нам казав про шашлик? – почав Ігор.
– Ми працювали, а шашлик мав смажити ти. Де ж він?
– А м’ясо де?
– Тебе Олексій учора попередив, у нас немає м’яса, ми не тримаємо хазяйство.
– А…
– А купити у нас немає грошей, ми витратили на будматеріали та теплицю. А ще маємо кредит. Тому й сказав тобі вчора брат про м’ясо.
– А у вас кредиток немає?
– А нам не дали. Але нам і не треба. Значить, м’яса немає. Зараз я швидко зварю суп, обід буде.
Дарина пішла готувати, зі столу після сніданку так ніхто й зволив прибрати. Звісно, вони ж гості.
– Даринко, діти не їдять такий суп. – Сказала Юля, – Тут капуста! З тушонкою?
– Іншого немає. Можу зварити їм кашу чи яйця підсмажити. Зі сніданку залишилися сирники.
– Є у вас хоча б сосиски.
– Ні, ви ж учора подзвонили о десятій вечора. Ми не розраховували на гостей, і в магазин не ходили, багато справ. Можна було привезти.
Діти з’їли суп, попросили добавки і знову побігли надвір. Там капуста, яку вони не їдять! З’їли і слова не сказали, тільки ложки стукали.
– Бідолашні діти! – Пожалкувала своїх хлопчиків Юля. – Вони так зголодніли, що суп з’їли. Зазвичай вони його не їдять.
Дарино лише усміхнулася
– Після ситного обіду, потрібно поспати. – сказав Ігор.
– А попаритись коли?
– А що, все готове?
– Допомога твоя потрібна.
– Ні, я після обіду не можу, треба відпочити.
Дарина знову сказала про посуд, але відповіді не отримала. Тільки подумала про посудомийку, зараз би вона їй знадобилася. Місце для неї є, а ось грошей поки що немає. Довелося прибирати зі столу і мити самій. Потім вона почала мити вікна.
– Даринко, невже так важливо саме зараз цим займатися, коли у вас гості, – почав бурчати Ігор.
– Вікна після розсади, а в гості ми вас не чекали. Треба було заздалегідь попереджати і домовлятися.
– А фіранки навіщо зняла, сонце просто у вічі світить. Я ж спав!
– Не дитячий садок, у нас тиха година не передбачена.
Після миття вікон Дарина взялася за вечерю. Приготувати з нічого таку компанію було складніше. Їхні діти в їжі були не вибагливі, могли і просто кашею повечеряти з молоком. Для гостей Дарина вирішила приготувати плов із курки, іншого м’яса у морозилці не було.
– Це що, каша з морквиною? Салат із капусти?
– Це плов. Хто не хоче, є проста каша. Чим багаті.
Діти знову все з’їли. Апетит у них виявився дуже гарним, незважаючи на вигуки їхньої матері, що вони нічого цього не їдять. Навіть звичайний салат із капусти їм дуже сподобався.
– Ну що, сауна готова? – Запитав Ігор.
– Та була б готова, якби ти допоміг, а так ще не скоро.
– А що так? Ти братику відлиюєш! Напевно спав там по обіді.
– Сплять у нас гості.
– Саме так, ми гості, а ви нас не розважаєте.
– А ви могли б нам допомогти, а потім разом відпочили б. Ну, відпочивайте.
– Якось у вас не цікаво, а сумно. М’ясця немає, пінного немає, погано ти брат підготувався. Вихідні нам не сподобалися, мало було.
– Мало? Але ж ми тоді домовлялися, що ви теж привезете м’ясо та овочі. Ви ж привезли тільки сосиски для дітей.
– Овочі в село? Це ж смішно!
– Дуже смішно у травні місяці.
До дев’ятої вечора додому приїхали Мишко та Грицько.
– Мамо, тут бабуся нам пиріжків насмажила. Ну і ще щось.
– О, пиріжки! – Зрадів Ігор. – А ти Даринко, чого нас ніколи не частувала пиріжками? Пиріжки ми любимо, наступного разу, щоб були.
– Не будуть! Ніхто з вас не допоміг, тож пригощайтеся тим, що готую. Каша з морквою, суп із капустою. Про пиріжки та м’ясо й не думайте.
– І про сауну теж не мрійте. – Вставив Олексій.
– Це що таке було?
– Перевірка. Хто не працює, той не…
– Ти нас…
– Ні, не дорікаю. Хочете у гості, попереджайте заздалегідь.
– І ви попереджайте, що працювати треба і продукти купувати.
– Я ж ясно сказав учора. М’яса немає, грошей нема.
– Ми їдемо!
– Залишайтеся, є ще один вихідний.
– Ну ні!
Ігор та вся його родина поїхали і більше не приїжджали. Спілкувалися, але село це не для них.
А сауна була в неділю.