– На новий рік так багато грошей пішло! Як же невчасно зламався холодильник! І новий так дорого коштує… Може, ти зможеш його купити? А я, як тільки вийде, одразу поверну тобі гроші. Ну, будь ласка, Михайле…
Михайло зітхнув. Він зрозумів, що сестра дзвонить не просто так. Вона взагалі рідко дзвонила, щоб просто побалакати. Зазвичай їй щось було потрібно.
Катя була на три роки молодшою за Михайла. Вона була в розлученні, виховувала одна донька. І Михайлу здавалося, що він просто зобов’язаний допомагати сестрі. Вони ж сім’я та й грошей він заробляє чимало. Так, у нього є своя сім’я: дружина, двоє синів. Але ж він не останнє віддає. І хто ще допоможе сестрі?
Щоправда, його дружина думала інакше. Вона часто казала, що Катя сіла на шию своєму братові. Що вона вже зухвала, звикла, що братик все готовий сплатити. І тепер звертається до нього не лише з потреби, а й зі своїх якихось капризів, які можна не виконувати, якщо немає коштів.
І Михайло все частіше приходив до висновку, що його дружина Ганна має рацію. Що Катя справді нахабніє. Найчастіше навіть не просить грошей, а вимагає, ніби він їй винний.
Але вдіяти нічого не міг. Щоправда, до цього суми, які просила Катя, були меншими. Холодильник – задоволення недешеве, але і все-таки, як не крути, це необхідність, а не забаганка.
– Катю, я не знаю. Мені треба з Ганною порадитись.
Михайло навіть через телефон чув, як сестра невдоволено запихкала.
– Ну, я ж не в неї гроші прошу, а в тебе!
– Але ж ми сім’я. І я не можу дати тобі таку велику суми, не порадившись із дружиною.
Катя по-різному намагалася вмовити брата, але він стояв на своєму. Тому що не хотів сваритися з дружиною, тим більше з цього приводу. А Катя вже розуміла, що схоже, цю суперечку вона програла. Тому що Ганна точно відговорить чоловіка від таких витрат.
Власне, так воно і сталося.
– Михайле, ну це вже нахабство, – хмикнула Ганна. – Холодильник!
– Але ж Катя просить у борг, а не просто так, – намагався виправдати Михайло сестру.
– Ти серйозно? Ти думаєш, що вона поверне колись ці гроші?
Михайло зітхнув. Він знав, що не поверне. Таке вже було, коли вона просила гроші у борг, а потім просто про них забувала. І зараз буде те саме.
– До того ж, чому потрібно саме новий купувати, – продовжувала міркувати Ганна. – Чому не можна спробувати відремонтувати старий? Це ж явно дешевше буде.
Саме це і запропонував Михайло сестрі.
– Михайле, ну йому сто років вже! Давно було час новий купити. Я не бачу сенсу в ремонті старого. Він так і ламатиметься.
– Вибач, але на новий я тобі грошей не дам. Можу допомогти з ремонтом, але не більше.
– Ах ось який ти брат… Слухаєш свою дружину, а на сестру начхати!
– Якби мені було начхати, я б просто відмовив. Але я пропоную нормальний варіант, щоби ти з донькою не залишилася без холодильника.
Довелося Каті погоджуватися. А що робити? У неї таких грошей не було, а вона дуже сподівалася, що братик все сплатить. І сплатив би, якби не його дружина!
І ця думка засіла в голові Каті. Якби Ганни не було в їхньому житті, все було б простіше. А вона вічно його намовляє, налаштовує проти сім’ї. Раніше Михайло жалів Катю, все їй оплачував, допомагав із донькою. Нині ж постійно говорить про те, що в нього і своя сім’я є.
І Катя подумала, що час їм розпрощатися з Ганною. Але як так все зробити, щоб вона сама вирішила піти?
І у Каті в голові з’явився план. Нехай вона вирішить, що Михайло їй зраджує. А Катя постарається зробити все, щоб і справді так здавалося.
Вона купила сім-карту, з якою почала писати Михайлу всякі повідомлення, мовляв, від коханки. Вона сподівалася, що Ганна це побачить і влаштує сварку. Але Ганна не мала звички дивитися в телефон чоловіка, а він не звик нічого приховувати від неї. І, отримавши вперше таке повідомлення, відразу розповів всі дружині. А потім просто заблокував номер.
Катя зрозуміла, що не склалося. І вирішила діяти інакше.
Подзвонила Ганні з якимсь черговим проханням, а потім ненароком згадала, що бачила брата з іншою жінкою.
– Може, колега, я не знаю. Стояли разом, жартували, сміялися…
– А коли це було? – Запитала Ганна.
Катя зам’ялася. Вона ж не знала, коли Михайла не було вдома. А потім згадала, як він їздив купувати ялинку батькам.
– Та ось тридцятого числа, в обід, – сказала вона. Катя навіть подумала, яка вона молодець, як швидко все зрозуміла.
– Ну, певно, якусь знайому зустрів, – спокійно відповіла Ганна.
– Напевно…
Катя злилася. Вона давно вже влаштувала б сварку чоловікові, а Ганна зовсім не переживає.
Ганна, щоправда, також усім ділилася зі своїм чоловіком. І розповіла про те, що повідомила його сестра.
– Так, ніби я нікого і не зустрічав… Купив ялинку, а потім відвіз її батькам і відразу додому.
Ганна запідозрила недобре. Але не щодо свого чоловіка, йому вона якраз вірила. А ось його сестра поводиться підозріло. Ганна ще згадала про ті повідомлення з незнайомого номера, і підозри лише посилились. Але, як кажуть, не спійманий – не доведено. Але для себе вона вирішила, що треба бути обережнішим.
Катя ж злилася. І тоді вона пішла на рішучий крок. Попросила Михайла відвезти її з донькою в поліклініку, а сама, поки він не бачив, підкинула резинку для волосся йому під сидіння. Так щоб Ганна змогла її знайти.
А ще трохи бризнула парфумами в салоні, поки Михайло виходив до магазину.
– Що це за запах? – запитала Ганна, коли Михайло повернувся.
– Не знаю. Катя, мабуть, напарфумилася.
– Катя, значить …
І коли Ганна сіла в машину наступного дня, вона відразу знайшла резинку. У сестри чоловіка було коротке волосся, і резинка, за ідеєю, не могла належати їй. Та ось тільки Ганна вже розкусила план зовиці. Який провалився з тріском.
Вона показала чоловікові резинку, а потім розповіла, що вона думає з приводу інтриг його сестри.
– Та не може бути… – не повірив Михайло. – Не стала б вона мене так підставляти.
– А ми зараз перевіримо.
Ганна зателефонувала Каті, увімкнула гучний зв’язок, а чоловікові веліла сидіти тихо.
– Катю, привіт. Я до тебе з таким трохи неприємним питанням.
– Що таке? – охоче відповіла вона.
– Вчора, коли Михайло тебе возив до поліклініки, він кудись відлучався? Чи, може, з кимось розмовляв? І взагалі, о котрій ви закінчили?
– Тільки йому не кажи, – таємничим голосом промовила Катя. – Йому дзвонила якась жінка. Він швидко відвіз нас, а потім, як на мене, поїхав до неї.
– А о скільки це було?
Катя обманула. Сказала, що вони закінчили на годину раніше, ніж було насправді. Мовляв, він ще кудись їздив.
Михайло сидів у шоці. Не чекав він на таку підставу від своєї сестри. Тим більше, з огляду на те скільки він їй допомагав.
– Ясно. Дякую, Катю. Ти мені дуже допомогла, – хмикнула Ганна.
– А що таке? У нього хтось є, так? Я давно вже так думаю.
– Та що таке кажеш?! – не витримав Михайло. – Кому я там дзвонив? І о котрій ми закінчили?! У мене є чек із аптеки з часом, коли я вам пігулки купував!
– Михайле? Ти все чув?
– Звісно! Не чекав я такого від тебе.
– Та я, мабуть, переплутала… Помилка вийшла…
– І, думаю, що парфуми, якими пропахла вся машина, щоб я вирішила, що у Михайла є коханка, я знайду в тебе в будинку, – посміхнулася Ганна.
– Ти мені тільки скажи: навіщо? – хитаючи головою, спитав Михайло. – Що я тобі такого зробив, що ти вирішила мене так обмовити?
– Та не в тобі діло! Просто ти вічно слухаєш свою дружину, я лише хотіла вас посварити…
Михайло натиснув кнопку закінчення виклику. Він не хотів і надалі це слухати. А потім заніс номер сестри до чорного списку.
Вона, як та стара з казки. Тієй теж вічно всього було мало, от і залишилося біля розбитого корита.
Але як би Михайлу не було шкода сестри і племінниці, з цього моменту він вирішив нічим їм не допомагати. Нехай сестра вирішує свої питання сама, брата в неї відтепер немає. Бо таке прощати не можна.
І Михайло був вдячний дружині, яка не повелася на ці неправдиві звинувачення, а одразу все зрозуміла. Та й прислухатися до неї він став частіше, адже Ганна явно краще розуміється в людях.