Юля з гуркотом поставила каструлю на стіл.
– Знову борщ! — невдоволено пробурчав Андрій, не відволікаючись від телефону. — Ти ж знаєш, я не люблю його.
— Знаю, — буркнула Юля, нервово смикаючи куточок рушника. — А що робити, якщо твоїй мамі нічим більше не догодиш?
— Ну не знаю, — Андрій знизав плечима. — Приготуй щось інше. Котлети там, пюре.
Юля тільки мовчки пирхнула. Простіше сказати, чим зробити. Маргарита Павлівна переїхала до них три місяці тому. З того часу життя Юлі перетворилося на справжній бардак. До цього вони з Андрієм жили душа в душу аж п’ять років. Звичайно, бувало всяке, куди без цього. Але щоб ось так…
Здавалося, Маргарита Павлівна і дня не може прожити, не дорікнувши Юлії в чомусь. То підлогу недостатньо чисто помила. То сорочка в Андрія погано випрасувана. А вже про «куховарство» невістки і говорити нічого.
Юля, скільки себе пам’ятала, добре готувала. Її фірмові пиріжки з капустою завжди розліталися на ура, а м’ясо по французьки викликало заздрість у всіх подруг. Але Маргариті Павлівні нічого не подобалося.
— І навіщо ти взагалі погодився, щоби вона переїхала? – запитала Юля чоловіка.
— Ну, як навіщо? — Андрій щиро здивувався. – Вона ж моя мама. Їй потрібна допомога.
Юля лише гірко посміхнулася. Допомога, як же. Маргарита Павлівна, звісно, вже не працювала. Але почувала себе чудово. Щоранку, поки Юля поспішала на роботу, свекруха неспішно випивала каву з круасаном.
Потім вона переглядала свіжу пресу і вирушала на прогулянку до найближчого парку. Увечері Маргарита Павлівна зручно влаштовувалась біля телевізора і з важливим виглядом вислуховувала звіт про виконану роботу.
— Ну що, Андрію, присядь, поїси, — ласкаво проворкувала свекруха, коли син вийшов із спальні. – Я тобі твій улюблений борщ зварила.
— Тобі не подобається борщ, — прошепотіла Юля, коли свекруха вийшла з кімнати.
– Юля, ну не починай, – Андрій махнув рукою.
Наступного дня Юля затрималася на роботі. Потрібно було здати важливий проєкт і вона, як завжди, намагалася викластися по максимуму. На жаль, подібні затримки траплялися останнім часом дедалі частіше. Але що вдієш, якщо ти — відповідальний працівник.
Коли Юля повернулася додому, було вже пізно. У квартирі панувала тиша. Тільки з кімнати свекрухи лилося тихе світло нічника. Юля навшпиньки пройшла в спальню, намагаючись не шуміти.
– Ти де була? — пролунав з-за спини крижаний голос Маргарити Павлівни.
Юля здригнулася від несподіванки і обернулася. Свекруха щільно стиснула губи. На ній був одягнений халат, а волосся зав’язане в тугий пучок. Вигляд у неї був, м’яко кажучи, неприязний.
– На роботі, – тихо відповіла Юля, відчуваючи, як до горла підступає знайома грудка.
— На роботі, — передражнила Маргарита Павлівна. – А вечерю готувати не треба? Андрій голодний сидить.
— А що, ви тут впоратися не можете? – Заперечила Юля. — Я справами зайнята.
— Вешталася, мабуть, де завгодно. А кажеш на роботі була, ага. Я вже нагодувала його, — гордо відповіла свекруха. – Іди спати. Завтра рано вставати, треба буде прибрати квартиру.
Зайшовши до спальні, Юля опустила голову. Невже так завжди буде? Невже їй судилося жити під одним дахом із цією жінкою?
Наступного ранку Юля прокинулася раніше, ніж звичайно. Їй не хотілося потрапляти на очі свекрусі, тому вона тихенько вдягнулась і вийшла на кухню. Яке ж було здивування, коли вона побачила на столі записку. «Юля, вибач, я вчора погарячкувала. Не ображайся, стара я стала, буркотлива. Сходи, будь ласка, до магазину. Ось список». Поруч лежали гроші.
Юля перечитувала записку кілька разів. Невже Маргарита Павлівна здатна на каяття? Чи це якийсь хитрий план?
Вирішивши не забивати собі голову, Юля вирушила до магазину. Повернувшись, вона виявила свекруху на кухні. Маргарита Павлівна чистила картоплю і тихенько співала щось собі під ніс. Помітивши Юлю, вона осяяла усмішкою.
– А ось і моя помічниця! – проворкувала вона. — Давай, розбирай пакети, пиріг будемо пекти. Яблучний, твій коханий.
Юля розгублено застигла на порозі. Що відбувається?
Наступні кілька днів пройшли напрочуд спокійно. Свекруха не чіплялася до Юлі через дрібниці. Навпаки, намагалася всіляко їй догодити. То пиріжків напече, то фільм цікавий по телевізору знайде.
Юля не розуміла, що трапилося з Маргаритою Павлівною. Але в глибині душі раділа змінам. Проте, затишшя виявилося недовгим. Якось увечері Юля повернулася додому раніше. Зайшовши до квартири, вона почула голос свекрухи, що долинав зі спальні.
— …Так, Люба, ось такі пироги! А вже як я готую! Не те, що ця… — Маргарита Павлівна зробила багатозначну паузу. — Ходить тут, розумієш, завжди незадоволена. На роботі, бачите, стомлюється! А хто, питається, гроші до хати приносить? Андрій!
Юлю немов облили крижаною водою. Всі ці дні Маргарита Павлівна награно зображала з себе милу стареньку, водила за носа, а за спиною поливала брудом! У Юлі з’явилося бажання провчити підступну актрису.
– О, так! Ну, тоді пограємо! – вирішила жінка.
Юля відчинила двері до спальні.
— Ой, Юля, — Маргарита Павлівна ніяково прикрила телефон рукою. – Ти вже вдома? А я ось із Любою говорю.
— Я чула, про що ви говорили, — холодно відповіла Юля, схрестивши руки.
– Та що ти! — Маргарита Павлівна почервоніла. — Мало що тобі почулося.
Наступного дня Юля, як ні в чому не бувало, продовжувала грати роль слухняної невістки. Вона з нудотною ніжністю цікавилася самопочуттям Маргарити Павлівни. Радилася з нею з будь-якого, навіть найменшого приводу. Виконувала всі її прохання із старанністю.
— Маргарита Павлівно, може, вам принести плед? А то прохолодно сьогодні, — лагідно питала Юля.
— Маргарито Павлівно, я тут журнал купила, вам буде цікаво, — щебетала вона, вручаючи свекрусі глянсове видання з найкращими рецептами.
Свекруха спочатку недовірливо косилася на невістку. Потім вона вирішила, що невістка нарешті «зрозуміла, де її місце». Маргарита Павлівна розслабилася і почала користуватися ситуацією.
Однак Юля не збиралася зупинятися на досягнутому. Вона знала, що свекруха дуже дбає про свою фігуру. Вона завжди намагалася харчуватися правильно. Юля як би ненароком упустила:
— Маргарито Павлівно, мені колеги сьогодні по роботі розповіли таке! Зараз дуже популярна система харчування за індивідуальним гороскопом. Там прямо все розписано. Які продукти корисні, а що краще не їсти. Все залежить від знаку зодіаку. Марина у нас на роботі стільки скинула таким методом!
— Нісенітниця яка! — буркнула свекруха. — Не вірю я на всю цю астрологію!
— Та я й сама спочатку не повірила, — підтакнула Юля. — Але Марина скинула. Говорить, у них там ціла система. Спочатку анкету треба заповнити. А потім тобі індивідуальне меню складають.
— Ну-ну, — хмикнула Маргарита Павлівна, але в її очах Юля помітила іскорку цікавості.
Юля задоволено посміхнулася. Пастка зачинилася. Вона підписала свекруху на розсилку. Але замість раціону на скидання зайвого вибрала раціон на набір.
«Зірки радять вам, шановна Маргарита, звернути увагу на червоне м’ясо. Ще варто вживати більше борошняних виробів і не відмовляти собі в солодкому. Пам’ятаєте, сніданок – головна трапеза дня. Не пропускайте його! Можна поїсти бутерброди з маслом та сиром. А ще відмінно зайде яєчня з беконом або млинці зі згущеним молоком».
Юля задоволено хмикнула. Залишалося лише чекати.
Вона уявляла як зміниться вираз обличчя свекрухи, коли та прочитає свій «гороскоп». Увечері Юля почула, як свекруха охає та ахає, читаючи листа.
Наступними днями Маргарита Павлівна надихнулася «порадами зірок». Вона з головою поринула у світ кулінарних надмірностей. Кожен ранок в неї починався із сніданку з бутербродів з ковбасою і сиром і солодкої кави з вершками. На обід вона дозволяла собі борщ зі сметаною та смажену картоплю з котлетами. А вечеря взагалі перетворювалася на справжнє застілля. Ну і, звичайно, почала вона їсти вареники та тортики.
Андрій, дивлячись на апетит матері, тільки дивувався.
– Мамо, ти чого це так розійшлася? — якось спитав він. — Раніше ж стежила за собою, не дозволяла собі зайвого.
— А, нісенітниця все це! – відмахувалася Маргарита Павлівна. Вона відправила в рот чергову ложку салату, щедро присмаченого майонезом. — Це все забобони! Зірки кажуть, мені треба добре харчуватись!
Юля, спостерігаючи за метаморфозами, що відбуваються зі свекрухою, ледве стримувалась, щоб не розсміятися. Маргарита Павлівна почала помітно округлятися.
Якось Юля застала свекруху у сльозах.
— Що трапилося? — схвильовано вигукнула вона.
— Сукня улюблена не сходиться! — схлипувала Маргарита Павлівна.
– Та ви що! – Зробила здивоване обличчя Юля.
— Що ж тепер робити? — голосила свекруха. — На ваги переживаю ставати!
Юлі було шкода свекруху, але цей урок точно пішов Маргариті Павлівні на користь.