Ніна Петрівна все своє свідоме життя прожила в селі. Жінка мала непростий характер, про що не з чуток знали не тільки її родичі, а й сусіди.
Щоразу, коли син Олексій та невістка Марія приїжджали в гості, Ніна Петрівна зустрічала їх із усмішкою.
Проте тішилася жінка не стільки самим родичам, скільки безплатною робочою силою.
– Нарешті ви приїхали! – радісно вигукнула Ніна Петрівна. – Я вже думала, ви зовсім забули до мене дорогу!
– Ми не забули, мамо, – відповів чоловік. – Просто у нас багато справ у місті.
– Справи, справи, – невдоволено промовила пенсіонерка і похитала головою. – А в мене тут город, що сам себе не прополить. Та й у хаті порядок навести треба. Ви ж не хочете, щоб я жила в безладі?
Марія мимоволі скривила обличчя. Кожен візит до свекрухи був для неї ще тим випробуванням.
Ніна Петрівна не просто чекала на допомогу – вона просила її, і з кожним разом вимоги ставали все наполегливішими.
– Ми щойно приїхали, – обережно сказала Марія. – Може, спочатку трохи відпочинемо?
– Відпочинете? – здивовано промовила свекруха і примружила очі. – У мене тут не курорт! Приберіть поки що в будинку, а я зроблю чай. І так, не чіпайте моє ліжко: не люблю, коли сторонні мій матрац лапають.
Олексій та Марія обмінялися сумними поглядами. Вони вже давно не дивувалися з такої поведінки родички.
Будь-яке посягання на особисті речі жінка сприймала як образу, чіпати їх можна було тільки з її дозволу.
– Добре, мамо, – спокійно промовив Олексій, намагаючись виглядати життєрадісним. – Ми зараз же приберемо в кімнатах.
У будинку справді було брудно. На полицях лежав пила а по кутках зібралося павутиння.
Олексій узяв віник і почав підмітати, а Марія протерла пил і вимила підлогу.
Незабаром у повітрі рознісся запах свіжозавареного чаю, і Ніна Петрівна покликала подружжя на кухню.
– Ось, молодці! – похвалила вона парочку. – А тепер розкажіть, як у вас справи у місті. Невже все так добре, як ви кажете?
– Так, все нормально, – нерозумно промовила Марія. – Працюємо, як завжди.
– Це добре, – діловито промовила жінка. – А в мене тут город! Ви б хоч раз у житті допомогли мені з ним! Влітку я сама не впораюся.
Олексій мимоволі напружився, бо знав, що якщо він зараз не погодиться, то Ніна Петрівна почне дорікати йому з Марією в байдужості.
Він уже давно звик до того, що матері було все одно, як у них із дружиною справи.
В останні роки вона іноді питала про них, але ніколи не вислухала відповіді до кінця.
– Добре, мамо, – промовив чоловік і важко зітхнув. – Ми допоможемо тобі з городом. Коли розпочнемо?
– Завтра! – радісно відповіла Ніна Петрівна. – Вранці, як тільки розвидниться, і почнемо, а зараз можете відпочивати. Тільки дров наколи.
До вечері син виконав усі доручення, і сім’я зібралася за столом. Ніна Петрівна розповідала про свої справи, а Олексій та Марія лише кивали, намагаючись не заглиблюватись у розмови.
Після того, як подружжя поїло, Марія помила посуд і попрямувала до кімнати, щоб відпочити.
– Не забудьте, що я маю ще й сад! — гукнула свекруха. – Я не можу все робити одна!
Невістка лише втомлено кивнула у відповідь і зникла з поля зору. На той момент усі її думки були тільки про те, як би скоріше дістатися до ліжка.
Наступного ранку, коли перші промені сонця пробилися крізь вікна, Олексій та Марія вже були на ногах. Ніна Петрівна чекала їх на вулиці, з лопатою та відром.
– Ну, що, готові? – завзято запитала вона. – Давайте, не будемо марнувати часу.
Робота на городі виявилася тяжкою. Крім прополювання пенсіонерка просила прибрати компостну яму.
Щоразу, коли вони робили щось не так, Ніна Петрівна не скупилася на коментарі.
– Ні, не так! – сердито кричала жінка. – Як вас, ще з роботи не звільнили? Ви ж елементарні речі зробити не можете.
Марія ледве стрималася, щоб не відповісти свекрусі грубістю. Олексій помітив роздратування на обличчі дружини і вирішив втрутитися.
– Мамо, давай ти просто покажеш, як це робиться, і не сваритимемося, – м’яко промовив чоловік.
– Я не сварюся, я навчаю вас життя, а це дві великі різниці! – невдоволено промовила Ніна Петрівна.
– Давай ми з Марією самі все доробимо, а ти краще йди додому і приготуй поїсти, – примирливо запропонував син.
За кілька годин Олексій та Марія, втомлені, повернулися до хати.
– Ось бачите, як добре попрацювали! – задоволено сказала Ніна Петрівна. – Тепер можна й відпочити.
Подружжя сіло обідати, і Ніна Петрівна знову почала розповідати про свої плани на решту дня.
– Може, краще ми приїдемо наступними вихідними і тоді доробимо решту роботи? – роздратовано запитала Марія. – Нам ще до дому треба доїхати і хоч трохи відпочити перед робочим тижнем.
– Ви завжди так кажете, – ображено промовила свекруха, – а потім не з’являєтеся. Гаразд, їдьте додому. Тільки грошей не забудьте залишити на ліки.
– Давай я сам куплю тобі потрібні пігулки, або що там тобі потрібно, – дбайливо запропонував Олексій. – Навіщо тобі зайвий раз у місто на автобусі мотатися?
– Чого це раптом? Думаєш, що я зайвого чогось куплю? Грошей стало шкода? – підозріло запитала мати. – Не думала я, що ти таким жадібним виростиш! Рідній матері копійку пошкодував…
– Нічого я не пошкодував, ось гроші, – ображено промовив чоловік і поклав на стіл купюри.
Ніна Петрівна мовчки взяла її та швидко сховала в кишені халата. Після цього подружжя попрощалося з Ніною Петрівною та поїхало додому.
Олексій щомісяця давав матері гроші на її витрати, бо жінка отримувала мінімальну пенсію, і їй не вистачало грошей на нормальне життя.
Буквально за кілька днів після повернення додому, Олексію зателефонувала матц і попросила тридцять тисяч гривень на корекцію зору.
– Що в тебе з очима? Ти ж ніколи не скаржилася, – стривожено спитав син.
– Треба терміново зробити корекцію, – впевнено заявила жінка.
– Це точно, чи просто «спеціалісти» хочуть гроші витягнути з тебе? – скептично поцікавився чоловік.
– Не розводять. Вистачить шукати відмовки, або привези мені гроші, або скажи чесно, що тобі немає діла до мого здоров’я, – сердито промовила Ніна Петрівна.
– Коли потрібні гроші? – роздратовано відповів Олексій.
– Завтра, тож поквапись, – промовила мати і поклала трубку.
Чоловік про все розповів дружині та попросив її увійти в становище, оскільки сума, необхідна матері, була суттєвою для їхнього бюджету.
Марія хоч і не любила свекруху, але дати жінці гроші на процедуру погодилася.
Наступного дня Олексій відвіз матері необхідну суму та додав від себе пʼять тисяч на супутні витрати.
Ніна Петрівна з радістю прийняла цей дар і швидко вивела сина з дому.
З того дня чоловік постійно дзвонив матері і питав про майбутню процедуру на очі, чим сильно діставав її.
– Цієї п’ятниці процедура! Чого причепився? – роздратовано спитала жінка. – Як зроблять, подзвоню та розповім.
– Мамо, я просто хвилююся за тебе, – спробував м’яко пояснити син.
– За гроші ти свої переживаєш. Все, не докучай мені до п’ятниці, – сердито відповіла Ніна Петрівна і скинула дзвінок.
Олексію стало шкода матір, і він вирішив у п’ятницю разом із Марією приїхати до неї додому, щоб навести лад і приготувати поїсти.
Чоловік знав, що де лежить запасний ключ від будинку, тому потрапити в будинок для нього не склало особливих труднощів.
– Може хоч зараз витрусимо покривало з ліжка Ніни Петрівни та матрац? Вона ж явно сама цього ніколи не робила, – запропонувала Марія, закінчивши приготування.
– Хороша ідея, потім просто повернемо все, як було. Вона навіть не помітить, – погодився на її пропозицію чоловік.
Подружжя увійшло до спальні і зняло постільну білизну. Піднявши матрац, вони остовпіли: під ним лежала пристойна купа грошей.
Але не встигли Олексій з Марією обговорити знахідку, як у хаті рипнули вхідні двері.
– Олексію, ти чого приїхав? Чому мене не попередив? – з порога заголосила Ніна Петрівна. – Я від сусідів поверталася і твою машину бачу. Наступного разу попереджуй, бо мало що…
Нарешті пенсіонерка дійшла до спальні і застигла, побачивши родичів, що стояли над її ліжком.
– Мамо, звідки у тебе стільки грошей? – здивовано спитав син.
– Тобі яка справа? Назбирала! Чому ви в мене під матрацом лазите? – сердито вигукнула Ніна Петрівна.
– Ми з Марією думали, що ти на процедурі і вирішили прибрати, поки тебе вдома немає, – розгублено промовив Олексій.
– А ви, до речі, чому не на процедурі, – підозріло дивлячись на жінку, спитала невістка.
– Чого ви до мене пристали? Перенесли, – з викликом відповіла свекруха.
– Покажіть, будь ласка, договір із клінікою. Хочу подивитися, що це за контора, яка так легко переносить заплановані процедури, – скептично промовила Марія.
– Немає жодного договору, і процедура мені не потрібна. Задоволена? Мені просто не вистачало грошей на путівку в санаторій, – у серцях випалила свекруха і одразу пошкодувала.
– Мамо, ти чого? Ми тобі останні гроші з карти зняли, – засмучено промовив Олексій і пішов до виходу.
Мати спробувала зупинити сина, але чоловік впевнено вийшов із чогось будинку і сів у машину.
Марія спішно пішла за ним. Тільки через тиждень Олексій розтанув і змін поговорити з Ніною Петрівною.
Жінка попросила вибачення за обман, але гроші повертати відмовилася, пояснивши це тим, що давно мріяла про відпочинок.
Подружжя махнуло на неї рукою і перестало просити повернути свої кошти. Невдовзі Ніна Петрівна купила путівку і поїхала в санаторій.
Ось тільки з того дня Олексій перестав давати матері гроші, натомість він сам купував для неї необхідні все необхідне.