Олена та Віталій хотіли влаштувати маленьке весілля лише для найближчих людей. Вони самі назбирали гроші, займалися організаційними моментами і були сповнені рішучості влаштувати гарний вечір без зайвої помпезності та метушні. Батьків закохані самі попросили не втручатися та не хотіли нікому доставляти проблем. Родина з боку нареченої поставилася з розумінням і лише готувала подарунки молодятам. А ось мати нареченого на майбутнє весілля сина мала свої погляди.
– Ми не можемо не запросити дядька Толіка з родиною, тіткою Люду з доньками та Ігоря Петровича з дружиною та двома дітьми, – говорила Ніна Василівна, підсовуючи синові та майбутній невістці принесений із собою список своїх гостей.
– Хто всі ці люди і чому вони мають бути присутніми на нашому весіллі? – не розумів Віталій.
– Це наші родичі та дуже шановні люди, – ображалась Ніна Василівна. – Ти маєш знати їх.
– Але я їх не пам’ятаю, і взагалі не розумію, навіщо їх запрошувати, – нервував Віталій. – Я їх не знаю, вони не пам’ятають мене і ця показова радість від зустрічі раз на сто років нікому не потрібна.
– Ти не правий, я прошу поваги до своїх родичів, – гнівалася Ніна Василівна.
– Просто ми розраховували влаштувати маленьке весілля на двадцять чоловік, а у вас список на дев’ятнадцять гостей без урахування наших, – крутила папірець у руках Олена.
– Нічого, перегляньте свої плани, – сердито міркувала Ніна Василівна.
– Ми виходимо зі своїх планів та фінансових можливостей, тому просимо поставитися з розумінням, – виправдовувалася дівчина. – У нашій родині теж є багато далеких родичів, кумів та добрих знайомих. Запросити всіх на наш маленький бенкет неможливо, та й не має жодного сенсу.
– Я ваше рішення не заперечую, а ви в мої справи не втручайтесь, – говорила Ніна Василівна. – Невже я не маю права голосу на весіллі єдиного сина?
– Маєш, і ми готові врахувати твої побажання щодо меню, музики чи декору, – ледве стримувався Віталій. – Але запрошувати натовп незнайомих нам людей, незрозуміло з якою метою ми не будемо.
– Якщо ви проти моїх гостей, то й проти мене самої, – не витримала Ніна Василівна.
Молоді засмутилися, переживали сильно і навіть не знали, що робити далі. Вирішили порадитись з батьками Олени. Ті поставилися до ситуації з розумінням та стали на бік молоді. Світлана обіцяла з майбутньою свахою це питання докладно обговорити і переконати її відмовитися від такого необдуманого кроку. Ось тільки вийшло ще гірше, бо Ніна Василівна себе накрутила, потім синові сварку влаштувала.
– Значить, ще не встиг одружитися, а вже бігаєш майбутній тещі на мене скаржитися, – обурювалася вона. – Ось вона подяка, виростила сина, а він тепер від матері готовий відмовитися і тільки у бік майбутньої дружини дивиться.
– Ні від кого я не відмовлявся і не збираюся цього робити, – виправдовувався Віталій. – Просто ми з Оленою справді переживаємо, поділилися з її батьками, і вони вирішили обговорити цю тему з тобою.
– А що тут обговорювати, ви на ноги ще встати не встигли, а вже запишалися і заїлися, вже від рідні відмовляєтесь, – обурювалася Ніна Василівна. – Можна подумати, що я попросила так багато.
– Але йдеться не про парочку людей, щоб можна було якось підкоригувати наш план, – втрачав над собою контроль Віталій. – Ти вирішила привести на наше весілля натовп гостей, рівний нашим планам, і тепер сама ображаєшся.
– Значить так, якщо на те пішло, то далі нам говорити нема про що, – заявила Ніна Василівна. – Якщо вам не потрібні мої гості, то і я не потрібна. Вам до цих людей немає діла, а я планую в майбутньому з ними спілкуватися.
– Ну, влаштуй невелике свято для них після нашого весілля, – пропонував Віталій. – Я готовий допомогти грошима у купівлі продуктів на стіл. Ми з Оленою для вигляду навіть заскочимо на годинку, всім слова подяки скажемо і залишимо вас спілкуватися в приємній компанії.
– Значить, ваші гості будуть у ресторані круто відпочивати та делікатеси поїдати, а моїм можна накришити ковбаси та сиру на тарілку, та й усе? – рознервувалась Ніна Василівна.
– Ми накриємо гарний стіл, якщо ви всі між собою знайомі, то й проведете час за приємним спілкуванням, – умовляв Віталій матір.
– Я все зрозуміла, – театрально закочувала очі Ніна Василівна. – Врахуй, раз мені не можна привести своїх гостей, то й самій на цьому весіллі робити нічого.
– Це як? – Здивувався хлопець. – Ти, правда, готова проігнорувати весілля єдиного сина тільки через бажання пустити пил в очі якимось троюрідним сестрам і племінникам?
– Я все сказала, і далі не бачу сенсу цю тему обговорювати, – підсумувала Ніна Василівна.
Віталій сам засмутився, потім нареченій розповіддю про позицію матері. Особливо важко на такі випади реагували батьки Олени, котрі зовсім не розуміли позицію свахи.
– Погано буде виглядати, якщо мати нареченого на весілля не прийде, – переживала Світлана. – Відразу питання почнуться, всі думатимуть, що їй невістка не подобається, і взагалі вийде не найкращий початок сімейного життя.
– І що нам у такому разі робити? – не розумів Віталій. – Якщо слідувати такій логіці, то і вам прийдеться всіх своїх родичів кликати, збереться список на сто персон.
– Ми для себе це питання вирішили, жодних своїх гостей на ваше весілля кликати не збираємось, – заспокоювала молодих Світлана. – Тільки не знаємо, що робити, бо після минулого спілкування з Ніною я вже не готова втручатися та думаю, що можу тільки все зіпсувати.
Віталій знову спробував з матір’ю поговорити, але вона пішла на принцип. Потім вони з Оленою разом торт купили, у гості прийшли та намагалися донести свою позицію. Молоді просто просили її не відмовлятися прийти на весілля і навіть пропонували нічого не дарувати, а заплановані на подарунок кошти потім витратити на гуляння зі своїми родичами.
– Ми не злидні, у подачках не потребуємо і тут вже справа принципу, – парирувала Ніна Василівна. – Якщо для вас не важлива моя думка і цінності, то й говорити більше нема про що.
– Значить, ти все вирішила, і на наше весілля не прийдеш? – вирішив уточнити Віталій.
– Це не я вирішила, а ви не хочете бачити моїх гостей, тому не бачу сенсу продовжувати тему, – парирувала жінка. – Насправді все просто: ви виявляєте повагу та запрошуєте всіх моїх гостей за списком, я готова забути про колишні образи.
Олена вже була готова скоротити деякі витрати на декор та розваги, пропонувала нареченому взяти кредит чи позичати гроші на запрошення родичів матері.
– Ні, – рішуче сказав Віталій. – Якщо мати вирішила шляхом маніпуляцій досягти своєї мети, краще відразу розставити все по своїх місцях.
– І що далі буде? – не розуміла дівчина.
– Буде заплановане нами весілля на двадцять чоловік, – впевнено казав він. – Якщо на ньому виявиться на одну гостю менше, то нехай у майбутньому мати на себе нарікає.
– Але це все одно твоя мати, – переживала Олена. – До того ж я переживаю, що вона може порахувати, що це я винна у ситуації і в майбутньому стане мені цим дорікати.
– Залиш мені це, – не здавався наречений. – Не думай про погане, готуйся до весілля, у нас все буде добре.
Ніна Василівна демонстративно не спілкувалася з молоддю та майбутніми родичами. За тиждень до весілля вона здавалася абсолютно байдужою до того, що відбувається, і не цікавилася процесом підготовки. Віталій сам вирішив матір відвідати, не ставши свою наречену навіть до відома.
– Раніше ти ставила ультиматуми, а тепер мій послухай, – сказав Віталій. – Кількість гостей та сценарій нашого весілля ніхто не змінюватиме. Присутня на ньому ти чи ні, тільки тобі самій вирішувати. Просто хочу нагадати, якщо на весілля не прийдеш чи сварку якусь влаштуєш, то потім, в принципі, спілкуватися нам не буде сенсу.
– Спочатку від родичів відмовився, тепер матір готовий забути? – Розсердилася Ніна Василівна.
– Або ти приймаєш наш вибір і поважаєш рішення, або думай, як знаєш, – стомлено відповів Віталій. – Тільки у випадку ігнорування не чекай потім запрошення на народження онуків. Вибір за тобою, ми тиснути не станемо.
У призначений день Ніна Василівна прибула на місце урочистості у ошатній сукні та з зачіскою. Вона приймала поздоровлення, сама говорила зворушливі промови і жодного разу не натякнула на недавню проблемну ситуацію.
Олена дивилася на це і таки переживала, щоб у майбутньому свекруха не ображалася на неї. Віталій здогадувався, що мати ще може потім йому висловити невдоволення. Але зараз це здавалося не важливим, оскільки він одружився з коханою дівчиною і вони зуміли влаштувати весілля своєї мрії. До думок, сумнівів та міркувань інших людей молодятам не було особливої справи.