Зовсім недавно Марина дізналася, що вона, виявляється, законному чоловікові приходиться сестрою — принаймні так Андрій говорив своїм численним коханкам.
Листування, знайдене в телефоні чоловіка, на багато що Марині відкрило очі. Сина в Андрія теж не було, зате був племінник.
Марина донедавна вважала, що все в них із чоловіком добре. Бували, звичайно, якісь дрібні розбіжності через невимиті чашки чи розкидані шкарпетки, але жінка не переживала. Адже всі так живуть.
Заміж за Андрія вона вийшла одинадцять років тому, а до нього в квартиру Марина переїхала ще до заміжжя.
Разом з майбутнім чоловіком Марина упорядковувала двокімнатну квартиру в новобудові — вони самі клеїли шпалери, вибирали меблі та сантехніку.
Марина, яка з шести років захоплювалася шиттям і в’язанням, сама пошила штори в кожну кімнату.
Загалом, приховати сліди її проживання у цій квартирі було неможливо, але Андрій таки примудрився це зробити.
Чотири місяці тому шлюб зненацька дав тріщину. Марина й сама не розуміла, що сталося. Андрій, раніше завжди уважний, дбайливий і лагідний, різко став віддалятися від своєї дружини.
— Може, сходимо кудись удвох? – пропонувала дружину Марина. — Коли ми з тобою в ресторан вибиралися, то я вже й не пам’ятаю? По-моєму, років зо два тому?
— Нема часу, — бурчав Андрій. — Це тобі нема чим зайнятися. Ти, мабуть, зовсім на роботі не втомлюєшся — хоч і справді, втомі звідки взятися?
Сидиш до обіду у своєму обміннику, потім додому приходиш і відпочиваєш. А я працюю по дев’ять годин на день. Є різниця?
– Добре. — покірно погоджувалась Марина. — Давай тоді хоча б удома вдома час проведемо. Я приготую вечерю, сина або до моєї, або до твоєї мами відвеземо?
— Тобі що робити нічого, чи що? — сердився Андрій. – Не хочу! Я ж тобі сказав, дай спокійно повалятися на дивані і відпочити нарешті!
Чого чіпляєшся зі своїми пропозиціями?
Чоловік на контакт ніяк не йшов, і, спочатку, Марина старанно відганяла від себе думки про можливу зраду:
— Ну, не міг він так з нами вчинити? — заспокоювала сама себе жінка. — Та й ознак появи у нього коханки немає.
Мені Юля розповідала, що коли її чоловік загуляв, то почав додому з роботи запізнюватися, за собою стежити почав — у зал записався, вдома знову ж таки не ночував.
Андрій повертається, як завжди, о сьомій вечора, ночі проводить вдома, до друзів, щоправда, тричі на тиждень їде, але повертається звідти завжди веселенький.
Навряд чи він би так гульбанив поруч із коханкою. Ні, точно не зраджує.
Переживаючи таким чином кілька місяців, Марина заспокоїлася. Напевно, у них просто криза у відносинах — таки одинадцять років разом прожили, приїлися один одному.
Смикати чоловіка жінка перестала, а Андрій, навпаки, став чіплятися до неї через всяку дрібницю:
— Навіщо ти витрачаєш мої гроші? — спитав дружину чоловік, коли Марина купила собі новий відпарювач. — У нас що, праска зламалася? Тепер сорочки обов’язково потрібно прасувати паром? Реклами надивилася?
– Марино. Що це за їжа? Страва нова? Ніколи більше це не готуй — це неможливо їсти. А що ти додала туди? Так, кулінарія — це таки не твоє. Лише продукти перевела.
Марина шукала причину в собі, довго намагалася підлаштуватись під чоловіка, а потім втомилася.
Дочекавшись відпустки, жінка збиралася в гості до дальньої родички. Тітка Марини жила за чотириста кілометрів від неї.
Спочатку Марина хотіла поїхати одна, щоб розвіятися і все добре обміркувати, сина жінка планувала залишити вдома з батьком.
Як тільки про це почув Андрій, одразу ж влаштував дружині сварку:
– Цікаво виходить! — говорив чоловік. — Ти, значить, їдеш відпочивати, а я, мало того, що працювати тут на роботі залишаюся, то ще й дитину в твою відсутність виховувати повинен!
– Що його виховувати? — обурилася Марина. — Наш син давно дорослий і особливо не потребує тата. Хіба ви вдвох без мене не впораєтеся? Невже я не маю права трохи відпочити?
— Про права свої знають всі. – єхидно відповідав Андрій. — А ось про обов’язки забуваємо.
Ти мати, тому ти й маєш слідкувати за дитиною, а моє завдання — гроші на ваше забезпечення заробляти.
Відпочивати, будь ласка, їдь, але тільки із сином. Все це моє останнє слово.
Марині довелося чоловікові поступитися. До родички вона поїхала разом із сином. Майже місяць жінка відпочивала від регулярних сварок.
Повернутись додому довелося несподівано, бо тітонька занедужала, і Марина вирішила зупинити свою відпустку.
Чоловікові додзвонитися намагалася, хотіла попросити, щоб той її із сином зустрів на вокзалі, але в Андрія чомусь дві доби поспіль було вимкнено телефон.
Квартира Марина зустріла абсолютною пустотою. Вдома чоловіка не було. Син одразу ж побіг у свою кімнату і звідти вигукнув:
— Мамо, а де мої речі?
Марина здивувалася:
– Як це де? В шафі. Там, де їм і належить бути.
— Іди сюди, мамо. Тут нічого нема.
Марина подумала, що син її розігрує, але увійшовши до дитячої, побачила, що кімната абсолютно пуста – немає ні підручників, ні одягу, ні іграшок дитини.
Марина пішла в свою спальню і таку саму картину виявила і там. Усі її речі пропали, а у ванній не було косметики — її вона знайшла чомусь на антресолі: усі баночки та пляшки були недбало повалені у картонну коробку.
— Що тут відбувалося? – пробурмотіла Марина. Разом із сином стала шукати речі.
Речі, одяг, іграшки та книги виявились на балконі — хтось зібрав все у великі мішки для сміття і надійно сховав під агрополотном. Його Марина купувала для дачі.
До Андрія жінці вдалося додзвонитися лише ввечері, коли Марині на телефон надійшло повідомлення про те, що абонент нарешті доступний.
– Ти де? — забувши привітатись, вигукнула збентежена жінка. – Що означає – яка різниця?! Три доби я до тебе додзвонитися не можу!
У тебе телефон вимкнено. Приїхала додому, у квартирі діється незрозуміло що! Я чекаю пояснень, Андрію!
Чоловік приїхав швидко. Марина відправила сина до вітальні, щоб той не став свідком сварки, а сама з чоловіком замкнулася в спальні.
– Це що за вибрики? – Запитала вона у законного чоловіка. – Як ти мені взагалі все це поясниш?
— Розумієш, Марино… — очі Андрія забігали. — Поки тебе не було, у нас сталася неприємність.
– Яка? — ледве стримуючись, допитувалась Марина. – Давай вже, швидше до суті переходь!
— У сусідів завелися таргани. Я їх і сам не відразу помітив. Додому вже пізно приходжу, цілий день відсутній, іноді в кухню навіть і не заглядаю, відразу спати лягаю.
Так от, побачив я цих тарганів, купив крейду, домалював нею по підлозі, плінтуса обвів, але вони на цю крейду навіть уваги не звернули.
Потім я купив спрей, потім якийсь гель. А цим негідникам — хоч би хни, як бігали, так і бігають. Ну, довелося звертатися до спеціальної служби.
Три дні тому приїхали, все тут опрацювали. За їхньою порадою я зібрав наші речі в мішки, щоби вони не просочилися цим всім, і прибрав на балкон.
А сам три дні у готелі жив, а коли з дому їхав, зарядку для телефону взяти забув. Нову купити якось руки не доходили.
Ось сьогодні доїхав до магазину, трішки телефон підзарядив, а тут, виявляється, ти додому повернулася.
Марину розповідь чоловіка заспокоїла:
— Міг би попередити, перед тим, як викликати службу. А ти, Андрію, хоч трохи уявляєш, що я відчула, коли приїхала додому і не знайшла своїх речей?
Спочатку думала, що квартирою помилилася, потім, що я сплю, раз не бачу одягу та речей на своїх місцях. Запереживала, загалом!
— Та що ти, люба, все добре! – єлейним голоском відповівАндрій. — Вибач, що одразу не попередив.
Інцидент Марина вважала вичерпаним, але спокійне життя тривало зовсім недовго.
Андрій свій телефон завжди вдома тримав заблокованим — дружині він до нього торкатися не дозволяв.
Якось у черговий раз, повернувшись від друзів у стані добряче «веселим», Андрій в моменті заснув.
Марина це помітила і вирішила скористатися ситуацією – їй дуже давно хотілося подивитися, що такого у своєму смартфоні ховає її чоловік.
Додаток для знайомств жінка знайшла одразу. Фривольних листування там було багато, але діалог з одним контактом насторожив Марину найбільше.
З листування вона зрозуміла, що з цією жінкою Андрій зустрічався кілька разів, поки її не було вдома.
Зважаючи на те, як її чоловік захоплювався формами дівчини, зрада явно відбулася, ніякої служби в квартирі не було.
Останні три дні Андрій провів на туристичній базі разом із коханкою.
Чоловік у фарбах описував своїй співрозмовниці реакцію ошуканої дружини:
– Ти уявляєш? — писав Андрій. — Я їй таку нісенітницю розповідаю, а вона стоїть, очима кліпає і всьому вірить.
Господи, я навіть і не уявляв, з якою не розумною жінкою одружився, її обманути нічого не варто.
Не здивуюсь, до речі, що моя дорога дружина і в прибульців вірить.
З листування Марина дізналася, що за тиждень коханка її законного чоловіка знову має приїхати у справах до міста.
Відразу влаштовувати сварку ошукана дружина не стала, вирішила спіймати благовірного на гарячому.
Спочатку Марина планувала за Андрієм стежити, але ситуація несподівано обернулася в її бік, вона підслухала розмову чоловіка з коханкою:
— Не хвилюйся, я кудись свою сестру на пару днів відправлю. — казав Андрій комусь телефоном. — Ну, ти уявляєш, не вчасно приїхала, навіть не попередила.
Та що ти?! Я б, звичайно, якби знав, що ти приїдеш, її не пускав би до себе додому.
Так, сестра в мене така нахабна, ще з племінником з’явилася, тому не дивуйся — у мене вдома тепер і іграшки, і підручники за четвертий клас є.
Слухай, ну, що в мене робити вдома? Давай кудись з’їздимо? А, може, додамо нашим відносинам пікантності і кілька днів проведемо в готелі?
Марина стояла мовчки за спиною. Андрій, договорив телефоном, розвернувся і зустрівся очима з дружиною:
– Марино. — почав виправдовуватись чоловік. – Я тобі зараз все поясню. Це взагалі не те, що ти думаєш. Так незручно вийшло, загалом тут така штука …
– Іди! — Марина навіть не впізнала свого голосу. — І ніколи більше не повертайся.
Сестра з племінником, тобто твій син для тебе племінник? Я завтра ж подам на розлучення і зроблю все, щоб племінника свого ти не бачив. Забирайся!
– Ні, почекай! — несподівано розлютився Андрій. — Я маю піти зі своєї квартири? А ти, люба, не багато чого просиш? Я тут господар – це моя квартира!
— Ну, тоді ми підемо самі! — розвертаючись, сказала Марина і пішла збирати речі.
– А сина я в тебе заберу! — вигукував Андрій, висунувшись із квартири, коли Марина разом із дитиною спускалася сходами. — Перед усіма тебе осоромлю, знайду, як тебе підставити!
А ти знаєш, ким працює моя дівчина? Вона помічник прокурора! У неї такі зв’язки! Тож тримайся, ми ще зустрінемося в суді!
Розлучення пройшло спокійно, Андрій на суді і слова не сказав про те, щоб син жив із ним.
Марина з дитиною живе на орендованій квартирі і потихеньку вчиться ні від кого не залежати.
З коханкою у Андрія стосунки не склалися, пара швидко розлучилася.
Колишнього чоловіка Марина на поріг не пускає, намагається вкотре з ним не бачитися і не розмовляти.
Син розлучення батьків переживає тяжко. Правди йому Марина так і не сказала.