Відзначивши Новий рік із чоловіком та рідними, Ганна почувала себе найщасливішою. Вона розраховувала, що вихідні проведуть разом із Олегом, але у чоловіка раптово з’явилася робота, і він повинен був вийти вже другого числа. Про спільний відпочинок можна було вже й не мріяти, але найголовніше було те, що вони разом. Жили душа в душу, майже не сварилися. Мріяли про дітей та планували пройти обстеження, щоб розпочати підготовку до вагітності. Ганна хотіла, щоб все пройшло добре, а малюк народився здоровим.
Вирішивши, що сидіти вдома не слід і треба набиратися сил, жінка зателефонувала до своєї подруги, Віри, і домовилася зустрітися з нею в торговому центрі біля ковзанки. Хотілося розім’ятися і покататися трохи, але Віра одразу заявила, що в новорічну ніч погано спустилася зі сходів і тепер вона ніяк не встане на лід.
– Гаразд. Просто поп’ємо каву та побалакаємо, – погодилася Ганна.
– Як Новий рік відзначили? Все добре пройшло?
– Так. Просто чудово. Адже це перший новий рік, коли ми з Олегом стали чоловіком і дружиною. Навіть не думала, що свято може виявитися таким чарівним. Ми спочатку посиділи з рідними, а потім повернулися додому, відкрили пляшечку ігристого та дивилися фільми.
– Як завжди якісь заїжджені?
– Та яка різниця? Було чудово. Ми дивилися їх разом, розумієш? Я не знаю, як це пояснити, але я давно не проводила такого чудового часу. А ти з Павлом була чи з батьками?
Віра скривилася. Відносини з Павлом у неї нагадували справжнісінькі гойдалки: то вони сходилися, то розбігалися і кидали один в одного образами. Загалом, типова пара, яка не розібралася – добре їм одна з одною чи погано. Ганна вважала такі стосунки поганими, говорила подрузі, щоб та задумалася – чи потрібне воно їй. Віра тільки відмахувалася. Невже знову посварилися?
– Ми з ним розлучилися. Тепер вже остаточно. Хочу такого чоловіка, як твій Олег. Ось він не чоловік, а мрія… Красень і працьовитий! Завжди одягнений з голочки, стежить за собою і не ходить оброслий, а Павла помитися зайвий раз не допросишся.
Віра так захоплено говорила про Олега, наче сама в нього була закохана. Чомусь Ганні навіть стало трохи ніяково. Жінка любила свого чоловіка та довіряла йому, а от подрузі – не дуже. Що якщо Віра спробує відвести Олега? Звичайно, таке малоймовірне, але слід тримати руку на пульсі. Так сталося, що батька Ганни з сім’ї повела саме найкраща подруга матері. Потім жінка знову вийшла заміж. У Ганни склалися добрі стосунки з вітчимом, але життєвий урок вона з тієї ситуації витягла і завжди з підозрою ставилася до подруг. Про те, щоб пустити когось у свою душу і розповісти все про своє життя і зовсім не йшлося.
– Адже зійдетесь знову. У вас завжди так…
– На цей раз остаточно. Ну гаразд, що ми зараз про мене говоримо? Краще ти вихваляйся каблучкою, яку тобі чоловік подарував. Так і хочеться подивитись, як вона сидить на твоєму пальчику.
– Яка каблучка? – здивувалася Ганна. – Він мені нічого не дарував.
– Ну даєш, подруго! Як же не дарував? Стільки грошей за нього відвалив і зрештою забув про подарунок? Чи загубив? Біда, якщо загубив… вона ж понад шістдесят тисяч коштувала.
Більше шістдесяти тисяч? Це був би надто дорогий подарунок. Хоч чоловік і заробляв добре, але ж вони домовилися відкладати всі вільні кошти на покращення житлових умов. Цього року планували міняти квартиру на будинок, щоб дитина могла рости у своєму дворі. Саме з цієї причини домовилися обійтися без подарунків цього Нового року. Невже чоловік передумав? А якщо все-таки купив каблучку, то чому не подарував їй?
– А звідки ти знаєш, що він купував каблучку? – насупилась Ганна, подивившись з недовірою на подругу.
– Як звідки? Моя сестра двоюрідна, Світлана, працює ж у ювелірному. Я якраз у неї була. Ми чай у підсобці пили, коли він прийшов, а вона потім розхвалювала, який клієнт попався гарненький.
– Може, ти сплутала? У тебе зір завжди був неідеальний. З підсобки могла і не розглянути.
– Ображаєш, подруго! У мене чудовий зір. Поганим він був тільки для вчителів, щоб списати незнання матеріалу та лінь на проблеми із зором. Ти мені не віриш, чи що? Який сенс обманювати? Поїдемо прямо зараз до Світлани? Вона якраз на роботі. Чи зможе тобі копію чека за те число дати. Він же не готівкою розраховувався. Ось і переконаєшся, що я не обманюю.
Ганна хотіла відмовитись, але чомусь погодилася. Подумалося, що хай краще Віра сама переконається, що помилилася тоді, чим розноситиме всяке, як та сорока на хвості.
Однак як тільки Світлана зробила копію чека, у Ганни все попливло перед очима. Покупку справді зробив її чоловік. Але чому ж тоді не подарував?
– Мабуть, подаруночок він не для тебе купив. А чого дивуватися? У чоловіків же так завжди… поки у стосунках, то вони тобі й подарунки дорогі робитимуть, на побачення тягатимуть, а як тільки одружуються – все. Кінець казкової історії, – підказувала‚ Віра.
– Ні. Це якась помилка…
– Скажи ще, що брат-близнюка з його ім’ям і прізвищем приходив. Я на власні очі його бачила. Ти краще задумйся, наскільки гіллясті ріжки тобі могли наставити.
Ганна була сама не своя. Вона довіряла чоловікові і не чекала каверзи з його боку. Хіба міг він зрадити її? Адже Олег любив її… вони жили душа в душу? Яка зрада? Не хотілося у це вірити.
– Ну гаразд. Тоді я поїду зараз до нього на роботу і просто спитаю, що це таке, – впевнено кивнула Ганна.
– Давай… Якщо що, набирай. Я готова скласти тобі компанію та стати твоєю подушкою для сліз.
Ганна тільки спохмурніла. Щоразу, коли вона зустрічалася з Вірою, казала собі, що більше не зватиме подругу кудись… та й взагалі спілкуватися з нею. З заздрощів Віра часто говорила образливі речі, навіть замислювалася у тому, як прозвучать її слова. Можливо, вона не хотіла завдати переживань… чи навпаки намагалася зачепити за живе? Відповіді на ці запитання Ганна не мала.
Приїхавши до офісу чоловіка, Ганна дізналася від секретарки, що сьогодні чоловік і не приїжджав зовсім. Куди він тоді поїхав? Його робота не передбачала виїзду за межі офісу. Душа була не на місці. Страшно переконатися, що тебе обманювали весь цей час.
Вийшовши надвір, Ганна зателефонувала Олегу.
– Коханий, а ти де зараз? – Запитала жінка, намагаючись приховати тремтіння голосу.
– На роботі, сонечко. Скоро вже звільнюсь. Я теж скучив дуже сильно, але сьогодні прямо раніше вибратися не виходить.
На роботі. Його слова крутилися в голові.
Якби він сказав, що вирішив заскочити до батьків, сумніви б розвіялися, але такий обман не давав спокою.
Ганна приїхала додому, але не мала сил братися за приготування вечері. Вона просто сиділа та чекала, коли чоловік приїде. Можна було почати стежити за ним, щоб вивести на чисту воду, але на це витратилося б набагато більше нервових клітин, ніж на відверту розмову. Якщо Олег спробує обманути, Ганна все обов’язково зрозуміє.
Чоловік приїхав із букетом квітів у піднесеному настрої. Він зрозумів, що щось не так і спробував з’ясувати. Ганна все намагалася підібрати правильні слова, але в результаті в лоб заявила, що вона приїжджала до чоловіка в офіс і його там не було.
– Чого ж ти туди поїхала без попередження? Звісно, мене там не було. Я був в іншому місці.
– У якому іншому?
– Ганно, скажи щиро – ти мені не довіряєш? Я жодного разу не дав тобі приводу, щоб ти ревнувала і шукала каверзи в моїй поведінці. Так чому ти тоді поводиться так, наче я зрадив тебе.
– Я не знаю… У мене ще є дещо.
Ганна встала і підійшла до комода, на якому стояла її сумочка. Діставши з неї чек, вона простягла чоловікові. Олег якийсь час дивився, а потім шумно видихнув і пішов до ванної кімнати. Умившись, чоловік повернувся до дружини. Ганна вже була готова почути жорстоку правду. Вона намагалася заспокоїти себе, але все всередині розривалося від хвилювання. Страшно, коли все підтвердиться. Стільки надій та спільних планів на майбутнє… важко буде втратити все це.
– Ти стежила за мною? Чому? Тільки одне питання… Чим я заслужив на таке ставлення до себе?
– Не стежила. Я зустрілася сьогодні з Вірою. Вона бачила, як ти купував каблучку. Ти не знав, що її сестра працює у тому ювелірному.
– Та хоч вона сама там працює… Невже ти повірила їй і одразу вирішила, що я купив це в подарунок іншій жінці? Я тебе просив якнайменше спілкуватися з Вірою. Вона мені ніколи не подобалася, а останнім часом вона надто активно підбивала до мене клини. Звичайно, я одразу посилав її подалі. Коли ми були на її дні народження, я прямо сказав, що ще один натяк з її боку, і я розповім тобі правду. Мені не хотілося руйнувати ваші дружні стосунки, але тепер тобі доведеться обрати – така подруга чи чоловік. Що щодо каблучки… Візьми мій телефон і подивися історію переказів у додатку банку. Подивися листування з начальником. Подивися сама, адже мої слова навряд чи переконають тебе. Поки ти дивитимешся, я прийму душ.
Не час корчити із себе горду та незалежну – Ганна чудово розуміла це. Вона прочитала листування чоловіка з начальником, переглянула історію переказів і розуміла, яка не розумна була у своїй недовірі. Начальник був у відрядженні і ніяк не встигав купити подарунок для своєї дружини, він надіслав фотографію та розмір каблучки, яку потрібно купити, попросив вибрати для нього відповідний футляр і перевів Олегу суму трохи більше за його допомогу.
– Подивилася? – з усмішкою спитав Олег, повернувшись із душу.
– Вибач…
– Не варто вибачатися. Я спочатку розлютився, але поки приймав душ, подумав, що в цьому немає нічого поганого… Будь-яка на твоєму місці могла б одразу подумати про зраду. Звичайно, неприємно, коли голову коханої людини відвідують такі думки, але це не страшно. Я не образився, а навіть вдячний тобі за те, що ти не стала накручувати себе і одразу вирішила про все поговорити. Для цього приїжджала до офісу?
Ганна кивнула головою. Питання з офісом все ще залишалося невирішеним.
– Якби ти зателефонувала і попередила, що приїдеш, я дав би тобі нову адресу. У нас відкривається нова філія, якраз у тому районі, де ми вибираємо собі будинок. Поки говорити про щось занадто рано, але маю всі шанси отримати посаду начальника цієї філії. Це вже інша заробітна робота, хоч і зобов’язання також додадуться. Саме з цієї причини я погодився працювати навіть у вихідні, щоб проявити себе. Хотів зробити тобі сюрприз, порадувати, коли вже достеменно стане відомо, але я не хочу, щоб ти продовжувала сумніватися в мені. Завтра можеш покататися зі мною. Роботи у нас багато не буде, тому впораюся швидко, а потім проїдемося ще раз по району, щоб напевно переконатися, що хочемо переїжджати саме туди.
Ганна нерішуче підійшла до чоловіка, побоюючись доторкнутися до нього. Вона почувала себе винною, але Олег не сердився. Він обійняв кохану, поцілував у маківку і прошепотів, що ніколи не зрадить її, а якщо раптом трапиться щось, і він втомиться від стосунків, то не ховатиметься і прямо скаже про це в ім’я всього світлого, що було між ними.
– Але ти не дочекаєшся….
Ганна заспокоїлася. Вона вирішила, що давно слід було вже перестати спілкуватися з Вірою. Якщо подруга справді намагалася чіплятися до її чоловіка, то яка ж вона подруга тоді?