Коли дев’ятнадцятирічний син заявив, що збирається одружитися, Надія Олексіївна спочатку застигла від почутого.
– Як так? – Вигукнула жінка. – Ти ж тільки на другому курсі, яке одруження? Навіщо поспішати?
– Мамо, Оля вагітна, – сказав Ігор.
– Ой… – схопилася з Надія. – Що ж ви так, необережно…
– Мам, що вже тепер говорити.
– Так… Тепер, правда, вже нічого не вдієш. Ех, самі ще майже діти… Ну та гаразд, одружуйтесь, раз дитина буде. Жити в нас будете чи в батьків Олі?
– У нас, мамо. В Олі не зовсім добре вдома.
– В сенсі?
– Батько гульбанить, та й мама теж… Вони не раді будуть, якщо ми там оселимося, та ще й з дитиною…
– Ну і ну, – зітхнула Надія. Шокуючі новини продовжували сипатися на неї одна за одною.
Вона бачила Олю, дівчину сина, лише кілька разів, і ніколи не розпитувала хлопця про неї. Її Ігор часто міняв подружок, тому Надія Олексіївна була впевнена, що і Оля затримається в його житті ненадовго. Ніяк не припускала, що ця дівчина стане її невісткою.
І зараз їй було не дуже приємно дізнатися, що Оля з неблагополучної сім’ї … Погане передчуття виникло у жінки, але вона постаралася відкинути погані думки.
Зрештою, дівчина не винна, що її батьки ведуть не правильний спосіб життя. Це ще не означає, що і вона поводитиметься так само…
На весіллі батьки Ольги проявили себе, як то кажуть, у всій красі – погульбанили на повну.
Добре хоч інших родичів з боку нареченої на весіллі не було…
Батьки Ігоря, звичайно, були не в захваті від того, що довелося поріднитися з цими людьми, але вони сподівалися, що приказка про яблуко від яблуні іноді все ж таки помиляється, і Оля не піде стопами батьків.
Відразу після весілля молодята оселилися у квартирі батьків Ігоря. Молодий чоловік хотів перевестися на заочне, щоб влаштуватися на роботу і самому утримувати сім’ю.
Але Надія Олексіївна та її чоловік висловилися проти. Обидва непогано заробляли і вирішили, що зможуть прогодувати молоду сім’ю. Їм хотілося, щоб єдиний син здобув хорошу освіту.
– Отримаєш диплом, тоді й знайдеш роботу. А поки вчись, на заочному ти не отримаєш добрих знань, – сказав батько.
Батьки Ольги у житті молодої сім’ї ніяк не брали участі, але іноді приходили до сватів, щоб позичати гроші. А потім, приходячи вкотре просити у борг, робили круглі очі, якщо їм нагадували про борг.
Мати любила поплакатися, що навіть на хліб немає, і жаліслива Надія Олексіївна знову давала гроші сватам.
Леонід Сергійович, батько Ігоря, якось не витирмав і хотів посваритися із сватами, але дружина зупинила його.
– Леоніде, не треба. Оля образиться, засмутиться, а їй не можна хвилюватися, вона ж на дитину чекає… Які б вони не були, це її батьки, доведеться поки закрити на все очі.
Коли Ольга народила сина, її батьки пішли у повний загул, відзначали народження онука. І коли вони, прийшли до хати до сватів, щоб подивитися на онука, Надія Олексіївна не пустила їх.
– Ідіть додому, поспіть, і тільки потім приходьте, – сказала вона, виставляючи сватів із квартири.
Ті сварилися на весь під’їзд і не хотіли йти. Довелося дати їм грошей, інакше сусіди почали зглядатися.
Батьки Ігоря не раз намагалися поговорити зі сватами, переконати їх припинити, але ті відмовлялися, не бажаючи визнавати своїх проблем…
Коли Дмитрику, сину Ігоря та Ольги виповнилося півроку, Ігор занедужав і його поклали у палату. І доки він перебував там, Ольга вирішила розвіятися, зустрітися з подругами.
Надії Олексіївні це не дуже сподобалося, все-таки чоловік у палаті, а дружина йде розважатися, але перешкоджати вона все ж таки не стала. Навіть подумала, що може й немає в цьому нічого поганого, Ольга весь час з дитиною, хай відпочине.
Жінка погодилася побути з онуком та відпустила невістку на зустріч із подругами.
Повернулася Ольга під ранок, добряче весела.
– Де ти була? – спитала її свекруха. – Чому на дзвінки не відповідала? І в якому ти стані? Ти ж дитину ще годуєш…
– Вічепіться від мене, я спати хочу, – відповіла невістка, пройшла в кімнату і завалилася на ліжко.
Надії Олексіївні довелося дзвонити на роботу і просити відгул, бо вона не могла залишити маленького онука з матір’ю.
Оля спала майже до вечора, а коли прокинулася, пішла на кухню, де дістала з холодильника каструлю з борщем і почала їсти прямо з каструлі.
– Давай розігрію, – сказала Надія Олексіївна, заходячи на кухню з онуком на руках.
– Не треба, – відповіла Ольга, прибираючи каструлю назад у холодильник і ховаючи очі від свекрухи. Вона хотіла піти з кухні, але Надія Олексіївна зупинила її зі словами:
– Загалом так, Олю, я не стану нічого говорити Ігорю. Але ти пообіцяєш мені, що подібне ніколи більше не повториться. Я не хочу руйнувати вашу родину, ти мати мого онука, і я сподіваюся, що ти й сама розумієш, що не можна поводитися таким чином…
– Я все зрозуміла, Надія Олексіївно. Вибачте, – відповіла Оля і повернулася до кімнати.
Надії дуже хотілося вірити в те, що невістка і справді все усвідомила. Зрештою, кожен може помилитися. І все ж жінка дуже переживала, що Ольга рано чи пізно стане на криву доріжку, на ту саму, якою йдуть її батьки…
Минуло два місяці. Все було спокійно, і навіть свати жодного разу не приходили просити грошей. Надія Олексіївна почала потроху забувати провину невістки, яка намагалася бути доброю дружиною та матір’ю.
І раптом одного разу, повернувшись із роботи, Надія Олексіївна та Леонід Сергійович виявили, що Олі немає вдома, а маленький Дмитрик один у своєму ліжечку.
На столі лежала записка, в якій невістка повідомляла, що втомилася і хоче свободи… Незабаром повернувся Ігор, який нещодавно все ж таки влаштувався на роботу, поки що на півставки, щоб мати можливість поєднувати навчання та роботу. Молодий чоловік був здивований не менше батьків, він відразу почав дзвонити дружині, але її телефон був недоступний.
Надії Олексіївні довелося взяти відпустку за свій рахунок, щоб дбати про онука. Ігор був розчавлений і не розумів, що сталося.
А Леонід Сергійович, нарешті, зміг висловити все набридлим сватам, які знову прийшли просити гроші. На запитання, де їхня дочка, вони не змогли відповісти нічого зрозумілого, несли якусь нісенітницю…
Ольга з’явилася через кілька тижнів. Прийшла, будучи добряче «веселою», щоб забрати речі, що залишилися, і повідомити Ігорю про те, що в неї є інший чоловік, і тому вона хоче розлучитися.
– А якщо хочете, щоб дитина залишилася з вами, доведеться розщедритися, – заявила вона свекрусі.
– Негідниця, яка ж ти негідниця, – насилу вірила у те, що відбувається, Надія Олексіївна. Яблуко від яблуні… знову згадалася відома приказка.
Але нажитися н у Ольги таки не вдалося. Надія та Леонід найняли гарного адвоката, і суд став на сторону батька. І якщо вона й засмутилася, то тільки через те, що не вдалося отримати гроші…
Надія Олексіївна оформила відпустку для догляду за дитиною і зайнялася вихованням онука…
Через три роки Ігор зустрів гарну дівчину, Віру, яка порозумілася з Дмитриком і подарувала Ігорю чудову доньку.
Живуть Ігор та Віра окремо від батьків, хлопець тепер непогано заробляє та зміг винайняти квартиру.
Ольга більше не з’являлася в житті Дмитра та Ігоря, і про її долю нічого не відомо.