Наталя плакала і ніяк не могла зупинитися. Як їй тепер жити одній з маленькою донькою?
Вона намагалася налаштуватися на те, що впорається, але в неї погано виходило.
З нею у палаті була ще одна дівчина.
Наталя знала, що Алла при пологах втратила малюка. Вона ні з ким не розмовляла і лежала обличчям до стіни.
Наталя, подумавши про неї, знову схлипнула, і раптом почула голос із сусіднього ліжка,
– Не плач, і так все погано, ще ти тут. Тобі чого плакати, у тебе ж донька народилася, живенька!
Наталя не знала, що й сказати, і промовила:
– Пробач, ти права, просто не знаю, як мені бути. Все навалилося одразу, і хлопець покинув, і жити ніде, ми ж з ним квартиру винаймали. А тепер він пішов до іншої, сказав про це перед пологами. Це він так мене наче пошкодував, що раніше не сказав! Грошей дав трохи і попередив, щоб у його життя не лізла. Він перепродажем техніки займається, свій дохід не показує і аліменти будуть мізерні, не буду з ним навіть зв’язуватися.
– А твої батьки?
– Батька немає, а у мами інший шлюб, не хочу їй заважати, – схлипнула знову Наталка. – Ой, ну що ти все про мене, а ти як?
– Я знала, що так буде, хоча все ж таки сподівалася, дитину хотіла. Але така доля значить. А чоловіка в мене теж немає, – Алла знову відвернулася.
– Вибач, – повторила Наталя…
…На ранок їй принесли доньку, але молока у Наталі не було зовсім. Вона знову розплакалася.
– Не плач! У тебе від нервів нема молока, зрозуміла? – намагалася її заспокоїти Алла.
Вчора вони з Наталею проговорили до півночі.
У них так багато було в житті схожого, в тому числі і те, що обидві були самі собі надані і допомоги чекати не було від кого.
– Смішно, а в мене молока повно, пообіцяли дати щось, щоб зникло, – сумно посміхнувся Алла.
– Ой не знаю, як я буду і за квартиру платити, а тепер ще й на дитяче харчування треба! А я ж мріяла дочку сама годувати, щоб здоровенька росла. Все в мене не так, Алло. А просити нікого не хочеться, але, напевно, доведеться, – сумно сказала Наталка.
– Не в однієї тебе так. Слухай, Наталю, а може нам разом спробувати? – раптом запропонувала Алла. – Молоко в мене є, квартиру орендуємо на двох, а далі подивимося, га?
– Ти що, годуватимеш мою доньку? Навіщо тобі це треба? – здивувалася Наталка.
– Ти згодна? – не пояснюючи, спитала Алла. – Ми ж з тобою подруги по нещастю, давай разом виживати?
Особливо вибирати не було з чого, і подумавши, Наталя погодилася.
Вони винайняли недорогу квартиру і почали жити втрьох.
Алла для маленької Люби стала молочною мамою.
З роботою було непросто, поки Алла абияк влаштувалася прибиральницею, а підмітати подвір’я подруги ходили по черзі.
Але було ясно, що це тимчасово. Тим більше, що Алла помітила, що Наталя її ревнує, коли вона годує маленьку Любочку.
Наталя тільки й чекала, коли закінчиться годування, і тут же брала доньку до себе на руки, зі словами: – Ти ж втомилася, Алло, іди відпочинь.
А Любочка до своєї молочної мами тяглася, починала плакати. Та й Алла теж до неї звикла й іноді їй здавалося, що Люба її донька.
– Наталю, напевно мені треба тобі дещо пояснити, – якось сказала подрузі Алла. – Ти ж питала, навіщо мені тобі допомагати?
– Так, ти знаєш, мені це досі неясно, – зізналася Наталка. – І ще, я звичайно розумію, що ти сина втратила, але дочку з тобою я не хочу ділити.
– Добре, сідай, я тобі все розповім, – посміхнулася Алла.
Наталя сіла поруч, здивовано дивлячись на подругу.
– Моя бабуся так би мовити, зналася на вяскому, трави там різні і все таке, – почала Алла. – Вона мене багато чого навчила. А коли перед тим, як її не стало, сказала, що знає мою долю і хоче мене попередити, щоб я їй не опиралася.
– І ти віриш у це? – здивувалася Наталка.
– Звісно, особливо тепер. Адже це бабуся мені сказала, що я ніколи не вийду заміж, навіть те, що мого синочка не стане при пологах, і що я годуватиму чужу дівчинку! – дивлячись прямо в очі Наталі, сказала Алла.
– Навіщо ти брешеш, так не буває? – не повірила Наталя.
– А ось і буває, а я ніколи не брешу, ти не помітила? Хочеш я доведу? Тобі твій хлопець обручку подарував, коли тебе обманював, що хоче з тобою одружитися?
– Ну, дарував, і що?
– Так ось, я відчуваючи, що з тобою поряд є щось темне, що тобі жити заважає. Не дарма ж моя бабуся була мольфарка, я такі речі теж відчуваю. Але тепер точно зрозуміла, що це була каблучка. На ній було все погане від тієї людини і тобі не щастило. А вчора я відчула, що нема цього. Ти ж її викинула?
– Ні, продати віднесла, а що? – Наталя очікувала почути все, що завгодно, але не це.
– Найголовніше, що її в тебе тепер немає. А значить все далі буде добре, – посміхнулася подрузі Алла. – І до речі, ти скоро зустрінеш саме ту людину, яка була тобі призначена долею насправді. А я поїду в село, в будинок моєї бабусі, і продовжуватиму її справу і допомагатиму простим людям.
Наталя недовірливо дивилася на подругу, але Алла продовжила:
– Між іншим, цей чоловік живе в нашому будинку у сусідньому під’їзді. І ти з ним скоро познайомишся!
– Ну і фантазерка ти Алло! – похитала головою Наталя, але настрій у неї чомусь раптом став просто чудовим!
Звичайно Наталя не сприйняла всерйоз це передбачення подруги.
Але за кілька днів вона гуляла біля будинку з Любою. Перевозила візок через високий бордюр і зашпорталася. І якби не чоловік, який проходив повз, Наталя б і сама не втрималася, і візочок теж.
А він так спритно її підхопив, і приємним голосом сказав, посміхаючись:
– Яка ви молоденька мама! Ви вже обережніші, а то чоловік сваритиметься, що дружина така необачна!
– А в мене немає чоловіка! – сказала невпопад Наталя.
І одразу подумала, що сказала це ні до чого.
Але той чоловік чомусь раптом зрадів:
– Ну і добре, що нема, значить буде, можна я вас проведу?
Наталці було так приємно, що тепер Андрій вечорами став супроводжувати її й доньку на прогулянці.
А коли він дізнався, що доньку звуть Любочка, то так смішно сказав:
– Та я просто любуюся з нашої Люби!
І сам тут же ж трохи зніяковів.
– Так, Наталко, ви мені дуже подобаєтеся, і я хотів би стати для вас і вашої милої доньки чоловіком, чоловіком і татом!
Так що вийшло все так, як і передбачила Алла.
Наталя з Андрієм незабаром побралися. Алла ж почала збиратися переїжджати в будинок своєї бабусі.
– А як же ж Любочка, Алло? Вона тебе так любить, ти її молочна мама! – засмучувалася Наталка.
Всі її ревнощі тепер як рукою зняло.
– Все буде добре, я чекаю на вас влітку в гості в селі, бо ж я все тепер зробила, як мені призначено долею. Дар наш родовий я передала Любі, бо ж Любочка моя молочна донька і вона теж тепер має дар. Люба буде для тебе й Андрія опорою в житті. Ну і мене не забувайте, ми ж рахуй поріднилися і я теж тепер не одна на білому світі.
…У долі багато що накреслено заздалегідь. Випробування неминучі.
А коли здається, що все зовсім погано, доля раптом усміхнеться і життя піде так, як призначено з небес…