– Валю, ну не нервуйся ти так, це ж недобре для тебе і твого майбутнього малюка! Тим більше, що ти не знаєш, що це і для чого! – подруга Катя намагалася зупинити Валю, яка бігала по кімнаті.
– Ну, ні! Я знаю! Я достеменно знаю, що це! Це все! Я Віктору влаштую.
– Але ж ти не можеш злитися через те, що сама собі понавигадувала? Раптом він просто приготував подарунок… Для мами чи сестри… – Катя замовкла, розуміючи, що сказала нісенітницю.
– Для мами? Для сестри? – Валя по черзі вийняла з гарної рожевої коробки дві частини червоного мереживного комплекту, який навряд чи могли на себе вдягнути жінка в роках або юна дівчинка.
Знайдений комплект безперечно призначався для коханої дівчини…
…Валя знайшла його на антресолі, куди полізла, щоб дістати набір викруток, який раптом знадобився її сусідці і найкращій подрузі Каті.
Катя хотіла сама залізти на стілець, але з майбутньою мамою краще не сперечатися.
І тут вона помітила дивну річ.
Якась рожева коробочка була захована в найдальший кут антресолі, і прикрита старою футболкою Віктора.
Хлопець явно не розраховував на те, що його дружина колись її знайде. В ці шафи вона не зазирала, бо тут свої скарби зберігав чоловік.
– А що це тут за коробочка? – здивовано сказала Валя, і злізла зі стільця.
Вона відкрила її і ахнула від побаченого.
Не треба було бути провидицею, щоб зрозуміти, для кого призначалася та білизна, адже сама Валя знаходилася на дев’ятому місяці вагітності і просто не змогла б вдягнути подібну річ…
…Раптом Валя відчула, щось дивне. Округливши очі, вона глянула на подругу і повільно поклала білизну назад у коробочку.
– Валю, люба, дихай, як тебе вчили! А я викликаю швидку! – подруга заметушилася, в думках сварячись на себе за те, що саме сьогодні вирішила підкрутити дверцята шафи і прийшла до Валі по викрутку.
Через пів години подруги вже їхали у пологовий, а Катя писала Віктору повідомлення:
«Валя народжує. Вона знайшла той комплект білизни на антресолі. Викручуйся як можеш!»
Отримавши повідомлення, Дмитро не зміг стримати емоцій і так і сів на стілець. Якби його запитали, яка частина повідомлення схвилювала його сильніше, він не зміг би чесно відповісти навіть собі.
Народження сина – безумовно хвилююче, але наступні за цим розбірки могли мати зовсім непередбачуваний результат…
…Віктор і Валя зустрічалися чотири роки. За цей час вони неодноразово приймали рішення створити сім’ю, але завжди відкладали весілля. То через те, що родичі були занедужали, то через термінове відрядження, скасувати яке не можна було, бо звільнили б. Зрештою, молоді вирішили з’їхатися і жити разом, а весілля призначити, коли настане час.
Наближалася п’ята річниця стосунків. Обоє готували один для одного особливі подарунки – підбирали їх із любов’ю і хвилювалися у передчутті свята. На жаль, вручити їх не вдалося. Вечір був безнадійно зіпсований, бо в найвідповідальніший момент обоє взялися за животи.
А далі були три тижні в лікарні, розбірки з рестораном, спроби повернутися до звичайного життя.
А потім, через деякий час, Валя дізналася, що чекає дитину.
Питання офіційної реєстрації стосунків постало знову і вже не терпіло зволікань. Підготовка до весілля забрала чимало сил і часу, плавно перейшовши у підготовку до народження дитини. На щастя, майбутній батько намагався приділяти увагу Валі та її капризам, не скаржився, коли вона просила серед ночі терміново дістати їй оселедця з ананасом.
Але буквально за пару місяців до пологів у подружжя відбулися дивні зміни. Віктор став затримуватися на роботі, часто брав нічні зміни, повертався додому втомленим, нерідко відмовлявся від вечері і засинав, щойно його голова торкалася подушки. Валя, яка і в звичайному житті любила себе накручувати, під час вагітності могла б виграти змагання із тривожності.
Вислуховувала всі її переживання найкраща подруга.
Вона кілька місяців тому переїхала у сусідню квартиру, тож дівчата могли бачитися частіше.
Щоправда, тільки в квартирі Валі. У свою Катя подругу не пускала, пояснюючи це тим, що в неї ремонт, бруд, пахне фарбою.
Якось Катя прийшла до подруги і попросила викрутку. Але за інструменти відповідав Віктор, тож шукати їх потрібно було у його шафах.
Однак разом із набором викруток Валя знайшла ту саму коробочку з білизною, яка так сильно схвилювала майбутню матір, що почалися пологи.
Катя провела подругу до пологового і сіла чекати на Віктора. Він з’явився через пів години.
– Ну, що? Народила?
– Ти що? Ще ні! Чекаю. Ти вже придумав, як виправдовуватимешся?
– Ні. Я думаю, треба просто сказати правду, і будь що буде.
– Ага! Хитрий який! Правду! Ти хочеш, щоб вона вважала мене зрадницею?! – Катя похитала головою.
Весь тиждень Валя відмовлялася розмовляти з чоловіком, надіславши йому тільки одне повідомлення, в якому звинуватила його у зраді і заборонила зустрічати її з пологового.
Вдома Віктор все ж таки вирішив спробувати виправдатися, але тільки-но Валя переступила поріг, вона почала сваритися.
– Як ти міг?! Мало того, що кожного вечора став нібито на роботі затримуватися, то ще подарунок для своєї дівки вдома зберігав! Збирай речі і йди з цієї квартири, сім’ї й мого життя!
Віктор дав дружині виговоритися, а потім почав пояснювати:
– Я давно хотів тобі зробити гарний подарунок. Такий, щоб ти надовго запам’ятала. Про допомогу попросив Катю. Вона тобі подарунок і обрала – цей самий, який ти й знайшла.
А подарувати його я не встиг – ми з тобою в лікарні тоді опинилися, а потім не до подарунків і романтики було, бо ми з рестораном з’ясовували стосунки.
Потім ти завагітніла, і в мене цей комплект із голови вилетів.
А потім я не наважився його дарувати, бо ти б подумала, ніби я сміюся.
– І чому ж? – Валя за тиждень у пологовому будинку добряче себе накрутила, тож так легко вірити чоловіку не збиралася.
– Тому що ти в жодну свою річ не влазила. Підходити до тебе із подібним подарунком було лячно. Тому я його й сховав до кращих часів. І забув про нього собі!
Дивлячись у чесні очі чоловіка і на подругу, яка кивала, Валя почала сумніватися.
– Ну, нехай. У це я важко, але повірю. А куди ж ти почав зникати останнім часом? Постійно на роботі затримувався, приходив втомлений і завжди незадоволений.
– Можеш не вірити, але я працював. Брав додаткові зміни й відкладав гроші, щоб повністю обставити дитячу кімнату. Планував встигнути до дати пологів, але ви з сином вирішили раніше впоратися. Поки ти в пологовому була, я зробив у дитячій кімнаті ремонт і перетягнув туди меблі.
– Перетягнув? Звідки?
– З моєї квартири. Він там усе складав, щоб ти не здогадалася. Тому я тебе в гості і не пускала. Одним словом ми обоє винні – за твоєю спиною все робили. Але Віктор тобі не зраджував, гарантую!
Валя ще деякий час зітхала й пригадувала чоловікові та подрузі їхній вчинок, але в глибині душі раділа, що все закінчилося саме так.
Віктор більше ніколи не купував дружині таких подарунків, а як купував щось, то й дарував одразу, незважаючи ні на що…