– Ми прийдемо до вас у неділю! Готуйте стіл! – сказала Ганна Сергіївна синові й невістці.
– Ми? – здивовано перепитав Роман. – Хто це “ми”?
– Як це хто? – обурилася мати. – Твоя рідня тітка приїжджає з дорослою онукою, а ти ні сном, ні духом?
– Та я вперше про це чую! – насупився чоловік, явно не втішений цієї новини.
– Ну ось, я вас попередила! Скажи Катрусі, хай стіл накриє! – загадково прошепотіла в слухавку Ганна Сергіївна.
– Думаю, їй ніколи. Ремонт в ательє йде, – нагадав матері Роман.
– Ой, ремонт у ательє! Нісенітницею займається, чесне слово, – пирхнула у відповідь жінка. – Робить поважний вигляд. Кому її крій та шиття потрібні?!
– Ну як це? Взагалі-то Катю хвалять люди, вона має постійних замовників, – Роман був обурений словами матері.
– Звідки ти все це знаєш? З її слів? – засміялася Ганна Сергіївна. – Вір більше… Коротше, я попередила тебе. У неділю о п’ятій годині, – додала вона і поклала слухавку.
Катерина любила рукоділля, особливо шиття, і проводила довгі вечори за швейною машинкою, створюючи оригінальні моделі одягу.
Ганна Сергіївна не сприймала це заняття серйозно, вважаючи його швидше хобі, аніж роботою.
Однак Катя дуже швидко набула популярності в невеликому містечку.
Спочатку замовлення приходили від друзів та знайомих, потім чутки про її талант поширилися далі, і клієнти почали вишиковуватися в чергу.
Місцеві жителі хоч і захоплювалися її роботами, проте Ганна Сергіївна залишалася при своїй думці, вважаючи, що шиття – це лише приємна розвага, а не спосіб заробітку.
Недільного ранку Ганна Сергіївна зустріла у себе в будинку рідну сестру Ольгу із сімнадцятирічної онукою Наталкою.
За обідом жінка проговорилася про те, що її невістка займається кроєм та шиттям.
Ольга Сергіївна, дізнавшись про це, відразу взяла собі цей факт на замітку і зголосилася познайомитися з Катериною.
До п’ятої години вечора трійця на таксі вирушила до будинку подружжя. Роман зустрів гостей із не дуже задоволеним виглядом.
Катерина буквально годину тому повернулася додому з ательє і накрила стіл нашвидкуруч.
Вона прийняла родичів свекрухи із доброзичливим виглядом. Щойно вони присіли за стіл, як Ольга Сергіївна заговорила про майбутній випускний вечір онуки Наталі.
– Катрусю, а ти не могла б пошити сукню для моєї внучки? – спитала вона, дивлячись на невістку Ганни Сергіївни з надією. – У нас у селі таких майстрів немає, а я хочу, щоб онука була найкрасивішою на випускному!
Катерина посміхнулася, задоволена проханням родичів, яких бачила вперше, але вагалася, не знаючи, що відповісти.
Жінка вже мала чимало замовлень і не була впевнена, що встигне зробити все вчасно.
– Я б з радістю допомогла, – сказала вона, – але в мене зараз чимало роботи. До того ж триває ремонт в ательє. На жаль, але в мене не десять рук… Можливо, є інші варіанти?
Ольга Сергіївна сердито нахмурила брови, явно розчарувавшись у відмові Катерини.
– Ну, якщо ти не можеш, то й не треба, – відповіла вона. – Знайдемо когось іншого.
Ганна Сергіївна, яка помітила невдоволення сестри, поспішила втрутитися в розмову.
– Катю, може, ти таки знайдеш час? – запропонувала вона. – Ользі ж ніхто інший не допоможе.
Катерина знову замислилась. Вона розуміла, що відмовляти родичці було неввічливо, але часу на додаткову незаплановану роботу практично не залишалося.
– Ну і, відповідно, безкоштовно, – Ганна Сергіївна хитро підморгнула Катерині.
Зрозумівши, що свекруха вирішила, що збитки на себе візьме вона, рішуче сказала:
– Добре. Я постараюся виділити час на пошиття сукні, але я маю одну умову.
– Яку? – Ольга Сергіївна застигла від здивування, піднявши догори широко намальовані брови.
– Поки ви будете в місті, – продовжила Катерина, – ви зможете допомогти мені з ремонтом в ательє. Там багато роботи і ваша допомога буде дуже доречною. У мене залишиться більше часу на пошиття.
Ольга Сергіївна явно не очікувала на такий поворот подій. Вона озирнулася на всі боки, ніби шукаючи підтримки, але ніхто не збирався заступатися за неї.
– Ви ж на тиждень приїхали? Якраз за цей час впораємося, – дружелюбно промовила Катерина.
– Ну так, – засовалася на місці Ольга Сергіївна. – Однак у нас немає відповідного одягу, та й здоров’я не дозволяє займатися ремонтом.
– Там не потрібно докладати особливих зусиль, навіть дитина впорається. Я все покажу, – запевнила її жінка.
– Та ну! Бабусю, я не для того приїхала, щоб тут працювати! – сказала Наталка, відкинувши довге волосся назад.
За столом тут же настала тиша. Ольга Сергіївна збентежено почервоніла.
– Ой, я зовсім забула! Ми плануємо поїхати раніше, – безглуздо посміхнулася жінка.
– Тоді, боюся, я не зможу виконати ваше замовлення, – відповіла Катерина, витримуючи певний тон. – Ремонт ательє – це важлива частина мого бізнесу, я не можу просто так його покинути.
Ганна Сергіївна, яка спостерігала за розмовою жінок, густо почервоніла. Їй стало ніяково перед сестрою за те, що вона не пішла назустріч родичам і відмовилася шити сукню.
Ольга Сергіївна, зрозумівши, що її спроби отримати безкоштовну сукню зазнали невдачі, пом’якшала.
– Ну гаразд, – сказала вона, трохи зніяковіло. – Ми знайдемо інше рішення. Дякую за пропозицію, Катю.
Катерина посміхнулася, задоволена тим, що змогла відстояти свої інтереси.
– Завжди будь ласка, – відповіла вона. – Якщо раптом зміните свої плани, дайте знати.
Гості ще трохи посиділи і поїхали до будинку Ганни Сергіївни. Як тільки вони пішли спати, свекруха подзвонила невістці і тихо сказала:
– Ти дуже погано зробила, Катю! Ким ти себе уявила? Армані чи Гуччі?
– Ні, скажіть, будь ласка, у чому ваша претензія? – спокійно поцікавилася Катерина.
– Невже ти не могла пошити сукню Наталі?! Це ж рідня, для неї можна і час знайти, і безкоштовно все зробити, – обурено сказала свекруха. – Не очікувала я, що ти мене так підставиш! Тепер вся рідня дізнається про те, яка в мене жадібна невістка! – додала вона і заплакала.
Катерина не придумала, що відповісти, тому мовчки поклала слухавку, тим самим показавши свекрусі, що не збирається перед нею виправдовуватися.
Ганна Сергіївна ще довго не могла заспокоїтись і дзвонила Роману, вимагаючи, щоб той приструнив дружину.
– Вона мене ні за кого не рахує! Зганьбила… – заголосила жінка. – Мені рідній сестрі тепер соромно у вічі дивитися! Невже не можна було допомогти?
– Мамо, а чому вони не погодилися допомогти з ремонтом? – відповів питанням на запитання Роман.
– Бо вони гості! Що за недолугі питання? – пирхнула у відповідь Ганна Сергіївна.
– Стривай! Катя запропонувала їм взаємний обмін. Вони не схотіли. Не бачу причин твоїх сліз, – незворушно відповів чоловік. – Їй є чим зайнятися, а не шити до ранку сукню, щоб догодити тітці. Нісенітниці якісь…
Ганна Сергіївна не захотіла більше слухати Романа і кинула слухавку.
Вона зачаїла образу і на нього, і на невістку, яка відмовилася “танцювати” під її дудку і дала відсіч…
І таке частенько буває в родині. Як щось на халяву – так черга стоїть. А коли допомогти треба, то й не дочекаєшся…