Сьогодні вночі Тамара спала дуже тривожно: раз у раз прокидалася і дивилася на годинник. О пів на сьому вона встала, хоча будильник був поставлений на сім.
Жінка вмилася, приготувала сніданок на всю сім’ю, розбудила дітей і, поки вони снідали, упорядкувала себе.
Сьогодні вона має важливий день – вона виходить на роботу після восьми років декрету. Так вийшло: спочатку народився Михайлик, за два роки – Роман. Молодший син вже готувався піти до садка, коли Тамара зрозуміла, що знову вагітна. Як вона тоді плакала! Але і чоловік, і свекруха, і навіть її мама були за те, що дитина має народитись.
Народилася донька – Катруся – загальна улюблениця.
Тамара зібрала дітей і перед тим, як вийти з ними з квартири, розбудила чоловіка – йому теж настав час збиратися.
Спочатку вона довела до воріт школи Михайлика, благо, школа була через дорогу. Потім треба було пройти півкварталу до дитячого садка.
Тамара збиралася вийти на роботу за півроку, коли Каті виповниться чотири, але обставини склалися по-іншому.
По-перше, у тій фірмі, звідки Тамара свого часу звільнилася, з’явилася вакансія, і начальниця – Людмила Василівна, яка дуже добре ставилася до Тамари, зателефонувала їй та запропонувала вийти на роботу. Але виходити треба було зараз.
По-друге, останні півроку в сім’ї стало дуже бракувати грошей. Чоловік – Микола – як приносив вісім років тому п’ятнадцять тисяч, так і приносить ці гроші сьогодні. Іноді – рази чотири на рік – бувають премії – пʼять – сім тисяч. Микола гроші не приховував, приносив усе, що отримував. Але хіба на це може прожити сім’я із п’яти осіб? Тим більше, що і ціни, і рахунки за квартиру за вісім років зросли пристойно.
Добре ще, що їм не треба було винаймати житло – вони жили в тій трикімнатній квартирі, яку батьки Тамари подарували їй перед весіллям.
Перед тим, як заїхати сюди, вони зробили гарний ремонт. Але за вісім років нічого не змінилося, і зараз квартира явно потребувала оновлення. А коштів на це не було.
Крім того, у них був ще один «член сім’ї», на якого йшла значна частина і без того мізерного бюджету – це машина, вона стояла на ремонті, більше ніж їздила.
За кілька днів до виходу на роботу Тамара відкрила свою шафу і через п’ятнадцять хвилин зрозуміла, що вдягнути їй нічого. За всі вісім років вона не купила собі жодної нової речі. З усього, що висіло на плічках, були пристойними лише одна блузка та кардиган, які їй подарувала мамина сестра на день народження.
Довелося звернутися по допомогу до батьків. Тамара купила спідницю, штани, блузку та жакет. Тепер з того, що вона мала, жінка могла скласти кілька пристойних костюмів.
І ось, здавши дітей вихователям, Тамара поспішила на автобусну зупинку.
До офісу вона прийшла хвилин за двадцять до початку робочого дня. Із десяти осіб, з якими вона працювала раніше, у відділі залишилося лише п’ять. Двоє, як їй сказали, звільнилися, а троє працюють тут же у фірмі, але пішли на підвищення.
Тамара ніби повернулася у минуле на вісім років назад, тільки от Іринка Мельник, яку вона колись навчала всім премудростям, тепер вже – Ірина Сергіївна – начальник відділу.
Тамарі дали тиждень на ознайомлення з новою програмою. Першого дня вона сильно «гальмувала» і, червоніючи, часто зверталася за допомогою до Оксани, молодої дівчини, яку визначили їй у наставники. Другий та третій дні пройшли легше, а до кінця п’ятниці Тамара вже працювала доволі впевнено.
А от вдома почалися проблеми. Другокласник Михайлик сам приходив додому, грів собі в мікрохвильовій печі обід, потім сідав за уроки. Але перевіряти те, що він зробив, мала Тамара.
І забрати дітей із саду – теж мала вона. І, якщо потрібно, забігти в магазин теж мала Тамара. І, звичайно, зробити вечерю, а іноді й обід на завтра. Приготувати одяг наступного дня для всіх членів сім’ї – теж було її справою.
Коли вона не працювала, все перераховане зробити встигала. А зараз у неї просто не вистачало часу. Лягати спати о другій годині ночі – значить бути втомленою і розсіяною на роботі. Цього Тамара не могла собі дозволити.
Вона звернулася за допомогою до чоловіка:
– Микола, давай трохи перерозподілимо роботу: ти вставатимеш на півгодини раніше і відвозитимеш дітей до садка. Ти спокійно встигнеш на роботу навіть без машини. А ввечері ти перевірятимеш уроки у Михайлика. Продукти можна замовляти чи закуповувати у вихідні.
– Цікаво, а ти що робитимеш? – поцікавився Микола.
– Я забиратиму Рому та Катю з садка, готуватиму вечерю, пратиму і прасуватиму, – відповіла Тамара.
Миколи не вистачило навіть на тиждень. За три дні Михайлик приніс дві трійки за домашнє завдання:
– Я показував татові, як ми в класі робили, а він сказав, що це неправильно і треба робити по-іншому, – пояснив Тамарі син.
Жінка подивилась у зошит.
– Так, домашнє завдання за другий клас тату не під силу, – зробила вона висновок.
Відвозити детій у садок чоловік теж відмовився:
– Мені цих тридцяти хвилин сну не вистачає. Я потім весь день позіхаю. Все, вистачить експериментів, адже раніше справлялася якось сама, от і тепер давай. А я маю вісім годин спати, інакше я не висипаюся.
– Нормально! Тобі, значить, треба вісім годин на сон, а мені й п’яти вистачить! – обурилася Тамара.
Але жінка зрозуміла, що по-доброму з чоловіком не домовитися, доведеться їй самій подумати, як скоротити витрати сил та часу на домашню працю.
І Тамара вигадала.
Діти тепер по буднях снідали йогуртами чи сирами. Цього цілком вистачало, щоб вони були ситі до сніданку у садочку та школі. Самій Тамарі вистачало чашки кави з бутербродом: на сухий хлібець кладеться лист салату та скибочка сиру.
Коли в понеділок чоловік зателефонував їй із запитанням, де його сніданок, вона відповіла, що він у холодильнику.
– Я відкрив холодильник, але нічого не бачу, – сказав Микола.
– Бачиш яйця, ковбасу, сир, молоко? – Запитала Тамара.
– Бачу, – відповів чоловік.
– Ось із цього можеш посмажити собі яєчню чи омлет, зробити пару бутербродів, – сказала Тамара.
Дитячі речі вона тепер прала по п’ятницях, а в суботу прасувала і в кожної дитини в шафі на плічках висіла одяг для кожного дня тижня. Сорочки чоловіка Тамара теж закидала в машинку, але попередила його, що прасувати їх він тепер буде сам: хоч щодня по одній, хоч усі п’ять у вихідний день.
– Ось тобі праска чи відпарювач, що більше подобається, – сказала вона.
Та й до приготування вечері Тамара почала ставитися простіше: включала мультиварку, робила, наприклад, гуляш, ділила на дві-три порції та заморожувала. Тож якщо часу ввечері з якоїсь причини не було, можна було зварити рис чи макарони та розігріти м’ясо.
Тамара зауважила, що тепер домашня робота під час робочого тижня триває не так багато часу.
Але Миколі не дуже сподобалося, що тепер сніданок він собі готує сам. Він спробував обуритися, але Тамара відповіла:
– Я ставитиму перед тобою готовий сніданок, якщо ти відвозитимеш дітей до садка. Вибирай.
За кілька тижнів такого життя чоловік викликав собі на допомогу підмогу: у суботу до них прийшла свекруха – Ганна Сергіївна. Сам Микола під якимось приводом пішов із дому.
– Тамаро, всі жінки працюють і якось справляються з домашньою роботою. А ти дуже себе бережеш! Де це бачено – чоловік має сам прасувати свої сорочки та готувати сніданок! Сказати кому – не повірять! – Заявила свекруха.
– Ганно Сергіївно! А ви додайте до цього, що тато лінується стати на півгодини раніше, щоб завезти дітей до дитячого садка, хоча це йому по дорозі. Я вранці, маю бігати щоб хоч щось встигнути. А Миколі хочеться зайвих півгодини поспати. І щодо сорочок: чоловік повинен вміти сам упорядковувати свій одяг. Адже в нього не лапки. Я, звичайно, сама його привчила, поки не працювала. Але наразі умови змінилися. Я вам хатня робітниця, щоб так працювати.
– Бач, як ти заговорила! А ти не переживаєш залишитися одна із трьома дітьми? Ось доведеш чоловіка, і він від тебе піде! Як одна дітей підніматимеш? Тобі вже тридцять чотири роки – кому ти будеш потрібна?
– Щодо того, як я підніматиму дітей: чудово підніму, – сказала Тамара. – Я вже зараз заробляю більше, ніж Микола. А в мене попереду ще кар’єрне зростання. Якщо до моєї зарплати додати аліменти, і відняти потребу витрачатися на утримання Миколи, то нам із дітьми цілком вистачить.
– Безсовісна ти, Тамаро! Микола тебе з твоїми дітьми вісім років утримував, доки ти в декреті прохолоджувалась, а ти його хочеш без штанів залишити? – обурилася свекруха.
– По-перше, Ганно Сергіївно, діти мені не з неба впали – це ваші онуки. По-друге, про розлучення першою заговорили ви. Хочете щоб я почала переживати? Не вийде: у мене в будь якому разі залишаться діти, квартира, робота. Якщо що, батьки мене не покинуть. Тож не переживайте. А ось кому буде потрібен Микола – без квартири та із його зарплатою після вирахування аліментів?
Більше аргументів у Ганни Сергіївни не було, і вона поспішила піти. Напевно, вона переказала синові свою розмову з невісткою, бо Микола, повернувшись додому, сказав, що він возитиме дітей у садок і гулятиме з ними по суботах, поки дружина займається домашніми справами.
Тамара, користуючись нагодою, запропонувала чоловікові хоча б раз на тиждень пройтися квартирою з пилососом. Він погодився.
Життя в сім’ї налагодилося. А за півтора року вони навіть змогли поміняти машину.