Марія та Сергій були знайомі вже дуже давно, ще у школі вони сиділи за однією партою.
Хлопець проводжав дівчину до будинку, допомагав їй донести рюкзак, пригощав бутербродами.
Закінчивши школу, Марія вступила до коледжу, вирішивши здобути медичну освіту, а Сергій вирушив до університету, вивчати інформаційні технології.
Незважаючи на велику зайнятість, молоді люди продовжували зустрічатись, через рік вирішили жити разом.
Ініціатором була Марія:
– Сергію, я вже втомилася бігати туди-сюди, шукати час на зустрічі. Давай нарешті з’їдемося? Ми ж так давно про це мріяли!
Можемо жити у квартирі моїх батьків, вона все одно без діла стоїть, ти ж знаєш, вони поїхали в село.
Сергій із радістю погодився на такий варіант. Він досі жив із батьками, у сім’ї підростали ще брат із сестрою, яким була не зайвою ще одна кімната.
***
Молоді люди стали жити разом, за півроку вони вирішили одружитися. Весілля зіграли галасливе і веселе, з величезним натовпом друзів та родичів.
Після одруження Сергій і Марія ще деякий час жили в колишній квартирі, потім вирішили її здавати, а самі переїхали в орендоване житло, яке було зручніше розташоване.
Цю квартиру молоді оплачували з грошей, які отримували з оренди житла батьків Марії.
Після закінчення коледжу Марія знайшла собі роботу медсестрою.
Платили небагато, але вона хотіла напрацювати там необхідний досвід, а за рік перейти до платної клініки з більшою зарплатнею.
Сергій на той час вже навчався на четвертому курсі університету, влаштувався віддалено на відмінну посаду за спеціальністю та почав отримувати непогані гроші.
Крім того, на новому місці роботи на нього чекали з дипломом, обіцяючи ще підняти зарплатню. Перспективи були райдужні.
Влаштуватися через рік на іншу посаду Марії не вдалося, вона завагітніла і пішла з колишньої роботи прямо в декрет.
У пари народилася дочка, яку назвали Світланою. Сергій вже закінчив університет, із віддаленої роботи перейшов на офісну, йому платили гідну зарплатню.
Єдине, що засмучувало Марію, це те, що чоловік часто був зайнятий на роботі допізна.
– Мамо, не знаю, що й думати. Я знову весь день просиділа зі Світланкою, а Сергій досі не повернувся додому. На годиннику вже десять, а його все немає!
– А ти дзвонила йому?
– Ні, користуватись телефоном у них в офісі суворо заборонено. Сергій мене попереджав, що затримуватиметься, вони там черговий проект здають. Але мені від цього не легше.
– Не хвилюйся, доню. Це ж добре, що чоловік про гроші думає, старається більше заробити. Не сварися на нього і не хвилюйся, все буде добре.
***
Час минав, дитині виповнився рік, за нею потрібне було око та око – Світланка постійно норовила кудись залізти, щось спробувати на смак. Марія сильно втомлювалася.
До того ж, у орендованому житлі раптом з’явилися таргани, які зовсім вивели жінку з колії:
– Сергію, я так більше не можу! Подивися, знову ці негідники зʼявилися! Я вже не знаю, що робити, як з ними впоратися. У нас же дитина скрізь лазить, я хвилююся через це!
– Марія, ну що я можу зробити? Потрібно було краще у квартирі прибирати, може, й не завівся б тоді ніхто. А ти – то тарілки в раковині до ранку залишиш, то печиво, яке Світланка розкришить, з підлоги вчасно не прибираєш.
Ось і підсумок: тепер борись із ними сама.
– Ну, дякую тобі! Я взагалі втомилася вже жити у орендованому житлі! Якщо у нас поки що ніяк не виходить купити свою квартиру, давай повернемося в батьківську. Там таких проблем ніколи не було!
– Марія, ну як ти собі це уявляєш? Там люди живуть, що ми їх, виганяти будемо? Не вигадуй нісенітниці! Краще в будинку ретельніше прибирай.
Марія щосили боролася з тарганами, а Сергій продовжував пропадати на роботі.
Жінка щовечора влаштовувала чоловікові сварку, коли він повертався за північ, але нічого не змінювалося.
Якось Сергій прийшов додому радісний:
– Марія, радій! У мене злетів один проєкт, я отримаю кругленьку суму! Тепер ми точно зможемо купити своє житло.
Ну, якщо навіть не за готівку, то іпотеку точно візьмемо. У мене вже є кошти на початковий внесок як мінімум на двокімнатну, і навіть дещо залишиться.
***
Квартира була знайдена, всі документи перевірено, залишилося лише укласти угоду.
У Сергія та Марії ще залишалася чимала сума грошей, яку було вирішено витратити на ремонт нового житла.
– Ну, от завтра батьки приїдуть і можна операцію оформляти, – сказав увечері Сергій.
– Не зрозуміла, а навіщо батьки так швидко приїдуть? Ще рано новосілля влаштовувати. Давай покличемо їх, коли ремонт зробимо і переїдемо.
– Ні, Марія, вони приїдуть не заради новосілля. На батьків я вирішив оформляти нашу нову квартиру.
– Не зрозуміла, це ще що за новини? Вони тут до чого? Взагалі я думала, що квартиру ти на нас двох оформиш. Чи в тебе щодо мене плани недалекоглядні, і ти про розлучення вже думаєш?
– Марія, що ти вигадуєш? І взагалі, ти мені та моїй родині не довіряєш чи що?
Взагалі-то, ці гроші я заробив, а ти поки що в декреті сидиш і тільки витрачаєш.
Напевно, за всі ці роки я заслужив сам вирішувати, на кого записувати нерухомість?
Прийти до компромісу так і не вдалося, кожний стояв на своєму. Вранці Сергій поїхав із батьками оформлювати угоду.
Коли вони всі разом приїхали додому з пляшкою ігристого, щоб відзначити придбання нового житла, Марія закрилася в кімнаті і не вийшла, пославшись на те, що Світланку пора укладати на денний сон.
***
Життя тривало, поступово питання з власністю відійшло на другий план. Сергій відчував, що образив дружину, тому почав повертатися додому раніше, у всьому з нею погоджувався, всіляко намагався помиритись.
За ремонтом нової квартири стежив чоловік, Марія сказала, що якщо вона туди нічого не вкладає, то й їздити, контролювати роботи не стане.
Переїзд постійно відкладався, то потрібних матеріалів не було, то труби потекли і довелося все переробляти, то ще якісь проблеми виникали.
Марія вже стала забувати, що вони планували з’їжджати в нову квартиру, тарганів вона позбулася, їй і тут було непогано.
Сергій знову затримувався на роботі, іноді приходив зовсім пізно. В інші дні взагалі не повертався ночувати, пояснюючи свою відсутність тим, що забіг на нову квартиру, зайнявся там дрібними роботами, сильно втомився і вирішив нікуди не йти та ночувати на місці.
– Олено взагалі нічого не розумію, – скаржилася Марія подрузі. – Сергій постійно то на роботі, то на новій квартирі.
За цей тиждень вдома лише двічі ночував. Що його там тримає? Ми начебто вже не сваримося, все мирно, зустрічаю його з усмішкою, годую вечерею, та й так далі. А він все одно десь пропадає.
– Так, подруго, дивна ситуація. А ти не думала, що він міг завести іншу жінку і пропадати в неї?
– Ні, ти що! Ніколи йому, він же працює, гроші регулярно приносить, значить точно в офісі буває. Ну а на квартирі, сама розумієш, завжди багато справ.
– А нагадай мені, скільки часу пройшло з того моменту, як ремонт розпочався?
– Та вже півтора року напевно…
– І ти жодного разу там не була за весь цей час?
– Олено, ти ж пам’ятаєш, я тоді образилася, не хотіла і бачити цю квартиру. Думала, Сергій, замислиться і все-таки на нас двох її запише.
З принципу туди не ходила, все чекала, коли ремонт скінчиться, і ми переїдемо. А тепер і ніколи стало: то на роботу бігти час, то за Світланкою в садок.
– Подруго, у мене для тебе погані новини: Сергій тобі зраджує!
– Ні, Олено, цього просто бути не може! Він же так мене та доньку любить. Завжди вдома, ну, коли не на роботі, не на квартирі.
Вже наступного ранку Марія взяла відгул на роботі, потім зателефонувала матері і попросила її забрати Світлану до себе на вихідні.
А сама сіла чекати на чоловіка з наміром цього разу з’ясувати, куди він пропадає і що насправді відбувається з ремонтом у квартирі.
Час йшов, до десятої години вечора чоловік надіслав смс, що він знову пішов на квартиру, ставитиме плінтуса і просив її лягати спати, не чекати на нього.
Марія одразу одяглася і вирушила за відомою адресою.
Вже підходячи до будинку, жінка почала рахувати поверхи, у вікнах їхньої квартири світилося світло, отже, чоловік справді був там.
Марія подзвонила у двері, їй відкрила незнайома жінка в коротенькому халатику.
– Хто ви? Що хотіли? – усміхнулася вона.
– Це сорок п’ята квартира? – Марія подумала, що вона помилилася.
– Так, це правда.
– А чи можу я побачити Сергія? – Запитала Марія.
– Звичайно, зараз, – відповіла жінка і покликала, – Сергію, тут до тебе прийшли!
З кімнати з’явився чоловік, він був одягнений в одні шорти, видно було, що почувається тут, як удома.
Внутрішня обстановка зовсім не нагадувала ремонту, все вже було готове: стояли меблі, світилися світильники, з кухні долинали приємні аромати, а із зали чувся дитячий сміх.
Після того, як перше здивування Сергія пройшло, почався потік пояснень. Слухати його виправдання Марія не могла, вона хотіла якнайшвидше піти звідти.
Виявилося, що чоловік вже давно жив на дві сім’ї, причому тут у нього теж була дитина, тільки син двох років. Виходить, що він народився приблизно в той же час, як і донька.
Тепер Марії стало зрозуміло, чому квартиру Сергій записав на батьків, він і не збирався далі жити з дружиною, планував вирушати до тієї, іншої, навіть у нову квартиру заселив саме її.
Марія розлучилася з Сергієм, дочекалася, поки з’їдуть квартиранти і оселилася з дочкою у тій квартирі, що дісталася їй від батьків.
А Сергій недовго насолоджувався життям із коханкою. Виявилося, що вона теж нічого не знала про суперницю, вважала, що живе “цивільним шлюбом” із коханим чоловіком, який постійно зайнятий на роботі.
Коли все розкрилося, жінка пішла від Сергія, він залишився один, натомість із квартирою та новим ремонтом.