Ігор пришов з роботи трохи раніше. Дружини вдома ще не було. Він роззувся, зайшов на кухню і відкрив холодильник.
Він дуже зголоднів, але холодильник був майже порожній.
-Ех, – махнув рукою чоловік і закрив дверцята. – Хоч чаю зроблю собі.
Він тільки-но збирався поставити чайник, як раптом пролунав дзвінок у двері.
Ігор відкрив двері і застиг від здивування. На порозі стояла якась незнайома жінка.
Він, придивився, і якось невпевнено сказав:
-Доброго дня…
-Привіт! Ой, а я ключі забула! – жінка весело засміялася і обняла чоловіка. – Що, не впізнав мене, так?
-Якщо чесно, не впізнав, – пробурмотів Ігор. – У коридорі темно, і на сходовому майданчику теж. Що в тебе за вигляд? І взагалі, де ти так затрималася?
Ігор не розумів, що відбувається.
-Де, де… – дружина зайшла в квартиру, швидко поспішила в кімнату і стала перед дзеркалом, милуючись собою. – Я була там, Ігорчику, де жінки стають красунями. Скажи чесно, тобі подобається дружина у новому образі?
Ігор теж став уважно розглядати відображення дружини у дзеркалі, а потім скривився.
-Ти що змінила зовнішність? – здивовано запитав він.
-Ну що ти?! – засміялася Ганна. – Це ж всього лише макіяж!
Я була в одного модного стиліста, і глянь яка я тепер гарна!
-Ти що? – здивувався Ігор. – Тобі, що справді подобається, оця робота твого «стиліста»?
-А тобі не подобається? – Ганна примружилась і глянула на чоловіка. – Я, взагалі-то, і для тебе теж старалася. Хочу, щоб ти мною пишався!
-Не треба для мене так старатися, – вигукнув чоловік. – Що у тебе за брови? Ти знаєш, Ганнусю, я зараз, ніби, з тобою говорю, але в мене таке відчуття, що я розмовляю з чужою жінкою.
-Нічого, звикнеш, – легковажно махнула рукою Ганна. – Я, між іншим, з дитинства хотіла бути такою. Зрозуміло?
-Щось я не пам’ятаю, щоб ти про це мені розповідала, – похмуро сказав Ігор.
-Не розповідала, бо не хотіла. Ми ж не мали грошей, щоб втілити мою мрію. А тепер ти добре заробляєш і така можливість з’явилася. Тепер можна діяти! – радісно сказала Ганна.
-Он, воно що? – Ігор розгубився від такого зізнання. – А тебе не бентежить, що мені твій новий образ не подобається?
-Але, любий, невже ти пошкодуєш грошей на мою красу? – Ганна тут же поцілувала чоловіка в щоку. – Тобі грошей для мене шкода, так? Скажи чесно, шкода?
-Мені нічого не шкода… – Ігор не знав, як уже й розмовляти з дружиною. – Але я, Ганнусю, звик до твого милого образу простої дівчини…
-Ось! – миттю зупинила його дружина. – Саме так! У мене був образ простої дівчини. Але тепер я хочу його поміняти на образ гламурної дівчини з високими запитами.
-Добре, – невпевнено кивнув Ігор. – Тоді я теж поміняю свій образ. Ти згодна?
-Звичайно, – знизала плечима Ганна. – Міняй, скільки хочеш. Люди з роками мають змінюватися. Так наше життя буде набагато цікавішим.
-Ах, цікавішим… – Ігор хмикнув. – Тоді сьогодні я маю добре повечеряти. Дуже добре. Давай приготуємо з тобою смажену картопельку. І розігріємо котлеток…
-Навіщо? – здивувалася Ганна. – На ніч таке не їдять. Ми ж хотіли салатик з овочів!
-Ти їж свій салатик, а я – картоплю. В дитинстві я їв знаєш скільки смаженої картопельки? Сковорідку за один раз!
-Ігоре, припини, – запереживала Ганна. – Ти ж будеш повненьким.
-От і добре, – кивнув чоловік. – Ти знаєш, є в мене один улюблений актор? Я хочу стати схожим на нього. Він такий повненький, невисокий…
-Ти що зовсім?! – стрепенулась Ганна.
-Ми повинні змінюватися, Ганнусю. Так цікавіше. От і я хочу стати схожим на цього актора, – Ігор усміхнувся. – Буде у нас із тобою чудова оригінальна сімейка.
-Ну, Ігоре… – примхливо скривилася Ганна. – Я не хочу, щоб ти був такий.
-А я не хочу бачити тебе такою.
-Але ж гарно…
-А той актор теж привабливий. Так що, давай не сперечатися про красу. Я пішов чистити картоплю!
-А якщо я не робитиму більше нічого? – Ганна дивилася на чоловіка. – Ти не станеш схожим на того актора?
-А твій макіяж? Він залишиться таким самим, як зараз?
-Гаразд, я зроблю його простішим, – Ганна засмучено зітхнула. – Я тобі обіцяю. Чесне слово.
-Ну, гаразд… – сказав Ігор. – Тоді вечеряти будемо салатиком. Але я – ще й з котлеткою… І, взагалі, я їсти хочу…
-Я теж, – сказала Ганна.
І чоловік з дружиною швидко вирушили на кухню…