Іван з Марією жили разом уже двадцять років, виховували сина Дмитра та насолоджувалися сімейним життям.
Якось вони дізналися, що у них буде друга дитина. Для Івана та Марії це була радісна новина, але для Дмитра вона стала справжньою несподіванкою.
Двадцятирічний хлопець, який звик отримувати фінансову підтримку від батьків, розізлився.
– Ви ж знаєте, в якому я важкому становищі, і вирішили народжувати! – обурено сказав той.
Становище і справді було досить цікавим. Два місяці тому батьки випадково дізналися про сина одну таємницю.
Як виявилося Дмитро винен банкам триста тисяч гривень!
Марія дізналася про це перша. До неї на роботу приїхали і розповіли про борг Дмитра.
Жінка була обурена і, прийшовши додому, зажадала у сина все пояснити.
Спочатку Дмитро спробував викручувати та звинувачувати в боргу інших, але потім все таки зізнався.
Виявилося, що він узяв триста тисяч, щоб справити враження на Карину: водити її по дорогих ресторанах, купувати подарунки.
– Як ти збираєшся повертати їх? – обурювалася Марія. – Про що ти тільки думав?
– Не знаю. Даремно старався, вона мене все одно кинула, – пробурчав Дмитро, якого, здавалося, тільки це й хвилювало.
– Мене це не цікавить! Ще раз питаю: як ти збираєшся повертати банку гроші?
– Поверну…
– Ага, повернеш ти, – невдоволено пробурмотіла вона, розуміючи, що цю проблему доведеться вирішувати з Іваном.
Чоловік, дізнавшись про борг сина, теж розізлився.
– Ну що, доведеться допомагати повертати чи що? – спантеличено зітхнув Іван і почухав чоло.
– Доведеться, – підтримала його Марія.
У результаті їм довелося допомагати дорослому синові розплачуватися з банками.
Дмитро, звичайно, теж влаштувався на роботу, але всі доходи хлопця йшли суто на його забаганки.
До того ж хлопець був упевнений, що батьки не покинуть його та все одно погасять борг.
Саме з цієї причини він був так обурений звісткою про майбутнє народження молодшого брата.
Дмитро вважав, що поява нового члена сім’ї означає зменшення фінансової підтримки з боку батьків.
– Тату, мамо, ви серйозно?! – вигукнув він, тільки-но почувши новину. – Як ви взагалі можете заводити ще одну дитину, коли мене на ноги не встигли поставити?!
– У якому плані?! Тобі, здоровому хлопу, вже двадцять років! – вигукнув Іван, обурений нахабством сина.
– Ну, у мене стільки боргів…
– Найголовніше тут, це «у тебе»! Це твої борги і вони нам взагалі ніде не потрібні! Ясно тобі? – чоловік спідлоба глянув на сина.
Марія теж була здивована словами Дмитра, який вважав, що вони досі не просто повинні, а зобов’язані йому допомагати.
– Дмитрику, ми завжди підтримували тебе. Але народження дитини – це наше рішення. Ми думали, що ти це розумієш…
Дмитро скочив з місця і почав нервово ходити по кімнаті з кута в куток:
– Розумію, розумію… Тільки навіщо нам потрібен ще один рот? У мене – борги, а ви хочете витрачати гроші на підгузки та іграшки?! Добре ж придумали! Більше нема на що так?
– Синку, ми не збираємося кидати тебе. Однак допомагатимемо тобі так, як зможемо…
– Виходить, ви збираєтеся витрачати гроші на малюка, а мені доведеться самому розбиратися з боргами? Дуже дякую! – Дмитро зупинився і з докором глянув на батьків.
Після сварки хлопець поїхав на орендовану квартиру і довго розмірковував над ситуацією.
Дмитро розумів, що батьки мають рацію: народження дитини – це їхня особиста справа.
Але думка про те, що тепер йому доведеться справлятися з боргами самостійно, викликала розпач.
Карина, дівчина Дмитра, на яку він витратив купу грошей і з якою зовсім недавно помирився, теж не схвалила його поведінку.
Коли він розповів їй про сварку з батьками, вона спробувала його заспокоїти.
– Дмитрику, ти поводиш себе неправильно. Твої батьки мають право на другу дитину. Подумай про них, а не тільки про себе.
– Легко тобі казати. Ти не розумієш, скільки я винен. Ці гроші я брав, щоб справити на тебе враження, як мені тепер віддавати їх, коли з’явиться зайвий рот? – посміхнувся Дмитро.
– Я тебе не просила про це! – вигукнула Карина і, розізлившись, знову пішла від хлопця.
Наступного дня Дмитро вирішив спробувати обговорити все з батьками спокійно.
Він побачив їх на кухні, де вони обговорювали майбутні покупки для новонародженого.
– Мамо, тату, давайте поговоримо, – почав Дмитро. – Я розумію, що був не правий вчора. Народження дитини – це ваше рішення, і я маю його поважати.
Іван та Марія обмінялися поглядами. Вони побачили, як син намагався виправити ситуацію.
– Ми раді, що ти це розумієш, – сказала Марія. – Я хотіла б поговорити з тобою про твій обов’язок. Мені здається, тобі варто трохи стримати свій запал і поменше витрачати гроші на свої забаганки. Ти зрозумів, про що я говорю?
– Так, – кивнув у відповідь син.
Наступні тижні Дмитро активно шукав способи заробити додаткові гроші.
Він влаштувався на підробіток у вечірній час, почав продавати непотрібні речі через інтернет і навіть звернувся по допомогу до друзів.
Карина більше не з’явилась. Вона не хотіла, щоб хлопець знову звинувачував її у великому боргу.
Марія та Іван, щоб допомогти синові, запропонували йому тимчасово переїхати назад до них, щоб заощадити на оренді житла.
Хлопець прислухався до батьків і повернувся у квартири. Через кілька місяців народився молодший брат Дмитра Олексій.
Дмитро вперше побачив свого маленького братика на фотографії, яку йому надіслала мати.
Він відчув хвилю емоцій, яких раніше не відчував. Хлопець пообіцяв собі, що піклуватиметься про молодшого братика й допомагатиме батькам у його вихованні.
Згодом Дмитро зміг повністю погасити свої борги й почав будувати плани на майбутнє.
Іван та Марія були щасливі бачити, як їхній старший син дорослішає і вчиться бути відповідальним…