Що Юля хотіла від життя? Так як і всі дівчата її віку, щоб усі її красиві мрії про кохання, щастя та про життя у великому місті, справдилися.
Але хто і що дасть сільській простій дівчині, у якої батьки отримують тільки невелику зарплату, і від корови мізерний дохід — сусіди молочку іноді купують.
Ось і весь прибуток…
Ні, вони не гульбанили. Сім’я у неї була пристойна.
Але мріяти не заборонялося нікому, ні бідним, ні багатим, ні міським, ні сільським. І Юля мріяла в першу чергу поїхати вчитися в місто і залишитися там жити, вийшовши заміж за чудового хлопця, який її дуже любив би…
Нехай він не буде красенем… До речі, надто гарних хлопців вона чомусь не любила – вони їй усі здавалися нарцисами.
Їй більше подобалися мужні, добрі, прості хлопці, на яких можна покластися в житті.
Вона все так яскраво уявляла, а особливо велике місто…
Так ось найцікавіше, що мрії іноді мають властивість, несподівано для людини, збуватися!
Юля насамперед хотіла вчитися та жити у великому місті.
І ось ця перша мрія, яка в неї була, несподівано здійснилася!
Вона закінчувала одинадцятий клас. І тут до них приїхав Олександр, молодший, третій син її тітки Олени, маминої старшої сестри.
Юля була ще маленькою, коли з батьками їздила до них у гості в Київ.
Ось з того часу вона і мріяла про велике і красиве місто.
Так от, дядько Сашко, він їй був двоюрідним братом і був старший за неї на десять років, приїхав до них у гості.
Увечері, коли вони вечеряли, Олександр дивлячись на Юлю, раптом спитав:
– А ти куди хочеш вступати?
– У педагогічний.
– Приїжджай до нас, вступиш в університет. Жити в нас будеш, квартира велика. За житло платити не доведеться, та й на харчування витрачатися теж не треба, прогодуємо!
Оце Юля зраділа – її перша, заповітна мрія збулася!
Вона аж не тямила від радості.
Батько з матір’ю подякували Олександру за запрошення і одразу сказали, що сільськими продуктами вони їх постачатимуть, щоб дочка не зовсім на шиї у родичів сиділа.
Так і вирішили…
Коли настав час ступати, вони поїхали всі разом – мама до сестри, батько повні сумки з продуктами тяг, та й Юля з усім пакетом документів для вступу.
Сашко відвіз Юлю в університет, документи у неї прийняли. Тепер залишалося чекати, чи вона пройде за конкурсом…
А поки що вона допомагала дружині Сашка Наталі робити генеральне прибирання в будинку.
Провозилися вони з Наталею кілька днів, але результат того вартував!
Кімнати, аж стали ніби просторішими, світлішими й повітря чистішим і свіжішим, бо все запорошене викинули.
Юлі залишили тільки старе, дуже зручне крісло в кутку і диван-ліжко.
Нову шафу для одягу Сашко привіз через два дні, двері купе з дзеркалами зверху до низу.
Затишно й гарно стало в кімнаті.
Юля вступила, як вона й хотіла. Дівчина була щасливою. Сашко з Наталею і тітка Олена виявилися простими і чудовими людьми, вони з нею багато спілкувалися, вводячи в курс міського життя.
Коли почнеться навчання, щоб вона більш-менш орієнтувалася у всьому.
Поки не розпочалося навчання Юля займалася з їхніми двома доньками. Вони зі старшою восьмирічною Даринкою, забирали трирічну Оксанку з дитячого садка і дружно йшли гуляти або вдома гралися в різні ігри, чекали на батьків з роботи, а потім усі разом вечеряли.
Дівчата любили Юлю за веселу та легку вдача, вона ніколи на них не сварилася, а більше виховувала словами, якщо вони шкодили.
– У тебе прямо покликання вчити й виховувати дітей, – якось сказала їй Наталя.
– Так, я їх дуже люблю і завжди чомусь розумію. Коли розмовляю з ними, стаю наче одного віку з ними і знаю, що вони хочуть у цей момент. Тому й пішла у педагогічний.
– Та в тебе непросте покликання, у тебе рідкісний дар відчувати та розуміти дітей. Це просто чудово.
Перед новим роком до Сашка в гості прийшов його друг. Він був не красень, але притягував до себе якоюсь внутрішньою чарівністю.
У хлопця був відкритий і доброзичливий погляд. Юлі він дуже сподобався, та й Андрій все поглядав на сестру друга.
А потім сталося несподіване.
У кімнату забігли дівчатка, які прийшли з прогулянки, і одразу кинулися в обійми до дядька Андрія, який тут же пригостив їх великими шоколадками, а потім до Юлі, ділитися з нею смачненьким.
– Я дивлюся дівчатка люблять Юлю, в першу чергу з нею поділилися, а потім з мамою й татом.
– Так вона у нас і за маму, й за тата, – сміявся Сашко. – Діти не тільки наші її люблять, а весь двір, вона з ними до навчання тут у дворі ігри влаштовувала.
– Ох, по-моєму і я приєднаюся до цієї люблячої зграйки, – раптом видав Андрій.
Юля від таких слів дуже збентежилась. Такого почути вона не очікувала.
Ось так і збулася її інша мрія про чудового хлопця, бо в Юлії та Андрія почався роман!
Андрій був старший за неї на вісім років, але це анітрохи не заважало стати їм найщасливішою парою.
А на початок другого курсу, збулася й наступна мрія – вони подали заяву в ЗАГС і після весілля Юля переїхала до чоловіка.
Так вона залишилася жити у великому місті.
Мрійте саме про те, чого вам дійсно хочеться. Мрії мають здатність збуватися!