Оксана не вміла говорити “ні”. Насправді, цьому треба вчити ще з пелюшок – відмовляти у проханнях, якщо тобі важко чи незручно. Потрібно вчити цінувати себе і любити, давати можливість відпочити.
Але Оксану цьому не вчили. Швидше навпаки, їй навіть не дали зрозуміти, що можна відмовити комусь у допомозі.
У Оксани був молодший брат, і з його народження дівчинка проводила з ним багато часу, напевно, не менше, ніж сама мама.
Батьки працювали, тож на Оксані були всі обов’язки. Відвести в садок, забрати з садка, погодувати, розважити. До того ж, вчитися вона теж повинна була добре.
Що таке відпочинок, Оксана знала лише з чуток. Стало трохи легше, коли братик підріс і став самостійним. Але все одно Оксана перевіряла у нього уроки, допомагала із домашніми завданнями. Навіть на збори замість батьків, бувало, ходила.
Потім Оксана вступила до коледжу, вивчилася на маркетолога. Жила з батьками і допомагала тим і фізично, і грошима. Працювала вона вже з першого курсу, бо було важко із фінансами.
Після коледжу дівчина познайомилася із хлопцем. Почалися стосунки, які закінчилися весіллям. І з дому батьків Оксана переїхала до хати до чоловіка. Та ось тільки обов’язків у неї не поменшало.
Микита заробляв гроші, але Оксана вкладалася не менше у сімейний бюджет. Вона ж займалася всією роботою вдома. В неї навіть думки не виникало залучити до цього чоловіка. Її тато жодного разу навіть посуд не помив, тому їй здавалося, що це не чоловіча робота. Та й звикла вона крутитись, як білка в колесі.
Потім дівчина завагітніла. Народила сина Ігоря, і турбот тільки побільшало. Тепер на ній був і дім, і син. Чоловік любив дитину, навіть у чомусь допомагав. Але Оксана сама ні про що його не просила. Схоплювалася ночами, гуляла за будь-якої погоди, не забуваючи при цьому прибирати і приготувати їжу.
Оксана навіть не могла згадати, коли вона востаннє висипалася. Але їй здавалося це нормальним, що у всіх жінок така доля – бути багатозадачною і не дозволяти собі відпочити.
Син ріс, з чоловіком стосунки були добрими. Та й як їм бути поганими, якщо Оксана ніколи не сварила Микиту, нічого не просила робити, навіть важкі пакети з продуктами тягала сама з крамниці. Мовляв, це її завдання, як господині.
Мудра мати підказала б своїй дочці, що вона не повинна все робити сама. Що можна попросити чоловіка погуляти з дитиною, коли він вдома, можна сказати їй, щоб сам приготував вечерю чи замовив. Зрештою нічого поганого не станеться, якщо посуд почекає до ранку в раковині.
Але мама нічого цього не казала. Навпаки, ще повчала, щоб Оксана не сміла скаржитися. Одного разу Оксана сказала мамі, що дуже втомилася, то та її насварила.
– Я теж все життя, як білка у колесі. І нічого! Ніколи не скаржилася! А в тебе ще й допомога є пральна машина, мультиварка, пилосос хороший. Тож не треба мені розповідати, як тобі важко. І чоловікові ніколи не смій такого говорити! Не люблять чоловіки тих, хто ниє.
І Оксана мовчала. Зрозуміла, що не варто розповідати те, що в тебе на душі.
Коли синові виповнилося вісім, не стало батька Оксани. Мама була не в собі від горя, і було ухвалено рішення, що вона на якийсь час переїде до дочки. Брат одразу сказав, що маму не забере, його сім’я проти. А сім’я Оксани проти не була, і хоч сама жінка не думала, що це хороша ідея, відмовити мамі вона просто не змогла.
Тепер ще на одну людину, яка потребує догляду, додалося. Мама була досить молода, могла і сама за собою доглядати. Але їй подобалася увага, вона ніяк не хотіла виходити з жалоби. Ось і смикала постійно Оксану.
То води принеси, то пігулку. То тиск поміряй, то посидь зі мною.
Син теж постійно смикав маму з уроками. Допоможи в цьому, допоможи в тому. Він і сам міг би розібратися, але просто не хотів. Навіщо, коли є мати, готова в усьому допомагати.
Микита повертався з роботи і теж чогось хотів. Він звик, що сідає за стіл, і перед ним відразу з’являється тарілка з їжею і чашка з гарячим чаєм. А потім ця тарілка сама по собі опиняється у раковині, адже сам Микита ніколи після себе не прибирав.
Не треба забувати, що при цьому Оксана ще й працювала. Вона була дуже відповідальною, тож роботу свою виконувала завжди якісно. І бувало так, що вона всім у сім’ї допоможе, всіх обслужить, все прибере, а коли всі вляжуться спати, вона дістає ноутбук і доробляє свою роботу.
У Оксани була мрія, якої вона соромилася. Вона хотіла хоча б один день провести наодинці без жодних турбот. Без приготування, без роботи, без прибирання, без уроків, без маминих нотацій і без прасування сорочок чоловіка.
Вона вважала, що це дуже ганебна мрія. Адже вона мати, дружина та дочка, вона зобов’язана все це робити. І їй має все це бути на радість.
Ніхто не сказав Оксані, що це нормально. І що вона може будь-якої миті взяти і поїхати кудись одна. Провести добу у тиші, відпочити від справ та турбот. І що ніхто не стане її засуджувати, тому що всім часом потрібна перерва.
Але не було поруч людини, яка б помітила, як вона втомилася. Домочадці звикли, що все в сім’ї робить Оксана, і, якщо тобі щось треба, треба звертатися до неї. І не думали вони про те, як їй важко, що за своє життя вона толком і не відпочивала.
А от організму це не подобалось. Він вже натякав Оксані, що їй варто зробити перерву. У неї голова ставала сильно важка, але вона ігнорувала це. Було таке, що раптом ноги не тримали – відмовлялися йти. За кілька секунд це проходило, але відчуття було неприємним. Але Оксана думала, що це просто від перевантаження.
Але одного дня все змінилося. Цього дня Оксана прийшла із роботи. Як завжди, дорогою додому заскочила до магазину. Дотягла важкі пакети, і відразу помчала до плити.
Але її перехопила мама, яка попросила помірити їй тиск. Потім попросила теплий плед, потім склянку води.
Тільки мама відстала, одразу підбіг син.
– Нам до завтрашнього дня потрібна у школу виріб принести.
– Зараз я вечерю приготую, і зробимо, – промовила Оксана, здогадуючись, що сьогодні до півночі не спатиме.
– Мамо, допоможи з математикою! Я не розумію.
– Неси на кухню.
Оксана одночасно готувала їжу та пояснювала Ігорові домашнє завдання. У цей момент прийшов чоловік.
– Оксано, я на роботі зачепив руку. Якось обробив, можеш нормально обробити?
– Це не зачекає п’ять хвилин? – Запитала вона.
– Давай зараз краще, бо не можу терпіти.
– Гаразд.
Оксана вимкнула газ і полізла за бинтами. Ззаду неї стояв Ігор, який бубонів, що нічого не зрозумів. І в цей момент ще й мама вийшла з кімнати і стала голосити, що вона вже їсти хоче. І не могла б Оксана швидше приготувати вечерю.
Всі звуки, голоси, почуття змішалися воєдино. Оксана намагалася зібратися, але не могла навіть зрозуміти, за що їй хапатись у першу чергу.
А потім в очах наче вимкнули світло. Оксана вхопилася за край столу, але її домочадці так були зайняті своїми проблемами, що навіть не помітили, як їй зле стало.
Зрозуміли вони це тільки тоді, коли Оксана опинилася на підлозі. Всі одразу помчали до неї, забувши про себе, а потім викликали швидку.
Оксана прийшла в себе тільки тоді, коли над нею схилився чоловік у білому халаті. Вона неясно розуміла, що відбувається, але до неї дійшло, що її покладуть в палату.
У голові була лише одна думка: не можна! Адже їй стільки всього потрібно зробити. І як же робота? А як же Ігор із уроками? А раптом мамі стане гірше? Та й хто поїсти приготує? Ах так, вона чоловікові руку не встигла обробити!
Оксана намагалася відмовитись, але спеціаліст наполіг.
У лікарні провели повне обстеження та з’ясувалося, що у Оксани сильна перевтома. Взагалі не зрозуміло, як вона до цього пересувалася.
– Я такого тиску давно не бачив, – хмикнув спеціаліст. – Та й показники в аналізі… Ви колись востаннє висипалися?
– Я… Не знаю.
– Скільки годин на добу ви спите? – поставив він питання по-іншому.
– Ну… Годин п’ять, іноді шість.
– А у вихідні?
– Та завжди так…
Поступово спеціаліст дізнався, як живе Оксана. І він пояснював їй, що людина не може без наслідків жити у вічній втомі та постійній багатозадачності. І дякую, що результатом стала не якась серйозна недуга. Він порадив звернутися до психолога, щоб він навчив Оксану дбати про себе. Тому що їй це потрібно.
Вперше за довгий час Оксана спала так добре. А зранку зрозуміла, що їй не потрібно нічого робити. Можна вважати, що її мрія здійснилася. Щоправда, не зовсім так, як їй хотілося.
Зазвичай усі хочуть якнайшвидше втекти з палати, але тільки не Оксана. Тут вона відпочивала.
А спеціалісту було шкода цієї молодої жінки, яка сама себе загнала в такі жорсткі рамки. Яка вирішила, що вона сама має тягнути все на собі, що неправильно просити допомоги та розділяти обов’язки.
Про це він і повідомив схвильованим родичам першого дня.
– Чим займалася ваша дружина перед тим, як їй стало зле? – запитав він у Микити.
– Та нічим таким… Готувала, я попросив обробити мені руку. Із сином паралельно уроки робила.
– І вона теж працює?
– Звісно.
– І ви з нею живете? – уточнив він у мами Оксани.
– Ну так … – Якось зніяковіла вона. Минув рік, як не стало мого чоловіка, і їй чомусь соромно було говорити спеціалісту, що вона не оговталася. Так, вона вже давно в нормі, але їй подобається, що з нею пораються.
– Тобто ваша дружина працює, потім біжить до магазину, готує їжу, піклується про маму, про дитину, про вас. А що ви самі зараз робите? Може, допомагаєте у чомусь?
Це було просто питання, але звучало воно, як закид. Микита зніяковів. Він намагався вигадати відповідь, згадати хоч щось, що робить він, але не міг. Як і мати, якій було дуже соромно. Адже вона ще зовсім молода, могла б і готувати їжу, і з онуком займатися. Але вона сидить і чекає, коли її дочка все зробить. А тепер Оксана у палаті.
– Отже, так. Найближчим часом Оксані потрібен буде постільний режим. Вона не повинна хвилюватись, жодного навантаження. Я думаю, ви розумієте, що прибирати, готувати та вирішувати ваші проблеми їй не можна.
Син, чоловік та мама закивали. Їм було соромно. Адже це вони довели до того, що організм Оксани просто не витримав.
Коли Оксана повернулася додому, все змінилося. Микита і справді її любив, просто звик, що все робить дружина. Але тепер він став сам готувати, прибирати, бо Оксані треба відпочивати.
Мама ж допомагала йому, а потім сказала доньці, що з’їде.
– Я і так занадто довго тут знаходжуся, настав час повертатися до звичайного життя. Але я спочатку допоможу тобі, а як тобі полегшає, поїду.
Синові було заборонено турбувати матір. З татом не посперечаєшся і, що дивно, він дуже швидко став сам розбиратися в усіх завданнях.
А Оксана прислухалася до лікаря та пішла до спеціаліста. І почала вчитися любити себе. Адже якщо ти себе не бережеш, у якийсь момент сам організм вирішить перезавантажитись. І дай боже, якщо без наслідків.