Двадцятирічна Лариса була зовсім не розбалувана увагою чоловіків. Дівчина була не дуже гарна.
Чоловіки в основному хотіли з нею дружити. І так було завжди.
Але надію на велике кохання дівчина не полишила. А оскільки в інституті на її зовнішність ніхто не «клював», то почала вона виходити на самоті на недільні прогулянки.
Бо ж якби вона пішла вдвох із подругою, яких у неї практично не було, то вибрали б точно не її, а щасливу конкурентку.
І Лариса не просто виходила, а з книжечкою віршів у парк поблизу.
Усім було ясно, що жодна звичайна дівчина не стирчатиме сьогодні на лавці в парку, просто читаючи вірші.
Та це й не вийде особливо – насолоджуватись подібною літературою краще на самоті і вдома – тут же все відволікало!
Це стало ясно і симпатичному Вадиму Сергійовичу, який проходив повз. Він якраз вийшов на щоденну прогулянку – так, ті самі десять тисяч кроків, які радять проходити щодня.
Тридцятип’ятирічний чоловік дуже дбав про своє здоров’я.
Він упіймав на собі погляд цієї незграбної дівчини і несподівано сів поруч.
Чимось вона його зачепила, ця дівчина з книжкою в руках.
Ну, а далі – все як по маслу!
Лариса, що вже починала втрачати надію, дивилася на кавалера, відкривши рота. На неї вперше звернув увагу такий привабливий і гарно одягнений чоловік!
Ось він – принц! Невже? Може, і на її вулиці буде свято!
Вони розговорилися – і виявилося, що в них багато спільного! Тому знайшлося багато тем для розмови. А через пару годин кавалер вже проводив Ларису додому.
Чесно кажучи, Лариса вже почала думати, що чоловік запросить її, хоча б, у кафе. Але цього не сталося.
Ну, нічого – і так добре!
Дівчина була повністю зачарована ним: Вадим Сергійович майстерно володів мистецтвом спокусника.
І Лариса закохалася! З того самого першого погляду! А чому б і ні?!
Додому повернулася вже зовсім інша Лариса: захоплена і мрійлива. І вони домовилися зустрітися ще раз!
А забута книжка з віршами так і залишилася лежати на лавці…
Мама і бабуся стривожилися: їхня наївна дівчинка кудись вже влізла! Недосвідчена в любовних справах Лариса, точно знайшла якогось пройдисвіта!
– Він хоч місцевий? – поцікавилася мама.
– Ну, що ж ви мене так недооцінюєте? – запитала за обідом Лариса. – Чому зразу немісцевий і пройдисвіт?
Невже на мене не може звернути увагу гарний порядний чоловік?
У мене багатий внутрішній світ!
– Ох, ти ж, моя золота! – глибокодумно сказала бабуся. – Кому потрібен сьогодні твій багатий внутрішній світ без гарного личка і… Всього іншого?
Розчервоніла Лариса почала розповідати далі.
– А що він робив у парку? – поцікавилася баба Оля.
– Як це що?! – здивувалася Лариса.
– Ну як що?! Ти зрозуміло, з якою метою туди поперлася! – не церемонилася бабуся. – А він, дорослий мужик, навіщо туди пішов? На гойдалках покататися?
– Може, і на гойдалках! І що у цьому такого? А ще він багато ходить пішки! Тому пішов пройтися. Що ви до мене причепилися?
– А чому один? Родина в нього де? Симпатичний і зовсім самотній?
Сама ти в це віриш? Йому ж уже близько сорока!
– Ну і що! А з сім’єю у нього не склалося – це виявилася не його жінка! Так часто буває! – розповідала Лариса, машинально сьорбаючи суп.
Думки дівчини були десь далеко.
– Гаразд! – сказала мама. – А чим він займається?
– Він здає в оренду квартири!
– Ми раді за нього! А працює він де?
– А він не працює! – із захопленням сказала дівчина і подивилася на маму з бабусею: ну що – з’їли? – Так, у Вадима достатньо грошей, щоб не працювати!
Родички перезирнулися: ось вона – вершина мрій сучасної молоді!
– Так ми зрозуміли. А чим він займається цілий день?
– Та просто живе! – радісно сказала сповнена гордості за коханого дівчина. – Невже не зрозуміло? Людина має можливість це робити! І цьому можна тільки позаздрити!
Ось воно, що, виявляється! Це було несподівано.
– Добре! – не здавалася бабуся. В добі двадцять чотири години, вісім із них він спить. А решту що?
– Він веде блог! Про те, як радісно просто жити! Я вже підписалася! – заявила Лариса, яка очікувала похвали. – Ну, що ви мене так розпитуєте? Скажіть прямо, що заздрите. Тому що самі на це не здатні!
Щаслива і сита Лариса пішла подрімати і поринути у свої дівочі мрії.
А мама з бабою почали думати, як би все це швидше про’яснити, поки справа не зайшла надто далеко.
Адже те, що з цього нічого доброго не вийде, було вже ясно обом – їхню наївна дівчинку намагається ошукати якийсь пройдисвіт! І вже зумів її зацікавити. Але навіщо?
Зовнішні дані – нижче середнього. Грошей – нуль. З житла – однокімнатна квартира в старому будинку.
І що ж тоді?!
А Лариса поринула в її перше велике кохання з головою. Ще б пак – її коханим був такий гарний чоловік!
Вони зустрічалися вже кілька місяців, коли Вадим запропонував з’їхатися.
– Ого! Там і до весілля недалеко! – тріумфувала Лариса. – Так, я переїду до нього! Він має ще й третю квартиру – там ми і будемо з ним жити! А ви обидві вважали його пройдисвітом!
– І що – у вас уже з ним щось було? – обережно поцікавилася мама.
– Ну, звісно, було, матусю! Я ж уже – доросла! – гордо сказала дівчина.
– Хто б сумнівався, що було! – єхидно вставила свої «п’ять копійок» баба Оля. – Треба ж йому ще чимось займатися, крім ведення блогу! Нудно, мабуть, хлопчику!
– Не починай, бабусю! До речі, він хотів з вами познайомитися! Бачте, як у нас все серйозно?
На жаль, вони бачили…
У суботу усміхнений і симпатичний Вадим Сергійович прийшов у гості і дуже не сподобався обом жінкам.
– Та це ж очевидно! – обурювалася бабуся. – Він тебе довкола пальця обведе, тільки так! Достатньо подивитися на його зухвале обличчя!
– Бабусю, ми один одного любимо! – намагалася достукатися до бабусі Лариса. – Та й що йому з мене брати? У мене нічого немає! Значить, у нас все – з кохання!
– Дивний він якийсь! – казала мама.
– Та він весь – як на долоні! І ніякий він не пройдисвіт, – дівчина добре знала значення улюбленого бабусиного слова.
– Ох, ти ж – свята простота! Йому не така потрібна, як ти – мила й наївна дівчинка. А як він – досвідчена й підступна!
Але не прислухаючись до застережень рідні Лариса переїхала до коханого і стала чекати пропозиції руки і серця.
Їй дуже хотілося стати дружиною гарного Вадима! І вона неодмінно нею стане!
А поки що дівчина кинулася забезпечувати комфортний побут коханого.
Вранці вона залишала йому, ще сплячому, сніданок і бігла на навчання.
Лариса вчилася на останньому курсі.
Обідали вони разом. Вадим якраз повертася з прогулянки – тих самих обовʼязкових десяти тисяч кроків! Їжу готувала також дівчина.
А потім наставав час кохання.
А вечорами… Ні-ні! Ніяких спільних прогулянок!
Вечорами Лариса почала займатися несподіваним заняттям…
Вона їздила прибирати квартири Вадима, що здавалися подобово!
Треба ж було вносити якийсь внесок у їхній спільний бюджет. Мама з бабою Олею виділяли грошей мало – на проїзд і обіди в їдальні. І живіть як хочете!
І це вечірнє прибирання, за порадою нареченого, дівчина тримала в таємниці.
– Вони ж мене і так недолюблюють! – кмітливий кавалер усе одразу зрозумів. – А якщо ще дізнаються про те, що ти мені допомагаєш, не дозволять нам бачитися!
– Так, – думала Лариса. – Не дозволять! А вже заміж вийти – то точно!
Хоча жодного слова про заміжжя за весь час сказано не було! Та й у коханні гарненький Вадимчик не дуже й зізнавався, якщо чесно…
…У цьому любовному запаморочливому сні минуло близько пів року.
Але пропозиції руки й серця, на яку так чекала дівчина, не було. Натомість її несподівано попросили піти – у її потенційного чоловіка з’явилася інша.
– Як інша?! – здивувалася Лариса. – А як же ж я? Це ж нечесно!
– Чому нечесно? – здивувався Вадим. – Я ж тобі нічого не обіцяв! А ти повертайся до своїх. Нічого в нас не вийде – ми різні люди!
І додав, як нічого й не було:
– Так, тобі потрібні гроші? Може, будеш продовжувати прибирати у мене вечорами?
Моя майбутня дружина теж має зайве житло – дві квартири. І ми думаємо об’єднати наш бізнес! А я тобі трохи доплачуватиму!
Трохи доплачувати? Ось виявляється, у що він її оцінив!
Тут все і прояснилося… Мама з бабусею були праві – йому просто була потрібна дешева покоївка.
А вона, наївна…
– Ось тобі, а не безкоштовне прибирання! – несподівано відмовила дівчина.
Хоча гроші їй були й справді дуже потрібні. Але ж не такою ціною!
І Лариса повернулася додому.
– Добре ще, що малюка не встигла народити! – раділа баба Оля.
Від смутку дівчину врятував захист диплома, до якого треба було готуватися.
І тут на засмучену Ларису, несподівано звернув увагу один із викладачів, який до цього бачив її щодня і – нічого!
А тут чоловіка, наче осяяло:
– Яка мила дівчина! І куди це я дивився раніше?
Тому що кілька місяців кохання, хай і не взаємного, не пройшли даремно – дівчина дивовижно погарнішала!
Додалося якоїсь чарівності і харизми…
Тому Микола Петрович запропонував свою допомогу з дипломом.
А що? Чоловік виявився досить симпатичним. І професія в нього була хороша. Виходить, завжди буде який-не-який достаток.
І незабаром велике перше кохання було забуте.
До того ж, нового кавалера схвалили мама з бабусею. Їм дуже сподобався сором’язливий і ввічливий Микола.
У нього, до речі, не було свого житла. Нічого – орендуватимуть! І все одно, що він немісцевий.
– Тому – гірко! – вирішили мама з бабусею.