– Владе… Ну, візьми ж слухавку! – Катя ходила по кімнаті, не знаючи, що й думати. – Треба було сказати йому, що я приготувала романтичну вечерю. Тоді він не затримувався б на роботі. Адже він на роботі… Так! Де йому ще бути? Хоч би з ним нічого не сталося.
Катя вкотре набрала номер чоловіка, але той не відповів.
“Любий, ти де? Я чекаю на тебе вдома. Вадим у батьків, я приготувала твою улюблену рибу в білому соусі, відкрила твоє улюблене сухе ігристе…” – написала вона, сподіваючись, що чоловік побачить повідомлення.
За кілька хвилин дійсно прийшла відповідь:
“Катю, я не можу зараз говорити і поки не приїду. У матері серце, швидку викликали… Я їй потрібен. Вибач”.
Катя кілька разів перечитала повідомлення. Чому ж він не зателефонував? Чому не взяв слухавку?
Зі свекрухою у Каті були досить напружені стосунки. Мабуть тому чоловік не сказав, що поїде до матері. Адже він згадував, що хоче привітати її з Різдвом. Значить, поїхав. Без неї. І ось така неприємність там сталася.
Проблеми у свекрухи були давно. Влад дуже переживав, що мама піде зарано, як і бабуся. Тому оплачував їй найдорожчих лікарів, обстеження та регулярно відправляв підлікуватися у санаторій. Катерина не рахувала гроші чоловіка, проте вона сподівалася, що з народженням сина Влад трохи зменшить оберти зі спонсорування матері. Але, як виявилося, вона сподівалася даремно.
Зінаїду Федорівну зовсім не цікавило, що маленькому Вадиму потрібно не менше обстежень, аніж їй.
Але чоловік був проти.
– Навіщо витрачати зайві гроші на лікарів? – дивувався він.
– Те саме я можу сказати про обстеження твоєї матері. Усі її дуже дорогі аналізи можна зробити взагалі у державній поліклініці!
– Це її особиста справа, – сказав Влад.
Можливо, ця розмова просто залишилася б між ними, якби її випадково не почула свекруха. З того часу між Зінаїдою Федорівною та Катею виросла стіна нерозуміння та взаємної недовіри.
І ось тепер чоловік навіть не сказав Каті, що поїхав до матері.
Подивившись на екран телефону, Катя зрозуміла, що не хоче продовжувати цю мовчазну сварку. Що час помиритися, особливо якщо свекруха справді серйозно слаба.
Молода жінка швидко зібралася і, викликавши таксі, поїхала на адресу свекрухи.
У вікнах квартири не світилося світло.
“Невже все настільки погано, що відвезли до лікарні?” – подумала Катя, натискаючи на дзвінок.
Ніхто не відчинив.
Вона вирішила зателефонувати до Влада ще раз, але чоловік скинув виклик.
А ось телефон свекрухи, на який Катя дзвонила дуже рідко, був доступний.
– Так? – Досить бадьорим голосом відповіла Зінаїда Федорівна.
– Здрастуйте! Як ви? Я так хвилююсь!
– А чого ж хвилюватись? Все нормально, – здивувалася та, правда, на тлі чулася якась музика, метушня, чийсь шепіт. І свекруха, ніби схаменувшись, сказала: – Тільки серце трохи прихопило… Влад зі мною. Ти на нього не чекай, він ночувати залишиться.
– У лікарні? – Катя настільки розхвилювалася, що не звернула уваги на тон свекрухи.
– Га… Що? У лікарні? Стривай, Владик сам зараз тобі передзвонить. За кілька хвилин.
В очікуванні дзвінка від чоловіка Катя знову викликала таксі.
– Куди їхати? – Запитав водій.
– Давайте трохи зачекаємо. Я поки не знаю, в якій лікарні моя свекруха, – попросила вибачення Катя.
– Очікування платне.
– Так. Я знаю.
Катерина вирішила зайти в соцмережі. Сьогодні мав відбутися концерт їхньої групи з танців. Влад так хотів піти, але через те, що Катя підвела – не встигла вивчити рухи (з маленькою дитиною не завжди вдавалося відвідувати заняття), їхня пара відмовилася від участі.
Катя перегорнула фотографії. Було викладено лише кілька кадрів та пару відео. Нічого незвичайного – танці, запальна музика… Катя вже хотіла закрити сторінку, присвячену танцям, як на одному з відео, опублікованому п’ять хвилин тому, побачила… Влада. Він майнув у кадрі і зник.
Катя вирішила переглянути запис знову. Наблизила кадр і сумнівів не залишилося. Чоловік Катерини якимось чином опинився на фінальному різдвяному концерті. Без дружини. Але з ким він танцював? І чому не сказав, що, попри все, вирішив взяти участь у концерті? Навіщо збрехав про матір, адже Зінаїда Федорівна була цілком здорова та бадьора? При цьому вона сказала, що Влад із нею. Чи вона з ним? Що, коли він покликав маму на виступ?
Чоловік так і не передзвонив.
Час минав.
– Я вирішила. Їдемо у студію танців. – сказала Катя водієві таксі.
Вона приїхала до студії якраз до кінця виступу: для гостей та учасників було заплановано фуршет.
Катя, не знімаючи шубку, зайшла у залу й побачила свого чоловіка. Він стояв з келихом ігристого поряд з їхньою викладачкою з танців.
Іра була в дивовижно красивій червоній сукні, яка підкреслювала її ідеальну фігуру: осину талію, яку безсоромно обіймав Влад. Збоку здавалося, що вони закохана пара. Голубки не помітили Катю, а ось знайома, яка займалася з Катею, одразу побачила, що у залі з’явилася дружина Влада.
– Катя? Привіт! – Сказала вона, з сумнівом дивлячись на чобітки Каті. – Як твоя нога? Влад сказав, що ти маєш проблеми з палецем…
– У мене все чудово. Палець здоровий. Як пройшов концерт?
– Чудово! Влад з Іриною виблискували! Вони посіли перше місце. Ну, Влад тобі сам розповість.
– Так, звичайно. – Катя перевела погляд на пару, але на їхньому місці вже стояли інші люди.
Чоловіка Катя шукала недовго. Спочатку вона побачила Зінаїду Федорівну – та побіліла і одразу ж видала місце розташування сина.
– Як ти сюди потрапила? – запитала свекруха.
– Де мій чоловік? – Катя попрямувала у бік гримерки.
– Не ходи туди! Ходімо краще піднімемо келихи, там он фуршет…
– А що там? Що для моїх очей не призначене? – Катя відсунула свекруху вбік і зайшла в гримерку. Як виявилося, Влад з Ірою вирішили відсвяткувати перемогу усамітнившись…
Того, що побачила Катя, вже було достатньо, щоб зрозуміти: заняття танцями для чоловіка були чимось більшим, аніж просто хобі. Мабуть, він ходив на “репетиції” набагато частіше, ніж могла припустити Катя.
– Ой! – Іра побачила Катю і сховалася за Влада.
– Катя?! – Влад не очікував побачити дружину. Особливо у такий момент. – Я просто… просто допоміг Ірині розстебнути сукню. – невміло виправдався він.
– Звичайно. Я так і подумала, – сказала Катя і кулею вискочила за двері.
– Як ви могли? Я думала, що ми сім’я! – кинула Катя, пробігаючи повз свекруху.
Та нічого не відповіла.
Влад приїхав додому під ранок. Він був веселий.
– Катю, ну ти чого? Той поцілунок був так… на емоціях. – Розбудивши дружину, сказав він.
– І на емоціях ти з нею на концерт поїхав, мені набрехав, що у матері серце! А всім сказав, що в мене з пальцем щось! А я ж любила тебе… Втім, неважливо. Ти зробив вибір. Ми більше не чоловік і дружина.
– Не вигадуй. Я не збирався йти. У нас дитина маленька. – Влад спробував торкнутися зап’ястя Каті, але вона прибрала руку.
– Поки він маленький, я зможу знайти іншого, хто стане йому батьком. Іди, Владе. Не хочу тебе бачити.
– Катю…
– Іди.
Чоловік зібрав речі й пішов. Від спільних знайомих Катя дізналася, що жити Владу не було де, і він повернувся до матері. Щоправда, Зінаїда Федорівна не зраділа появі сина. А ще менше їй хотілося жити із незнайомою Іриною.
– Катрусю, ну що ти з Владом так строго? Ну спіткнувся, з ким не буває? Дозволь йому хоч пожити у тебе, доки вони з квартирою не вирішать, – через тиждень написала свекруха.
Після цього Катя заблокувала номер свекрухи і більше ніколи не дозволяла їй та чоловікові бачитися з дитиною. Перші місяці після розлучення Влад і сам не дуже прагнув брати участь у житті дитини. Він радів новим відчуттям у стосунках із красунею Ірою.
За іронією долі його нова пасія завагітніла через місяць стосунків.
Але до цього ніхто з них не був готовий. Іра обрала кар’єру й залишила Влада з мамою, поїхавши на гастролі.
І тільки через три роки Влад зрозумів, що зробив велику помилку.
Але Катя його не прийняла.
У неї на той час уже був надійний чоловік, кого Вадим називав татом…