– Ну ось, сезон майже закінчився, а я навіть не встигла заробила гроші! – говорила телефоном Олена сестрі Марії. – Ні, ну заробила щось, прибудову до будинку зробила, ремонт а кімнатах , але все одно не так, як хотіла. Ну, трохи на рахунку ще є.
Марія з Оленою двоюрідні сестри по матерях. Нікого тепер у них немає – ні матусів, ні татусів, самі вони до своїх сорока років залишилися. Тільки у Марії мама була сама, і у спадок вона залишила свою однокімнатну квартиру, а батьки Олени були людьми заможними – вони доньці залишили по собі і будинок за межею міста, і трикімнатну квартиру у місті-курорті біля моря. Матеріальні блага були, а щастя в особистому житті Олени не було – народила дочку у 21 рік від якогось чоловіка, заміж не вийшла, вирішила всю свою енергію витрачати на накопичення добробуту, тому всі її розмови зводилися до одного – що заробила, що купила та на що витратила. Напружуватися на роботі їй не доводилося – годували городи та подобове здавання квартири, особливо у літній сезон.
Марія була заміжня, але не було дітей – чоловік казав, що у всьому винна дружина, і тому Марія стала комплексувати. Промаявшись із чоловіком більше десяти років, вона погодилася на розлучення, хоч і любила свого Сашка. Сашко одружився з іншою жінкою, але й у них дітей не вийшло – отже причина була все ж таки сам Сашко. Він намагався потім налагодити контакти з Марією, але минулі образи не відпускали, Марія з ним не зійшлася.
Сестри були дружні, але інтереси у них були різні – Олена жила грошима, а Марія витала у хмарах. Їй були цікаві серіали про кохання, наївні романи з казками для дорослих. Навіть до сорока років вона мріяла про принца, хай і не на коні, але про надійного та романтичного чоловіка. Ось він готує вранці сніданок із закоченими рукавами, посміхається, цілує сонну дружину, садить її за стіл та подає каву. Або він везе її на пікнік до моря – віконця в машині відкриті, і у них розвивається волосся на вітрі. Або він, мало не плачучи, подає їй піґулку, коли Марія нездужає, і зігріває у своїх обіймах, бажаючи, щоб їй швидше стало краще.
І ось, до кінця сезону, коли Олена навіт «не встигла заробити грошей», Марії зустрівся Олексій, він один відпочивав на морі. Не принц, звичайно – у нього не було машини, на якій він би її возив на пікніки, та й готувати він не вмів. І все ж Олексій був дбайливий. Ночі були красиві, і цього досить. Покликав заміж – пішла. На весіллі вдома були нечисленні подруги та Олена, наречений сидів як у квітнику.
– Що ж до нього ніхто не приїхав на весілля – ні друзів, ні рідних, – спитала Олена.
– Батьки не могли – далеко, та й мама нездужає, а друзів майже немає.
– Ох і ризикова ти, Марійка! Півроку з хлопцем прожила, не знаєш його до пуття, і заміж зібралася. Дивись, як би він тебе не обдурив. І квартиру на нього не переписуй.
– Все ти про матеріальне думаєш, а є речі і важливіші – кохання, наприклад.
– Кохання! – буркнула Олена. – Накликала подруг на весілля, а він і дивиться на них, облизуючись. Дивись, щоб не якийсь шлюбний пройдисвіт виявився, бо буде – біда. Золото від нього подалі ховай і гроші на карту клади.
– Та він і так на будівництві непогано заробляє, півзарплати мені віддає.
Рік жили добре, хоч і іноді сварилися на побутовому ґрунті. Одного разу, посварившись, Олексій гучно закривши двері і не знав куди йти – у нього нікого не було в цьому місті. Нічого не придумавши, зателефонував Олені – попросився на нічліг. Вона прийняла, а Марії навіть стало спокійніше – рідня таки. З того часу у Олексія з Оленою почалися якісь дивні стосунки – вони могли перешіптуватися, секретничати, хихикати. Марія запідозрила недобре.
– Олена, ти чого це? Що – збираєшся у мене чоловіка відвести? – сказала при зустрічі Марія до сестри.
– Ти що таке кажеш, навіщо він мені потрібний? Тим більше, ми з ним рідня тепер, я на нього навіть не дивлюся! Та й взагалі, не треба мені ніяких чоловіків, від них одні проблеми.
Та не може Олексій їй зраджувати з Оленою! Вона ж Марії навіть у підмітки не годиться. Тим більше, у неї в голові одні гроші, а Олексій якось може задовольнятися малим, він не меркантильний. І все ж таки – підозріло все це.
– Мені треба до батьків на тиждень з’їздити, – одного разу сказав Олексій у лютому. – Мама погано почувається.
– Їдь, звичайно, – занепокоїлася Марія.
Жінка проводила чоловіка до вокзалу. Олексій подзвонив – добрався добре, але просив не турбувати дзвінками – мама часто спить, дуже нездужає, краще він сам буде дзвонити. Але на третій день їй зателефонувала подруга, яка була на весіллі, сказала, що бачила Олексія в магазині – він брав тортик та пачку чаю. В якому районі? Та в тому ж де Олена здає квартиру.
– Ну все, сестро, ти попалася! – сказала сама до себе Марія.
Марія зателефонувала у двері трикімнатної квартири, очікуючи побачити здивовану Олену. Але двері відчинив не менш здивований Олексій в накинутому халаті, а в кімнаті в ліжку лежала незнайома дівчина, прикрита ковдрою. На столі бардак – недоїдений торт, недопите ігристе.
– А де Олена? – нервово запитала Марія.
– Не знаю! – відповів Олексій і відразу отримав від дружини. Марія пішла.
Того ж вечора Олексія в коридорі чекали валізи. Дзвонила Олена, але Марія не хотіла брати слухавку, відповіла лише тоді, коли Олексій остаточно пішов, хоч він намагався виправдатися і залишитися.
– Марійка, ти що це там сваришся з чоловіком? – дивувалася сестра.
– Олено, я впевнена, ти все знала, ти ж секретничала з Олексієм. Як ти могла мене так зрадити? Ти здала квартиру моєму чоловікові з його коханкою.
– Тю! Ти через коханку сварку влаштувала? Так чоловіки усі гуляють! Якби я не дала ключі, то інші б здали квартиру. Сама розумієш – у мене зараз простій, а тут Олексій попросив тиждень зняти мою квартиру – подробиці мені не говорив, але й попросив мене теж мовчати. Гроші хороші, майже як у сезон, ну чого б не здати йому квартиру? Часи зараз такі – кожна копійка дорога.
– Ти чудово знала, що він мені зраджує.
– Ну і що. Бачила я його дівчину, так вона – ніяка, він би відразу до тебе повернувся, якби ти не стала винюхувати і вистежувати його.
Розмовляти з цією меркантильною Оленою більше не було сенсу – за гроші вона будь-кого зрадить. Тепер Марія дуже неохоче відповідає на дзвінки сестри, яка навіть не вибачилася – не бачить у цьому сенсу.