– Мамо, ну ти тільки так не переймайся, я дещо тобі зараз скажу!
Марина з чоловіком на вихідні приїхала до батьків у село. Діти будуть на канікулах цілий місяць у діда та бабусі, Марина з Олегом продукти привезли. Не спихати ж усі витрати на них, вони вже на пенсії.
Мама виглядала втомленою, хоч і намагалася посміхатися і вдавати, що все добре.
– Ми траву сьогодні косили, я тримером, а мати легкою електрокосаркою. Звичайно ми ще не такі старі, але твій брат збирається нарешті вступати в спадок? – невдоволено спитав Аркадій Іванович.
Марина бачила, що тато явно не дуже хотів цю тему порушувати, але йому треба було з’ясувати, коли Денис на своїй дачі нарешті з’явиться. Їм із мамою вже важко дві ділянки обслуговувати.
– Тату, ну ми ж до вас з Олегом приїхали, завтра я мамі з квітами допоможу і з обідом. А Олег тобі допомагатиме, ти кажи що треба, він все зробить!
Маму Марині було дуже шкода, вони нещодавно бабусю поховали, мамину маму, і Наталя Петрівна ніяк не могла прийти до тями.
Їх із Денисом бабуся Іра була дуже старенька. Але коли втрачаєш улюблену маму та бабусю, її вік не має значення. Це завжди дуже важко.
– Дякую, доню, все добре, не хвилюйся за нас, – мама обійняла Марину. – Ти що мені хотіла розповісти?
– Мамо, Денис не хоче жити на цій дачі, він її продати збирається. Каже, що він не житиме на очах у всіх!
Марина боялася засмутити маму, але сказати треба.
– Як це продати?! Та що ти таке кажеш, та він же бабусі Ірі обіцяв, що дачу не продасть?! – здивувалася Наталія Петрівна.
– Отак, мамо. Каже, що поки що одружуватися не збирається і ця дача для нього тягар. Ви змушуватимете його газон косити, будинок підтримувати в порядку, та й платити за хату нема бажання. А друзів і подружок сюди йому привозити тільки морока, бо ж він як на долоні перед вами. Коротше, такі ось справи, мамо, може й добре? Ну, хай продасть і все?
– Ну, як же ж так? Бабуся йому з цією умовою оформила дарчу, він старший внук. А тобі наша з татом дача дістанеться, все порівну. Ми ж як краще хотіли, щоб ви сім’ями потім спілкувалися. І діти ваші, а то як зараз багато хто живе? Не рідняться зовсім, роками не спілкуються. А вже діти твої й Дениса майбутні, двоюрідні, так і взагалі розлетяться, забудуть як і звуть їх!
Наталя Петрівна встала й підійшла до вікна.
Навпроти сиротливо стояв бабусин будинок, сумно темніючи вікнами.
Невже там житимуть якісь чужі люди?
– Мамо, ну ж я не могла мовчати, це ще гірше, – підійшла до неї Марина.
– От ніби Денис старший, а розуму не нажив, все йому гулянки, – остаточно засмутилася Наталя Петрівна.
У бабусі Іри з дідом Миколою хатина була невелика, але дуже затишна. Дідові ділянку від роботи багато років тому дали
А потім бабуся з дідусем і вмовили свою дочку – Наталю і зятя Аркадія ще одну ділянку навпроти взяти.
Щоб у кожного з внуків, і Марини, і Дениса, потім був свій будинок.
Це ж так добре, і окремо, і в той же час поряд сім’ї брата й сестри будуть, і ділити нічого не треба.
Будуватися мамі з батьком дід і бабуся всім допомагали, і порадою, і грошима.
А маленькі Марина й Денис уже тоді знали, що Денису у спадок бабусин із дідом будиночок дістанеться, а Марині батьківський…
– Я йому влаштую продавати! Надумав теж, не він будував, не йому й продавати! – голосно сказав Аркадій Іванович.
Він виявляється непомітно підійшов і чув про думки Дениса.
– Тату, він має право і продати, бо це його власність, тут твої заборони не працюють. Просто потім я думаю він шкодувати буде, коли одружиться і все це з його голови вивітриться, але пізно буде.
Вихідні пройшли у дачних турботах і задоволеннях. Пересаджували квіти, батько з Олегом ремонтували двері, турбот вистачало, але спільна праця на вулиці була в радість.
На обід вирішили м’ясця засмажити.
Аркадій Іванович ворушив вугілля, махав опахалом, щоб жару додати, і продовжував бурчати.
Ніяк у нього з голови не йшло, що Денис хоче з дачею розпрощатися і продати її.
– Ось ти скажи мені, хіба погано ось так приїхати на природу попоратися зі справами, потім м’ясця чи рибки посмажити? Бо ж ніхто не змушує гарувати, городів у нас немає, так, дрібниці, кріп, петрушка й редисочка молода. Зате повітря тут яке, внуки бігають, а не вдома в телефонах сидять. А хочеш – у ліс іди по гриби, чи на річку. Ні, не розумію, він же ж раніше село любив, і хто його напоумив, що Денис зібрався дачу продати? Ось ти, Олеже, що скажеш?
– А що я скажу, Аркадію Івановичу, та нісенітниця якась. Ми ж як пани рахуй живемо, квартира в місті є, а на вихідні ми рахуй у свій заміський будинок їдемо, на природу. Мабуть погано! – охоче озвався зять.
Він тестя поважав, з ним і справи поробити, і на риболовлю, і поговорити під чарчину, і сальця скуштувати! По всякому на дачі вихідні проходили, це не в місті на дивані нудьгувати.
– І що пропонуєш? – Аркадій Іванович перевернув решітку з м’ясцем і гукнув дочці:
– Маринко, скоро готове буде, неси огірки, помідори, хлібця й редиски зірви!
– А я знаю, що робити, є ідея, спробувати треба…
– Не говори, спочатку пробуй, а потім розкажеш, а то ще наврочиш, – поплескав зятя по плечу Аркадій Іванович, і голосно гукнув:
– Готове, чекати сил немає, йдете ви, чи ні?
За столом більше не стали говорити про Дениса, годі вже переживати.
Говорили про канікули дітей, які книжки треба прочитати за літо. Потім Аркадій Іванович почав перевіряти, як онуки знають таблицю множення, і засміявся.
– Ну зовсім ви на дачі розслабилися, доведеться нам все повторювати, бо за літо останні знання з голови вивітряться…
Але коли наступного дня Олег і Марина їхали, Аркадій Іванович зятю руку потис на прощання і прошепотів:
– Тримай мене в курсі, якщо щось надумаєш!
– Все буде, – відповів Олег.
Кілька тижнів Олег із тестем зідзвонювалися, план дій обговорювали. А під час зустрічі на дачі намагалися, щоб їхні розмови ніхто не чув.
Марина правда незабаром помітила і здивувалася,
– Тату, ви про що там із Олегом шепочетеся?
Але Аркадій Іванович показав їй жест – мовчи! І натякнув згодом, що це вони сюрприз для мами готують, бо ж у Наталії Петрівни незабаром день народження. І зазвичай вони всією родиною на дачі цього дня збираються…
І ось настав мамин день народження.
Столи, як завжди, поставили на вулиці, погода стояла просто чудова. Жодної хмарки на небі, ні подиху вітерця, наче на замовлення.
Наталя Петрівна в блідо-рожевій кофтині виглядала молодо, але поглядала раз у раз на дорогу. Усі вже приїхали, а Дениса все нема…
Ну невже й справді йому так дача остогидла, що він навіть на мамин день народження не приїде?
Та ні, бути такого не може, якщо тільки не обкрутила сина якась дівчина. Може, і дачу продати це не ідея Дениса, а якоїсь його подружки, в якої він пішов на повідку!
Але тут почувся звук двигуна і до їхньої хвіртки підʼїхав… Мотоцикл.
Перед самою хвірткою він ще й гаркнув, і став як укопаний.
– Це хто? У нас хіба хтось так їздить мотоциклом? – обвела поглядом затихлих гостей Наталя Петрівна.
Але тут раптом побачила, як ззаду мотоцикла хтось зістрибнув.
Він зняв шолом і Наталя Перівна аж руку приклала до серця.
То був Денис!
Він подав руку тому хто сидів за кермом, і виявилося що кермувала… Дівчина!
Вона теж зняла шолом і густе волосся розсипалося по плечах. Очі веселі, з іскорками, ще б пак – так їхати на мотоциклі!
– Мамо, тату, познайомтеся, це Діана!
Денис з любовʼю дивився на дівчину, потім дістав букет квітів і коробочку,
– З днем народження, мамо, це від нас, Діана парфуми вибирала, найкращі!
– Дякую, але найбільший подарунок це те, що ви приїхали, – нарешті по-справжньому посміхнулася Наталія Петрівна.
Ще б пак, коли вся сім’я в зборі і свято одразу грає всіма фарбами.
Сіли за стіл, стали хазяйку з днем народження вітати.
А потім Денис сам завів розмову про бабусину дачу, весело поглядаючи на Олега.
– Мамо, ти уявляєш, як вони мене розвели? Розіграли як по нотах, а потім ще й Діана підключилася.
– Ти про що, синку, ми нічого такого не знаємо, – здивувалася Наталя Петрівна.
– Ну, так слухай! Я ж дачу на продаж виставив. Одружитися надумав, але боявся, що вам Діана не сподобається. Хотів сам весілля влаштувати шикарне і собі теж мотоцикл купити. А потім відвезти Діану далеко в весільну подорож. Я ж романтик.
– Ну так, а далі що? – підморгнув Аркадій Іванович усім присутнім.
– Ну і тут мені зателефонував покупець, що готовий дачу подивитись, а Діана почула.
Як дізналася, що я зібрався робити, не на жарт розсердилася, вона в мене така!
Каже – а ти мене запитав? Я в селі виросла, у місті душно, а ти дачу продавати?
Та не потрібні мені твої острови такою ціною, ми й потім поїдемо, коли заробимо.
А весілля треба на дачі справляти, батьки мої там із радістю погостюють. Та й дітям нашим дача буде потрібна, коротше вправила вона мені мізки на повну! – весело говорив Денис. – Але це ще не все, а головне хто покупцем виявився, знаєте?
Аркадій Іванович хитро мовчав і посміхався, він щось знав.
Інші ж майже хором запитали:
– Хто?
– Ніколи не здогадаєтеся, то Олег свого друга попросив виступити від його імені за дорученням і оформити на нього дачу. Щоб у сім’ї її залишити, оце придумав! Але Діана не дала мені піти проти обіцянки бабусі, тож запрошуємо вас на наше весілля! – закінчив свою промову Денис і всі радісно заплескали в долоні.
Наталю Петрівну тепер навіть не дивує зовнішність Діани.
Ну і що, що у неї тату на плечі і пірсинг в пупі, а нігті розписані неймовірним малюнком.
І взагалі, ну як могла Діана не сподобатися, бо ж вона повернула сина в сім’ю і сама виявилася привітною і товариською. Звичайна добра дівчина, любить природу, дітей і головне – вони з Денисом люблять один одного.
А гонки… Ну хто з нас в молодості не вичуджував?
Життя все розставить на свої місця.
А з Діани та її батьків, з якими Наталя Петрівна та Аркадій Іванович на весіллі подружилися, одразу ясно стало – цінності у них хороші, сімейні!
Бо ж сім’я – це найнадійніший прихисток і єдине справжнє багатство…