Вагітність у Насті проходила важко, тому доводилося постійно перебувати під контролем спеціалістів та часто проходити огляди. Вона відвідувала жіночу консультацію при пологовому будинку, і жартома називала себе постійним клієнтом. Вони з Сашком дійсно сильно переживали і чекали на малюка, оскільки до цієї вагітності три роки марно намагалися завести дитину, тільки не виходило.
– Все буде добре, ми вже повністю готові до народження онука, – говорили її батьки, які купили гору подарунків.
– Ми теж не ликом шиті, – говорили його батьки. – Сашко у нас один син, тож у душі є багато невитраченого кохання, яке даруватимемо онукам.
Взагалі, Настя вважала, що їй пощастило з усіма родичами, і була цьому щиро рада. Рідня чоловіка з першої зустрічі прийняла її та підтримувала у всьому. Свекруха працювала бухгалтером у великій компанії, свекор керівником цеху на заводі. Вони завжди добре заробляли, тож допомогли молодятам купити квартиру, зробити ремонт та тепер обіцяли підтримувати матеріально після народження онука.
– Мені здалося, що я щойно на другому поверсі бачила твого свекра, – сказала якось Насті подруга, яка прийшла з нею на огляд для супроводу.
– Та облиш, – не вірила Настя. – Сама подумай, що такому суворому чоловікові робити у пологовому будинку? Швидше за все, ти просто помилилася.
– Може, ти й маєш рацію, – погоджувалась Світлана. – Просто чоловік був сильно схожий на нього. Настя і забула про слова подруги, лише через кілька днів у черговий раз прийшла до кабінету за результатами огляду і на першому поверсі пологового будинку зустріла свекра. Він тримав у руках новонароджену дитину, а поруч стояв хлопчик років тринадцяти.
– Тату, коли ми поїдемо додому? – хникав він. – Я не хочу робити ці фото з молодшою сестрою.
– Зараз прийде ваша мати, і тоді вирішимо, як бути і що робити далі, – говорив Петро.
Настя застигла від подиву та просто розглядала дивну картину. Свекор її не бачив, бо виглядав матір малечі. Незабаром з’явилася приваблива жінка років тридцяти п’яти і забрала новонароджену.
– Можемо їхати, – сказала вона. – Я забрала всі документи на дочку.
– Добре, бо в мене ще багато справ і треба додому потрапити вчасно, – відповів Петро. – Не хочу, щоб Ніна зайві запитання ставила.
– Дуже мило, мені дуже приємно це почути, – сказала незнайомка.
– Ми багато разів це обговорювали, нема про що далі говорити, – невдоволено сказав свекор і вирушив з усією командою в бік автомобіля.
До кабінету свого спеціаліста Настя зайшла зовсім розгублена, чим знатно його схвилювала. Подробиці щойно побаченої сцени розповісти не могла, тож просто послалася на втому. Всю дорогу додому вона намагалася зібратися та зрозуміти, як діяти далі. Вона завжди вважала шлюб свекрів ідеальним, а виявлялося все було зовсім не так. Петро мав другу сім’ю на стороні, а Ніна продовжувала пекти пироги і чекати на нього щовечора вдома. Цікаво, стала б вона так сильно старатися, якби дізналася правду.
– Не смій залазити до їхньої родини, – радила Насті мати. – Сама подумай, твоя правда торкнеться не тільки родичів чоловіка, а й вас із Сашком. Зараз можуть початися розбирання та з’ясування стосунків, що безпосередньо зачепить і вас. Тобі не можна хвилюватися, і взагалі, нехай все йде своєю чергою.
– Але у свекра у другій сім’ї підростає двоє дітей і ніхто про це не знає, – не могла заспокоїтись Настя. – Я випадково про це дізналася, він мене навіть не бачив, і тепер треба ухвалити рішення, що робити.
– Живи, наче нічого не сталося, і ти нічого не бачила, – переконувала її мати. – Не варто влазити в чужі стосунки.
– Але Ніна Вікторівна гарна жінка, а він її нахабно обманює і хтось повинен розплющити їй очі на правду, – не здавалася Настя.
Валентині вдалося переконати дочку хоча б поки що мовчати та придивитися до поведінки свекра. Вони з матір’ю домовилися повернутися до цієї теми після появи дитини, яка очікувалася за п’ять місяців. Весь цей час Настя не могла дивитися свекрам у вічі. Вона зневажала Петра, за його обман та зраду сім’ї. Насті було щиро шкода Ніну, яка стільки років жила в обмані. Потім вона думала про почуття Сашка, для якого батько був справжнім прикладом для наслідування протягом усього життя.
– Для єдиного онука ми підготували шикарний подарунок, – розповідав Петро, святкуючи виписку з пологового будинку Насті та маленького Павлика.
– Ну чому ж одразу єдиного, я впевнена, у вас ще будуть онуки, – сказала, не подумавши Настя, і осіклася після цієї фрази.
– Нам втішно чути, що ви ще плануєте дітей, – раділа Ніна. – Ми завжди хотіли велику родину, тільки я після появи Сашка більше не могла мати дітей.
– Нічого, головне, що ми стільки років разом, любимо одне одного, виростили сина і вже онуків дочекалися, – пафосно говорив Петро.
Насті стало неприємно від лицемірства, і вона не знала, як довго і далі зможе мовчати. При солодких словах свекра і показних зізнаннях вона відразу згадувала підлітка, його маленьку сестру та їхню маму. Напевно, їм Петро теж розповідав про велике кохання та відданість, звинувачуючи законну дружину в підлості. Вдома він співав серенади і здавався ідеальним чоловіком, від чого у Насті зводило вилиці.
– Я більше не можу мовчати і хочу розповісти вам неприємну правду, – сказала Настя, за кілька днів запросивши свекруху в гості. – Павлик спить, ми з вами зараз одні і настав час поговорити.
– Я слухаю, – погоджувалась Ніна Вікторівна. – Щось не так із моїм онуком?
– Щось не так із вашим чоловіком, – вирішила почати делікатно Настя. – Я випадково дізналася, що він має другу сім’ю на стороні і там двох дітей.
– Звідки інформація? – похитала головою Ніна Вікторівна.
– Сама бачила його у пологовому будинку на виписці коханки з новонародженою донькою, – продовжувала Настя. – Я розумію, що моя розповідь зараз зруйнує вам життя і все змінить на гірше, але не могла далі мовчати.
– Значить, друга дитина – дівчинка, – якось спокійно сказала Ніна і попрямувала на кухню, щоб налити собі води.
– Ви все знали? – Здогадалася Настя. – Ви знали про зраду чоловіка і так спокійно з цим живете?
– А ти не суди мене, дівчинко, – різко обернулася до неї свекруха. – Його коханка давно заявилася до мене і все розповіла, тільки я звертати увагу на слова тоді не стала. Знала, що у чоловіка син росте на стороні, але віддавати суперниці його не збиралася.
– Ви не вважаєте ситуацію образливою? – не розуміла Настя. – Я б не змогла з цим жити і давно пішла б ну або його з дому виставила.
– Вдруге вона приходила до мене шість місяців тому, розповісти про швидке народження другої дитини, – продовжувала Ніна Вікторівна. – Тільки я свою думку не змінювала і не збираюся робити цього в майбутньому.
– Ви вважаєте за правильне жити зі зрадником? – не розуміла Настя. – Він же обманює вас і другу жінку теж.
– Мені п’ятдесят чотири роки, у вас із Сашком своє життя, а залишатись однією на старості років особливого бажання немає, – розповідала Ніна. – Так, я знаю про другу сім’ю чоловіка і впевнена, що він ніколи не піде до неї навіть заради двох дітей. Вона молода, сама обрала такий шлях, а мені пізно розпочинати життя з чистого аркуша.
– Зважаючи на все, у Петра давно роман на стороні і багато років тому ви цілком могли його залишити і щасливо влаштувати своє життя, – не розуміла логіку Настя.
– Тоді не почала розлучатися заради сина і чоловіка любила, – відводила погляд жінка. – Зараз не робитиму цього через небажання залишатися однією.
– Але він сам може будь-якої миті піти від вас, – не розуміла Настя.
– Ми говорили про це, Петро не піде, – тихо відповіла жінка. – Ти не хвилюйся, забудь про нашу розмову і Саші нічого не говори.
Ніна ще трохи посиділа і вирушила додому готувати вечерю до повернення чоловіка з роботи. Настя не розуміла її мотиви і ще менше розуміла, як далі нормально спілкуватиметься зі свекром. По суті, він зрадив усіх і зрештою опинявся у виграші. Дві жінки для себе його поділили, і тільки Сашко та діти, що підростають, нічого не знали про ігри дорослих.
Настя насамперед хотіла розповісти правду чоловікові, тільки не змогла цього зробити. Вона дала слово свекрусі і постаралася забути про неприємну ситуацію, учасницею якої мимоволі стала. Залишалося сподіватися, що у майбутньому Сашко не дізнається правду чи адекватно на неї відреагує. Тільки Настя тепер у принципі не могла добре ставитися до свекрів, які зробили її співучасником своїх ігор. Вони продовжували відігравати роль щасливої сім’ї поважних людей, а Настя навіть сина переживала їм довіряти, а чоловікові не могла зізнатися в причинах таких дивних змін у своїй поведінці.