Настя стояла біля кафе, де збиралася зустрітись із подругами. Раптом вона застигла, ніби побачила щось дуже дивне і позадкувала назад. Перехожі, помітивши стан дівчини, тут же поцікавилися, чи їй потрібна допомога, але вона ніби не чула їх. Невдовзі з її очей хлинули сльози, і вона поспішила піти звідти якнайдалі. Тільки сидячи в парку, вона змогла перевести дух і зібратися з думками. Невже її батько, її улюблений татко зраджує мамі. Як це могло статися? Де він взагалі знайшов цю жінку? Що станеться з мамою, коли вона про це дізнається? Думки одна за одною крутились у її голові, а гіркі сльози лилися з її очей.
– Настя, ти де? Ми тебе вже зачекалися! – подзвонила і запитала одна з подруг.
– Я, мабуть, не зможу прийти…
– Ти ж сама нас запросила, а тепер…
І справді, чого це вона? Адже сама їх запросила, щоб обговорити майбутній випускний, не добре якось вийшло.
– Чекайте, скоро буду!
Настя піднялася з лави і поспішила до кафе, де її давно вже чекали. Сподіваюся, його вже там немає, думала Настя, і як мантру повторювала слова:
– Аби тільки поїхав, аби поїхав.
Але автомобіль батька стояв на тому самому місці, де й раніше. Цікаво, куди він зайшов і що за краля була з ним. Ні, вона так цього не залишить, вона не дозволить йому ображати матір і зраджувати її. Нехай йде до коханки, вони і без нього зможуть прожити. Настя акуратно пройшла вздовж вітрин, намагаючись залишитись не поміченою. А ось і він! О Боже! Що він робить? Настя мало вигукнула від обурення. Її батько стояв посеред весільного салону, а молода дівчина кружляла біля нього у весільній сукні. Невже вони так далеко зайшло? Напевно, вона сказала йому, що вагітна і цим окрутила його. Що тепер стане з їхньою родиною? Як повідомити про це маму? Як вона взагалі переживе це? Вона ще довго стояла в роздумах, і тільки коли її мобільний знову задзвенів, вона вийшла з цього стану.
– Так-так, я вже підходжу. Чекайте!
Настя поспішила до подруг, по дорозі намагаючись заспокоїтися, щоб ніхто не зміг здогадатися про її переживання, проте її старання не мали успіху.
– Настя, що з тобою? Ти сама на себе не схожа.
– В сенсі?
– Вигляд такий, ніби через щось сильно переживаєш… З тобою все гаразд?
– Все просто відмінно!
– Розповідай! Ми ж бачемо!
– Батько зраджує мамі, я тільки сьогодні про це дізналася… Що тепер буде… Бурхливі з’ясування стосунків, сварки щодня, розлучення, поділ майна. Господи, хоч би це був просто сон!
– Не бери у голову, подруго, вони без тебе розберуться.
– Як ти не розумієш, це мої батьки!
– Ну і що? Ось мої теж розлучилися, і що? Живу приспівуючи, кожен по-своєму балує мене. Життя вдалось!
– Ти нічого не розумієш! Це кінець! Кінець всьому! Мама не витримає, коли дізнається про його вчинок, у неї і так проблеми.
– Не хотіла тобі говорити… але якщо ти так розпереживалася…
– Говори! Чому ти мовчиш?
– Бачила я нещодавно твою маму… ми з батьком були в ювелірному, а там твоя мама…
– Ну і???
– Так ось, вона була там не одна. Точніше з нею був молодик. Вони сміялися, жартували, вибирали щось. Я підійшла ближче і помітила, як вона простягла йому перстень. Вона побачила мене і збентежилася, а потім цього ж дня я бачила їх у ресторані, ми з татом там обідали, і завдяки щасливому випадку вони приїхали туди ж.
– О Боже! Це ще гірше! Значить, у батька коханка він збирається одружитися, а мати знайшла собі коханця. Господи! Навіть не уявляю, що на мене чекає далі!
– Та заспокойся ти!
– Тобі легко говорити, заспокойся… а ти подумала як зараз мені?
– Я через це вже пройшла, і повір, нічого такого не сталося. І взагалі, мені здається, ці двоє вже про все домовилися, просто тебе не хотіли засмучувати, чекали, доки школу закінчиш.
– Можливо…
– Давайте змінимо тему, поговоримо про майбутній випускний! Ви вже вирішили, хто, що буде?
Настя швидко піднялася з-за столу та вибігла з кафе. Вона не знала куди йти і що робити в ситуації, що склалася. Її сім’я, її маленький світ валився на очах. Чому це відбувається саме з нею? Адже ще нещодавно вона вважала свою сім’ю найкращою та найміцнішою серед сімей своїх однокласників. У Толіка батьки розійшлися давно, а у Марії батько частенько погулює, у сім’ї Яни теж неполадки, навіть у Христини в сім’ї проблеми через невірність батька. Настя завжди, коли чула подібні історії, дивувалася, як це можна зрадити своїй половинці, і зробити важко коханій людині? А тепер її поставили перед фактом, у їхній родині назрівають серйозні зміни. Плакати і влаштовувати сварки не було сенсу, все було вирішено без неї. Вона в їхніх руках лише пішак, скоро вона здасть останні іспити, відгуляє випускний, і батьки поставлять її перед фактом. Ні, вона не принесе їм такого задоволення, вона прямо зараз висловить їм усе, що про них думає. Настя, вбігла в квартиру.
– Настя, це ти? – здивувалася мама швидкому поверненню доньки.
– А ти чекала, когось іншого? Я не вчасно, матусю?
-Що ти таке кажеш? І взагалі, що за тон?
– Нормальний тон, такий, на який ви всі й заслуговуєте.
У дверях вітальні з’явився батько. Він дивився на Настю з подивом, ніби не розуміючи тих різких змін, що сталися з дівчинкою.
– Настя, чому ти ображаєш маму?
– З якого часу ти став її шкодувати? Господи! Як мені це набридло!
– Насте!
– Дай їй спокій, бачиш, дівчинка, чимось засмучена. Цікаво, що це з нею? Я ніколи за нею такого не спостерігала.
– Може від нерозділеного кохання … Дівчата в її віці часто поводяться так.
– Навряд чи. Тут щось інше, тільки що?
Настя, зачинившись у кімнаті, обмірковувала шо їй робити далі. Спочатку вона хотіла з’явитися на весілля батька і зіпсувати сукню нареченої, потім хотіла відвести маминого коханця, щоб вона нарешті зрозуміла, з ким зв’язалася насправді, але потім її емоції вщухли, і вона вирішила позбавитися всього разом, але більш легким способом .
– Дмитро, швидко йди сюди, здається з Настею біда! Допоможи відкрити двері!
– Настя, Настя! Відкрий двері! Вийди до нас, давай поговоримо!
– Відійди вбік, я зараза відкрию.
Настя лежала в палаті, і коли розплющила очі, побачила батьків, які сиділи біля її ліжка. Задум не вдався, вони допомогли хй. Хоча, може, це нещастя їх згуртувало, і вони передумають розлучатися?
– Настя, чому ти так вчинила? Що з тобою? У тебе якісь проблеми?
– Це у вас проблеми, а не в мене!
– Пробач нас, доню. Ми останнім часом мало приділяли тобі уваги, все були зайняті своїми справами.
– Ну звичайно! Вам зараз не до мене! Тато ось весільні сукні вибирає, ти в ювелірному засвітилася.
– То ти все знаєш?
– Уявіть собі!
– Дмитро, я ж казала, наша дочка рано чи пізно про все дізнається, треба було їй раніше про це розповісти, тоді б не було таких проблем.
– Мамо, тату, ось скажіть, що вам неподобалося? Адже нам було добре разом. Чому ви вирішили розлучитися?
– Розлучитися? Дочко, ти про що?
– Не приккидайтеся! Я бачила тебе із молодою дівчиною, ти з нею був у весільному салоні. Як тобі не соромно, вона ж тобі в дочки годиться! А ти мама… Завела собі коханця. Я від тебе такого не чекала! Краще б на той світ відправитися, ніж пережити такий сором!
– Доню, ти не правильно все зрозуміла. Та дівчина, що ти бачила, не моя коханка, а моя дочка від першого шлюбу. Точніше не моя рідна дочка, я просто був одружений з її матір’ю і виховував її деякий час. Ми недавно почали спілкуватися, Діана розповіла мені про себе, а я їй розповів про свою сім’ю. Як виявилося, її матері не стало кілька років тому, Діана залишилася одна, але на щастя вона зустріла хорошу людину і незабаром виходить за нього заміж. Я просто, як батько, хай і не рідний захотів зробити їй приємне і купив їй весільну сукню, ну а мама, взяла на себе організацію весілля, ти її бачила з нареченим Діани.
– Це не я бачила, це моя подружка розповіла…
– Доню, чому ти з нами не поговорила на цю тему?
– А чому ви все приховали від мене? З якого часу у вас з’явилися від мене таємниці?
– Ми хотіли тобі розповісти, тільки… Настя, пам’ятаєш, ми збирали гроші, тобі на машину? Ми обіцяли тобі її подарувати, коли закінчиш школу.
– Ну і?
– Так ось ми вирішили ці гроші витратити на організацію весілля. Діані нема кому допомогти, та й наречений у неї з дитбудинку, хоч і добрий хлопець, роботяга… А машину ми тобі купимо обов’язково, тільки трохи пізніше. Сподіваюся, ти не образилась?
– Ні, звичайно, вона ж моя сестра, хай не рідна. Тільки у мене прохання, більше не приховуйте від мене нічого, гаразд?
– Добре. Ну тоді ми підемо, а ти відпочивай. Ми з татом до тебе ще ввечері заїдемо.
– На весілля не забудьте запросити власну дитину!
Які ж у неї добрі батьки. Не лишили у біді чужих людей. Тато у неї справжній чоловік, так трепетно дбає про дитину, яка і не його зовсім. І мама теж молодець, з розумінням поставилася до цього. Ось вона наробила справ, яка ж вона не розумна. Головне все у всіх добре, і нехай їй не подарують автомобіль, як їй і обіцяли, головне її батьки не розлучаються, а ще у неї з’явилася сестра, нехай і не рідна, але все ж таки.